Адаменко Катерина Захарівна
Катерина Захарівна Адаменко (7 листопада 1918 [за іншими даними — 13 квітня 1918 [1], с. Небрат, Українська Держава — 21 травня 2012, Київ, Україна) — українська спортсменка і тренер, заслужений майстер спорту СРСР (з 1950 року), неодноразова чемпіонка СРСР і України з п'ятиборства, стрибків у довжину і бігу на 80 і 100 метрів з бар'єрами[2]. Мати Олега Блохіна.
| Катерина Захарівна Адаменко | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Загальна інформація | |||||
| Національність | українка | ||||
| Громадянство |
 СРСР Україна | ||||
| Народження |
7 листопада 1918 Небрат, Бородянський район, Київська округа, Київська губернія, УНР | ||||
| Смерть | 21 травня 2012 (93 роки) | ||||
| Поховання | Байкове кладовище | ||||
| Alma mater | Національний університет фізичного виховання і спорту України (1958) | ||||
| Чоловік | Володимир Блохін | ||||
| Діти | Олег Блохін | ||||
| Спорт | |||||
| Вид спорту | легка атлетика | ||||
| Спортивне звання | Заслужений майстер спорту СРСР | ||||
| Участь і здобутки | |||||
 Адаменко Катерина Захарівна у Вікісховищі | |||||
| |||||
Біографія ред.
Народилася 7 листопада (або 13 квітня)[1] 1918 року в селі Небраті[3] часу Української Держави гетьмана Павла Скоропадського (тепер Бородянського району Київської області).
У 13 років переїхала до Києва. У 1932–1935 роках навчалась в школі фабрично-заводського учнівства при київській фабриці імені М. Горького. У 1935–1936 роках працювала на цій фабриці. У 1938–1941 роках — тренер ДСО «Швейники».
У 1936 році брала участь у загальноміському легкоатлетичному кросі за маршрутом Бессарабка — «Червоний стадіон» (нині — НСК «Олімпійський») і несподівано для всіх виграла пробіг. Талановиту спортсменку-любительку негайно запросили до збірної Києва з легкої атлетики. Чемпіонка СРСР (1940), в 1936–1952 роках — рекордсменка, член збірних команд УРСР і СРСР (п'ятиборство, стрибки в довжину, біг на 80 і 100 метрів з бар'єрами). За роки виступів за збірні Києва та республіки встановила 87 рекордів УРСР.
Перед німецько-радянською війною вийшла заміж. Народила сина Миколу. З початком війни її з малим сином евакуювали у російську глибинку, куди прийшла похоронка на першого чоловіка Адаменка. У середині 1940-х познайомилася зі своїм другим чоловіком — офіцером МВС Володимиром Івановичем Блохіним. У 1950 році вдруге вийшла заміж. В 1952 році у них народився син Олег. Материнство не завадило їй увійти до складу олімпійської збірної СРСР на літніх Олімпійських іграх у Гельсінкі.
У 1944–1958 роках — викладач, старший викладач Київського університету. У 1958 році закінчила Київський інститут фізичної культури. З 1958 року — на кафедрі фізичного виховання Київського інженерно-будівельного інституту, де пропрацювала понад 50 років. Підготувала 6 майстрів спорту та 38 кандидатів у майстри спорту. Три скликання була депутатом Солом'янської районної ради.
Померла 21 травня 2012 року у віці 93 років у Києві. Була похована 23 травня на Байковому кладовищі (ділянка № 33).
Примітки ред.
- ↑ а б Згідно з записом про народження в метричній книзі (ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 1079. Спр. 742. Арк. 227зв–228.)
- ↑ Новини bigmir.net. Архів оригіналу за 7 жовтня 2015. Процитовано 22 серпня 2012.
- ↑ Бородянський футбол. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 22 серпня 2012.
Джерела ред.
- Некрополі Києва [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)