Відкрити головне меню

Агрономічне (Вінницький район)

село в Вінницькому районі Вінницької області України

Агрономі́чнесело в Україні, у Вінницькому районі Вінницької області. Один з найбільш молодих населених пунктів Вінницької області. Був заснований, як науково-дослідна станція, в 1965 році. Село Агрономічне є одним з таких, які швидкими темпами розвиваються. Населення за переписом 2001 року складає 3852 особи. Займає площу 1,51 км².

село Агрономічне
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Вінницький район
Рада/громада Агрономічна сільська рада
Код КОАТУУ 0520680203
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1965
Населення 3852
Площа 1,51 км²
Густота населення 2550,99 осіб/км²
Поштовий індекс 23227
Телефонний код +380 432
Географічні дані
Географічні координати 49°11′31″ пн. ш. 28°22′16″ сх. д. / 49.19194° пн. ш. 28.37111° сх. д. / 49.19194; 28.37111Координати: 49°11′31″ пн. ш. 28°22′16″ сх. д. / 49.19194° пн. ш. 28.37111° сх. д. / 49.19194; 28.37111
Середня висота
над рівнем моря
277 м
Місцева влада
Адреса ради 23227, Вінницька обл. Вінницький р-н, с. Агрономічне, вул. Мічуріна, 12, тел. 58-42-74
Карта
Агрономічне. Карта розташування: Україна
Агрономічне
Агрономічне
Агрономічне. Карта розташування: Вінницька область
Агрономічне
Агрономічне
Мапа

Агрономічне у Вікісховищі?

Походження назвиРедагувати

Назва села пов’язана з селекційною роботою в галузі агрохімії. Воно отримало таку назву після переселення обласної дослідної станції з села Немерче Мурованокуриловецького району на дану територію[1].

ГеографіяРедагувати

Село Агрономічне знаходиться біля обласного центру міста Вінниця. Межує з містом Вінниця та селами Бохоники на півдні, селом Медвеже Вушко на заході і Пирогово (мікрорайон Вінниці) на півночі. Східна частина території с. Агрономічне у 2017 році була приєднана до Вінниці. Через село проходить траса обласного значення Т-02-16 Гніванське шосе. В наш час загальна площа території Агрономічного становить 1545,3 га; площа в межах пункту с. Агрономічне становить 1006,5 га; земель історико-культурного призначення – 12,0933 га; земель запасу – 132,9 га; ставки й водойми – 37,8 га. Всього в Агрономічному налічується 1943 домогосподарства. Населення Агрономічного становить 3886 чоловік.

ВодоймиРедагувати

Через село протікає річка Безіменна, права притока Вишні. В Агрономічному є чотири ставки.

ІсторіяРедагувати

 
Агрономічне, Пам'ятник на честь 14 загиблих воїнів 88-го винищувального авіа-полку

Історія науково-дослідної станціїРедагувати

Станція на території сучасного села Агрономічне була заснована в 1956-му році. На базі Немерчанської дослідно-селекційної станції Міністерства сільського господарства УРСР та Ільницької дослідної станції пивоварних ячменів Міністерства промисловості та продовольчих товарів СРСР.[1]

Історія Немерчанської дослідно-селекційної станції веде свій початок з 1886-го року. Її заснували як акціонерне підприємство “Немерчанське сімейне господарство Бащинського та Лонжинського” за ініціативою ученого-агронома Костянтина Бащинського, директора цукрового заводу Михайла Лонджинського та інженера-хіміка Йосифа Орловського в іменії Немерче Подільської губернії, зараз – село Немерче Мурованокуриловецького району Вінницької області.

В дореволюційні часи станція могла пишатись своєю насіннєвою базою. Але у 1918-1920-х роках увесь селекційний матеріал цукрових буряків вивезли до Польщі, а увесь злаковий матеріал загинув разом з документацією[1].

З 1920-го року дослідна станція “Немерче” була реорганізована в Немерченську державну дослідну станцію. Селекційну роботу з цукрового буряка, озимої пшениці, вівса та кукурудзи почали робити в 1923-му році.

В 1936-му році Немерчанська станція була реорганізована у Вінницьку обласну сільськогосподарську дослідну станцію, яка проіснувала до 1940-го року.

За період з 1930-1941 років на станції було проведено більше 400 дослідів з агротехніки та добрив. Проводились досліди нової сільськогосподарської техніки, розробили біологічний метод боротьби зі шкідниками. Був виведений сорт пшениці Арнаутка немерчанська, який з 1947-го року був основним в посівних Української РСР.

В липні 1956-го року на базі Немеречанської та Ільницької станції утворюється Вінницька державна сільськогосподарська дослідна станція. В 1960-му станцію переносять в колгосп “Бохоники” за 7 кілометрів від Вінниці. До її складу входять центральне дослідне господарство “Бохоники” та 4 насіннєвих радгоспа: “Красний”, “Іллінецький”, імені Жданова та “Олександрівський”. Там нараховувалось 39 працівників з вищою освітою та 25 техніків[1].

З 1960-го і до 1991-го року розроблені сорти озимої пшиниці Еретросперум 529, два сорти рапсу Немерчанський 1 та Немерчанський 2268. Був виведений сорт клевера Немерчанський 1 та покращений сорт люцерни Озаринська. Створений сорт багатонасіннєвого буряка НО30, два сорти пивоварного ячменя, два сорти кукурудзи Немерчанська зубовидна та Немерчанська кремениста[1].

Відділом захисту рослин були перевірені нові отрутохімікати. Відділом механізації проводились різні досліди техніки. В 1962-му була перебудована жатка ЖН-4,0.

За цей час на станції працювали більше 50 докторів наук. Очолювали станцію Ф.Є. Сухобрус, Я.К. Веремієнко, В.П.Шутко, В.І. Гудима, В.К. Блажевський, О.Д. Кравець, М.І.Гримак,  І.Л.Секуляр, Г.М. Калетник, І.С. Поліщук[2].

9 липня 1985-го року на науково-дослідній станції створено Вінницьке науково-виробниче об'єднання “Еліта” в складі Вінницької державної сільськогосподарської станції[2].

З 1 січня 1994-го року Українська академія аграрних наук надала Вінницькому науково-виробничому об'єднанню “Еліта” статус Вінницької обласної державної сільськогосподарської станції. В 2003-му році на базі Вінницької обласної державної сільськогосподарської станції виділили дослідне господарство.

З 2010-го року Вінницьку державну сільськогосподарську дослідну станцію перейменовано у Вінницьку державну сільськогосподарську дослідну станцію Інституту кормів Національної академії аграрних наук України.

З 2011 року після атестації станція стала Науково інноваційно-технологічним центром Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України.  

Зараз установа працює в рамках міжнародного співробітництва та ринкової економіки. Бере участь в численних конкурсах та симпозіумах. В 2008-му році отримали відзнаку Номінаційного комітету Європейської бізнес-асамблеї та Вченої ради Міжнародного університету міста Відень за розробку бобової агрокультури Яра Віка. З 2000-го року створено та занесено до державного реєстру рослин України сорти ярого ячменю: “Лотос”, “Скіф”, “Вінницький 28”, “Незабудка”, “Лофан” та “Набат”.[2]

Історія земель, де знаходиться село Агрономічне, до Другої світової війниРедагувати

Перші згадки про жителів сучасної території Вінницького району відносяться до VIII ст. до н. е., коли з Прикаспію через Дон вторглися войовничі племена скіфів.

На південний схід від села колись розташовувались поселення доби бронзи (ХI-IX століть до нашої ери).

Між Агрономічним та селом Бохоники знаходилося трипільське поселення та городища Черняхівської культури.

Біля ріки Безіменна, вище від села на 2 кілометри, в урочищі Народинці посеред лісу знаходилось городище міста Черлисків XV-XVI століть[3].

Старожили розповідають, що до війни на місці Агрономічного був ліс. А в 30-х роках почали з'являтись поселення для робітників та солдат, бо поряд почали будувати військовий аеродром.

Друга світова війнаРедагувати

Над територією нинішнього села Агрономічне відбувались повітряні дуелі. В перші дні війни тут загинув Семен Мєднік – льотчик 88-винищувального авіаполку. Йому та ще 13 загиблим пілотам встановлений пам'ятник у вигляді крила літака.

В майбутньому селі Агрономічне житимуть багато героїв, які пройшли війну. З цього аеродрому вдалось евакуюватись та в подальшому воювати батальонному комісару полку В.Т. Потасьєву, командиру полку майору А.Г. Маркелову, начальнику штабу полку Г.А. Пшенику, технікам літаків Н.С. Ситнікову, АП. Бушуєву. Вони брали активну участь в бойових діях на Кавказі.

В небі над Агрономічним бойову славу здобув лейтенант Василь Максименко. Тоді, в липні 1941-го року, він збив свій перший “Мессершмітт”. За роки війни він здійснив 515 бойових вильотів та збив 17 ворожих літаків.

Звільнили майбутню територію села Агрономічне від нацистських загарбників 20 березня 1944-го року.

Історія селаРедагувати

На основі науково-дослідної станції в 1965-му році був створений Радгосп та село Агрономічне. У 1966-му збудували перший багатоквартирний двоповерховий будинок.  В 1967-му звели ще один двоповерховий будинок для працівників сільськогосподарської станції[4].

Ще з 1958 і до 1978-го  років на дослідній станції видавалась єдина в селі газета “Здобуток Жовтня”.

На початку 70-х років у селі Агрономічне відкрили перший магазин. У 1973 році провели водогін[4].

В 1986-му році створена Агрономічна сільська рада[4].  

В 1987-му році з'явилося кілька багатоповерхівок.

У 1989-му році побудували гуртожиток на 535 місць.

В 1992-му році відкрилась Агрономічненська загальноосвітня школа[4].

Мешканець села Агрономічне Богдан Дацюк, солдат Національної гвардії України,  загинув у 2015-му році під час охорони громадського порядку біля Верховної Ради України. Нагороджений орденом “За мужність” III ступеня та нагрудним знаком “За особливі заслуги” посмертно.  

З 2016-го року до сьогодні йде протистояння між жителями села Агрономічне та Вінницьким національним аграрним університетом за 470 гектарів сільськогосподарської землі. Університет вважає цю землю своєю, а мешканці села стверджують, що ця територія належить громаді. Тривають суди[5].

9 липня 2018-го року в Агрономічному відкрили перший ЦНАП, де надаються 37 різних послуг, в тому числі і закордонні паспорти. Це перший ЦНАП в Україні на території сільської ради.

РелігіяРедагувати

На території села Агрономічне діє храм Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ. Настоятель храму – протоієрей Андрій Согур.

Відомі людиРедагувати

Віктор Драчук ( 12 вересня 1937 року - 14 лютого 2014)

Відомий місцевий майстер хенд-мейду. Займався шліфуванням скла, граніту. Розписував візерунками дзеркала, скло тощо. Був поетом, видав збірку віршів “Чари Південного Бугу”.

Народився у Вінниці  в сім'ї робітника. Після війни навчався в студії образотворчого мистецтва при Палаці піонерів та школярів, згодом – у відділі станкового живопису і графіки образотворчого факультету Московського університету мистецтв заочно.

Працював токарем на інструментальному заводі, а з 1958 до 1982-го року був токарем та фрезерувальником на Вінницькій дослідній станції. Праця на верстатах відкрила йому шлях до декоративного мистецтва на металі. В нього було кілька яскравих виставок. Він створював вироби переважно із нержавіючої сталі, латуні, міді та бронзи. Його роботи зберігаються у багатьох музеях України та закордону.

В його роботах відображені героїчні сторінки історії Поділля, особливо виділяються зображення хірурга Миколи Пирогова, композитора Миколи Леонтовича та природні пейзажі Поділля.  

Одного разу, перебуваючи на Кубані, він передав одну зі своїх робіт письменнику Михайлу Шолохову та отримав у відповідь один з перших примірників роману “Тихий Дон” з автографом.

З 1982-го року Віктор Драчук почав робити вироби зі скла. На початку 1990-х років його роботи виставлялись в Італії у місті Болонья. Там вони отримали перше місце та золоту медаль. Його роботи кілька разів виставлялись в стінах Вінницького краєзнавчого та художнього музеїв.

Все життя Віктор Драчук писав вірші і в 2007-му видав збірку “Чари Південного Бугу”. Головною тематикою збірки є кохання та любов до рідного подільського краю.

Помер Віктор Драчук 14 лютого 2014-го року.

Ніна Авраменко (1923-1986) - заслужений агроном України. Її ім’я вписане до енциклопедій “Видатні особистості в історії України” та “Видатні жінки в історії України”.

Народилась 22 грудня 1923 року в селі Великі Кліщі Житомирської області. В 1946-му закінчила Житомирський сільськогосподарський інститут.  З 1952-1956 роки – завідуюча відділом Іллінецької дослідної станції. З 1956-го року до 1986-го – старший науковий співробітник Вінницької сільськогосподарської дослідницької станції.

Вона працювала все життя селекціонером. Вивела 2 нових сорти пивоварного ячменю. А загалом є автором 24 сортів ячменю, з яких 13 занесено до Державного реєстру сортів України. Зокрема, “Вінницький 7”, “Вінницький 3”, “Іллінецький 43”, “Подільський 14”, “Каштан”, “Подолян”. Видала понад 110 наукових праць.

Степан Олексієнко – місцевий художник-любитель. Один з найбільших в Україні колекціонерів картин “Козак Мамай”.

Пам'ятники та туристичні місцяРедагувати

Пам'ятник на честь 14 загиблих воїнів 88-го винищувального авіаполку у вигляді крила збитого літака.

В Центрі села Агрономічне є величезний дуб, якому кілька сотень років. Вважається, що це єдине дерево, яке залишилось з часів, коли територія села була великим лісом.  

Також в Агрономічному є один з найбільших кінно-спортивних клубів України[6].

СпортРедагувати

В Агрономічному існує велика боксерська традиція. Місцевий мешканець Владислав Шевченко здобув І місце у 17-му міжнародному турнірі з боксу пам'яті Р.Песина в 2014-му році. А також перше місце у III всеукраїнському дитячому турнірі з боксу “Шаувару” у Львові 2014 рік та І місце в 5-му Чемпіонаті області з боксу серед юнаків 2001-2002 років в 2015-му.

Ще один місцевий боксер Сергій Здор є переможцем міжнародного турніру з боксу в Німеччині та є Майстром спорту України.

Аралова Єлизавета є чемпіонкою Вінницької області з художньої гімнастики 2014-го року.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д Аграномічна дослідна станція (російська). Вінниця: Зірка Поділля. 1986. с. 186. 
  2. а б в Подільська зоря (українська). 2008. 
  3. Археологія та стародавня історія Вінницького району. http://www.zamky.com.ua/vinnytska-oblast/arheologiya-ta-starodavnya-istoriya-vinnytskogo-rajonu/ (українська). 
  4. а б в г Державний архів Вінницької області (українська). http://digitalcountry.ua/elau/cards_v.php?letter=1&box=84&image=110. 
  5. Оленін, Андрій (20.04.2018). НА ВІННИЧЧИНІ ТРИВАЄ «ВІЙНА» ЗА ЗЕМЛЮ. Vlasno.info. (українська). 
  6. Конно-спортивній клуб «Винниччина». https://20.ua/ru/vn/sport-krasota/sportivnyie-sektsii/vinnichchina-konno-sportivnyiy-klub.html (російська). 

ПосиланняРедагувати