Відкрити головне меню

«Агі́рре, гнів божий» (нім. Aguirre, Der Zorn Gottes) — німецька пригодницька драма 1972 року поставлена режисером Вернером Герцоґом з Клаусом Кінскі в головній ролі. Прем'єра фільму відбулася 27 грудня 1972 року[1].

Агірре, гнів божий Picto infobox cinema.png
Aguirre, Der Zorn Gottes
Aguirre, der Zorn Gottes poster.jpg
Жанр драма / пригоди
Режисер Вернер Герцоґ
Продюсер Вернер Герцоґ, Ганс Прешер
Сценарист Вернер Герцоґ
У головних
ролях
Клаус Кінскі
Руй Герра
Гелена Рохо
Петер Берлінг
Оператор Томас Маух
Композитор група Popol Vuh
Кінокомпанія Werner Herzog Filmproduktion
Hessischer Rundfunk (HR)
Тривалість 93 хв.
Мова німецька
Країна Flag of Germany.svg ФРН
Рік 1972
Дата виходу 27 грудня 1972
Кошторис $370 тис.
IMDb ID 0068182
Рейтинг IMDb: 8.0/10 stars
Агірре, гнів божий у Вікісховищі?

СюжетРедагувати

1560 рік. Великий загін іспанців-конкістадорів і перуанських індіанців (всього близько двох з половиною тисяч осіб) під командуванням Гонсало Пісарро виходить з Перу з метою досягти міфічної «золотої країни» Ельдорадо. Чернець Гаспар де Карвахаль веде щоденник експедиції. Пройшовши останню ущелину Анд, герої потрапляють до зони безкрайніх боліт. Пісарро наказує побудувати три плоти і відправити їх притокою Амазонки на розвідку і пошуки продовольства. На плотах повинні відплисти 40 осіб; старшим призначено дона Педро де Урсуа (за яким уперто йде його наречена Іньєс де Атьєнца), а його помічником — дон Лопе де Агірре (Клаус Кінскі) (з яким пливе його донька Флорес).

Сплав через пороги виявляється вкрай небезпечним. Один пліт затягує виром; людей на ньому вбивають загадкові аборигени, що ховаються від іспанців. Агірре зовсім не збирається повертатися до Пісарро. Він мріє прославитися навіки, подібно до Кортеса в Мексиці, а тому руйнує плоти і підбурює загін до заколоту, в результаті якого Урсуа усунуто і поранено. Агірре призначає командиром загону Гусмана, який пізніше оголосить себе «імператором Ельдорадо». На фіктивному суді він засуджує Урсуа до страти через повішення, проте Гусман милує засудженого. Загін вирушає в дорогу на новому плоту і незабаром знаходить в прибережному селі купу людських кісток — доказ того, що десь неподалік перебувають індіанці-канібали.

Річка тече спокійно, і пліт просувається по ній дуже повільно. Серед членів загону панує мовчання. Хтось гине від крихітної стріли, пущеної невидимим ворогом. Карвахаль намагається обернути одного з індіанців у християнство і переконати його, що у Біблії міститься слово Боже. «Бог не розмовляє», — відповідає індіанець і відкидає книгу, після чого його вбивають. Незабаром гине Гусман. Агірре наказує солдатам повісити Урсуа. Пліт пропливає повз індіанців, які жваво скачуть берегом і кричать від радості. Їх жести можна трактувати приблизно так: «Ось пливе свіже м'ясо»!.

Іспанці підпалюють село на своєму шляху, і знаходять сіль, якої давно були позбавлені. Наречена Урсуа зникає в лісі. За наказом Агірре страчують солдата, що хотів повернути назад. Все більше іспанців гине від рук невидимих ворогів. Пліт починає дрейфувати по колу. Члени загону остаточно занепадають духом. Люди стомлені і виснажені. Вони бачать корабель на верхівці дерева. Карвахаль, а услід за ним і донька Агірре гинуть від стріл. На плоту, захопленому мавпами, Агірре вимовляє монолог про свої прийдешні завоювання («Ми поставимо на сцені Історію, як в театрі ставлять трагедії»).

В роляхРедагувати

ЗначенняРедагувати

У своїй найрепрезентативнішій стрічці «Агірре, гнів божий» Герцоґ проаналізував функціонування потягу до смерті і процес невротизації суспільства — те, що відбувається з людьми, коли на вершині соціальної піраміди виявляється неврастенік з манією величі.[2] У фільмі дозволено бачити своєрідний коментар на тему витоків фашизму[3]: покоління, до якого належав Герцоґ, хвилювало питання про те, що привело їх батьків до фашистської ідеології. Американська кінокритик Полін Кейл[en] заявляла, що саме з фільму Герцоґа виріс «Апокаліпсис сьогодні» Ф. Ф. Копполи — принаймні, проблематика у фільмів загальна.[4]

КритикаРедагувати

  • Цим фільмом у творчості Герцоґа відкривається короткий період геніального творчого підйому (1972—1974), коли він вже сформулював теми, що цікавлять його, але ще не почав повторювати самого себе (Жак Лурселль) [5].
  • Багато хто розглядав ці фільми як заглиблення в себе, як деяке «духовне вигнання» і як виникнення потреби в неоекспресіоністській течії, але створюється враження, що цій течії судилося застигнути в нерухомих водах формалізму, звідки немає виходу. (Клод Бейлі)[6]
  • Фільм — гімн блискучій поразці, танець смерті, яку приносять учасникам походу стріли індійців, течії, голод, гарячка, розбрати і безумство. (Михайло Трофименков)[7]

ВизнанняРедагувати

Нагороди та номінації фільму «Агірре, гнів божий»[8]
Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант Результат
1973 Німецька кінопремія Премія «Золота чаша» за найкращий художній фільм Агірре, гнів божий Номінація
Золота нагорода найкращому операторові Томас Маух Нагорода
Золота нагорода за найкращу гру актора у головній ролі Клаус Кінскі Номінація
1976 Премія «Сезар» Найкращий фільм іноземною мовою Агірре, гнів божий Номінація
Синдикат французьких кінокритиків Найкращий іноземний фільм Нагорода
Гран-прі Асоціації кінокритиків Бельгії Нагорода
1977 Національна спілка кінокритиків США Найкраща операторська робота Томас Маух Нагорода

У 2010 році часопис Empire включив стрічку до 100 найкращих фільмів світового кінематографу (19-та позиція у рейтингу)[9].

ЛітератураРедагувати

  • M. B. White. Aguirre, Der Zorn Gottes // International Dictionary of Films and Filmmakers / под. ред Tom Pendergast, Sara Pendergast. — 4-е. — St. James Press, 2000. — Т. 1. — С. 17-18. — ISBN 1-55862-449-X.
  • Клод Бейли. 1972. Агирре, гнев Божий // Кино: фильмы, ставшие событиями = Les films-clés du sinéma. — СПб. : Академический проект, 1998. — С. 348-349. — 3000 прим. — ISBN 5-7331-0127-Х.
  • Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

ПриміткиРедагувати

  1. Filmstarts.de, Дата доступу 11.12.2015.
  2. Радио «Маяк» / Антон Долин и Мария Кувшинова — о фильме «Агирре, гнев божий»[недоступне посилання з червень 2019] (рос.)
  3. Michael Atkinson, Laurel Shifrin. Flickipedia. ISBN 978-1-55652-714-2. Page 69.
  4. Pauline Kael. Taking It All In. Holt, Rinehart, and Winston, 1984. Page 402.
  5. Жак Лурселль, 2009
  6. Клод Бейли. Кино: фильмы, ставшие событиями = Les films-clés du sinéma. — СПб. : Академический проект, 1998. — 400 с. — 3000 прим. — ISBN 5-7331-0127-Х.
  7. Фильм Агирре на сайті inoekino.ru
  8. Нагороди та номінаціъ фільму «Агірре, гнів божий» на сайті IMDb
  9. Список на офіційному сайті журналу.

ПосиланняРедагувати