Адальберт Генріх Вільгельм Прусський (нім. Adalbert Heinrich Wilhelm von Preussen; 29 жовтня 1811, Берлін — 6 червня 1873, Карлсбад) — прусський принц, військово-морський теоретик і адмірал, один з творців військово-морського флоту Німеччини. Син принца Вільгельма, молодшого брата Фрідріха Вільгельма III та принцеси Марії Анни Гессен-Гомбурзької; двоюрідний брат короля та імператора Вільгельма I.

Адальберт Прусський
нім. Adalbert von Preussen
Adalbert von Preußen.jpg
Ім'я при народженні нім. Heinrich Wilhelm Adalbert von Preussen
Народження 29 жовтня 1811(1811-10-29)[1][2][3]
Берлін, Королівство Пруссія
Смерть 6 червня 1873(1873-06-06)[1][2][…] (61 рік)
Карлові Вари, Округ Карлові Вари
Поховання Берлінський собор
Країна Flag of the Kingdom of Prussia (1803-1892).svg Королівство Пруссія
Член Academy of Science for Public Utilityd
Звання Адмірал
Війни / битви французько-прусська війна
Рід Гогенцоллерни
Діти Aldalbert Johann Baptist Baron von Barnimd[2]
Нагороди
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
PRU Order of Crown ribbon.svg
Орден дома Гогенцоллернів
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Лицар Королівського Гвельфського ордена
Орден Святого Георгія (Ганновер)
Великий хрест ордена Білого Сокола
Орден Людвіга Гессенського
Хрест «За військові заслуги» (Гессен)
Орден Святого Губерта
Орден «За заслуги» (Баварія)
Орден Вірності (Баден)
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Орден Вендської корони
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Корони (Вюртемберг)
Орден Золотого Лева
Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I Кавалер Великого хреста ордена Південного Хреста
Кавалер Великого хреста ордена Спасителя
Медаль «За військові заслуги» (Ліппе)
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Великий хрест ордена Вежі й Меча
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Георгія
CMNS: Адальберт Прусський у Вікісховищі

Артилерійська службаРедагувати

Служив в артилерії в 18321854 роках, у 1840 році отримав чин генерал-майора. У 1826 році принц відвідав Голландію, у 1832 році — Англію і Шотландію, в 1834 році — Петербург і Москву, в 1837 році — південну Росію, Туреччину, Грецію і Іонічні острови, в 1842 році — Бразилію. Спогади про останню подорож (нім. «Ans meinem Reisetagebuche 1842—43 г.») були видані у вигляді манускрипту в Берліні в 1847 році, а пізніше переведені на англійську мову.

24 червня 1834 року був нагороджений орденом Орден Андрія Первозванного[4]. В червні 1843 року отримав чин генерал-інспектора прусської артилерії, в 1846 році — генерал-лейтенанта.

Морська службаРедагувати

Після видання своєї брошури Denkschrift über die Bildung einer deutschen Flotte (Потсдам, 1848 рік) призначений головою комісії морського міністерства і взяв діяльну участь в створенні німецького флоту. В 1849 році він став командиром берегової ескадри і 30 березня 1854 року отримав чин адмірала, де зайнявся особисто складом служби персоналу в новоствореному прусському адміралтействі і будівництві військової гавані в Ядебузі.

В серпні 1856 року вирушив у пробне плавання на корветі «Данциг» в Середземне море і оглядав береги Рифу, де в 1852 році було захоплено прусське торгове судно. Тут він висадився з 65-а людьми біля мису Трефоркаса, але, був обстріляний піратами на неприступній місцевості, втративши багато людей і отримавши важке поранення, повернувся на корабель.

У 18611871 роках Адальберт був головнокомандуючим всього прусського флоту і зробив кілька плавань. Під час Данської війни 1864 року він командував Остзейской ескадрою. Під час Австро-прусської війни 1866 був при головній квартирі 2-ї прусської армії — в битвах під Находом, Скаліцем, Швейншедлем, Кеніггрецем. З утворенням Північнонімецького союзу Адальберта призначили головнокомандувачем союзного флоту.

У Франко-прусській війні (1870 рік) північнонімецький флот не міг встояти проти ворога і був вчасно введений до Вільгельмсгафену, принц відправився до Франції, де взяв участь у війні. Після укладення мирного договору Адальберт залишив посаду головнокомандувача флотом, але як генерал-інспектор продовжував піклуватися про його подальший розвиток.

Навесні 1873 року він оселився для лікування в Карлсбаді, де помер 6 червня 1873 року.

РодинаРедагувати

Адальберт мав морганатичний шлюб з балериною Терезою Ельслер, яка отримала від Фрідріха-Вільгельма IV звання баронеси фон Барні. Єдиний син Адальберта, барон Адальберт фон Барні, народився 25 квітня 1841 року. Через слабкість здоров'я він не міг служити на військовій службі і в 1859 році відправився в супроводі доктора Гартмана подорожувати по Єгипту і Нубії, де помер від місцевої лихоманки 12 липня 1860[5]. В 1882 році в Вільгельмсгафені йому було встановлено пам'ятник.

НагородиРедагувати

Королівство ПруссіяРедагувати

Королівство ГанноверРедагувати

Велике герцогство ГессенРедагувати

Королівство БаваріяРедагувати

Велике Герцогство БаденРедагувати

МекленбургРедагувати

Австрійська імперіяРедагувати

Російська імперіяРедагувати

Інші країниРедагувати

Кораблі, названі на честь принцаРедагувати

  • SMS Prinz Adalbert (1864) — перший прусський броненосець
  • SMS Prinz Adalbert (1876) — броненосний корвет
  • SMS Prinz Adalbert (1901) — броненосний крейсер

ПриміткиРедагувати

  1. а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118814869 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в Lundy D. R. The Peerage
  3. а б Енциклопедія Брокгауз
  4. Карабанов П. Ф. Списки замечательных лиц русских / [Доп.: П. В. Долгоруков]. — М.: Унив. тип., 1860. — 112 с. — (Из 1-й кн. «Чтений в О-ве истории и древностей рос. при Моск. ун-те. 1860»)
  5. Гартман. Reise des Freiherrn A. v. Barnim durch Nordost-africa. Берлін, 1863.

ЛітератураРедагувати