Адальберт (герцог Верхньої Лотарингії)

Адальберт I (фр. Adalbert de Lorraine, нім. Adalbert; бл. 1000 або 1020 — 11 листопада 1048) — герцог Верхньої Лотарингії в 10471048 роках, граф Лонгві, Меца і Шатенуа (як Адальберт III). Відомий також як «Адальберт Ельзаський» (фр. Adalbert d'Alsace).

Адальберт
Народився 1000
невідомо
Помер 11 листопада 1048(1048-11-11)[1] або 1048
Thuind[1]
·загиблий у бою
Діяльність феодал
Титул герцог Верхньої Лотарингіїd[1]
Рід Лотаринзький дім
Батько Gerard de Bouzonvilled[1][2]
Брати, сестри Герхард I (герцог Верхньої Лотарингії)[3]

ЖиттєписРедагувати

Походив з роду Матфридінгів, гілки Шатенуа (згодом знаний як Лотаринзький дім). Старший син Герхарда IV, графа Меца і Шатенуа, та Гізели (можливо, доньки або іншої родички Тьєррі I, герцога Верхньої Лотарингії). Вважається, що народився близько 1000 року, проте це ймовірно є помилкою, оскільки різниця у віці з другим за віком братом Герхардом становить за різними відомостями від 15 до 30 років. Найпевніше Адальберт народився близько 1020 року.

Про його діяльність відомо замало. Був вірним прихильником імператора Генріха III. Після смерті батька успадкував графства Мец, Шатенуа і Лонгві. У 1047 році імператор передав Адальберту герцогство Верхня Лотарингія. Проте він стикнувся з бажанням Годфріда II, колишнього герцога, повернути собі володіння. У 1048 році Адальберт I загинув у битві біля Туїна (Тюена). Верхню Лотарингію імператор передав його братові Герхарду.

РодинаРедагувати

У 1960 році Сабольчде Ваджі на основі двох старовинних документів вирішив, що граф де Лонгви Адальберт був одружений з Клеменцією (донька графа Бернара Роже де Фуа), а їхніми дочками були Ет'енетта і Ермесінда. В даний час ця гіпотеза відкинута і вважається, що Клеменції не існувало.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
  2. Lundy D. R. The Peerage
  3. Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families

ДжерелаРедагувати

  • Szabolcs de Vajay. Parlons encore d'Étiennette // Onomastique et Parenté dans l'Occident médiéval, Prosopographica et genealogica. — Oxford, 2000. — P. 2-6. — ISBN 1-900934-01-9.
  • Henry Bogdan, La Lorraine des ducs, sept siècles d'histoire, Perrin, 2005 [détail des éditions] (ISBN 2-262-02113-9)