Агаханянц Окмір Егішевич

Окмір Егішевич Агаханянц (рос. Окмир Егишевич Агаханянц, 5 січня 1927 Ленінград, СРСР — 28 жовтня 2002 Мінськ, Білорусь) — мандрівник, письменник, педагог вищої школи, польовий дослідник, фотограф, практик і теоретик в областях географії, ботаніки, геоботаніки, лімнології, геоморфології, екології, політології, геополітики; доктор географічних наук, член Білоруського географічного товариства, член-кореспондент Міжнародного географічного союзу, професор Білоруського педагогічного університету, завідувач кафедрою геоботаніки, постійний керівник студентської практики на Памірі, Кавказі, Карпатах, який читав лекції в університетах Афганістану, Німеччини, Білорусі, Росії, Таджикистану. Один з найбільш цитованих сучасних вчених.

Агаханянц Окмір Егішевич
Народився	5 січня 1927(1927-01-05) Ленінград, РСФРР, СРСР
Помер	28 жовтня 2002(2002-10-28) (75 років) Мінськ, Білорусь
Країна	СРСР  Білорусь
Діяльність	географ, мандрівник, письменник, викладач, фотограф
Alma mater	Російський державний педагогічний інститут імені О. І. Герцена (1948)
Галузь	географія, геоморфологія, Геоботаніка, Лімнологія, політологія, геополітика, Історія географії і педагогіка
Заклад	Балтійський федеральний університет імені Іммануїла Канта Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор географічних наук (1967)
Членство	Q3920634? Міжнародний географічний союз

Автор так званої Теорії тектонічної динаміки гірських біотопів Агаханянца і Схеми районування Паміру Агаханянца.

Фахівець із проблем геоботаніки гірських областей та загальної геоботаніки світу. Експерт з географії, загальної геоморфології та ботаніки Паміру, загальною геоботаніки Азії, особливо, геоботаніки Центральної Азії. Експерт з питань генезису, геоморфології та геоботаніки озера Сарез і прилеглих до нього областей.

В областях політології та геополітики — фахівець з СРСР в цілому, радянського Кавказу і радянської Центральної Азії зокрема, а також в цілому — політології і геополітики Центральної Азії. За свідченням вдови — дружини у другому шлюбі, в своїх наукових інтересах тяжів більше до загальних проблем географії, ніж ботаніки.

Володів технікою польових геоботанічних та географічних досліджень на місцевості. Зібрав велику колекцію тематичних гербаріїв, обмежену колекцію гірських порід і мінералів, виконав численні фотографії та кольорові слайди рослин, тварин, а також — річок, озер, гірських вершин, долин, ущелин, гірських і напівпустельних ландшафтів і інших явищ природи.

Загальна протяжність маршрутів в наукових польових дослідженнях склала кілька тисяч кілометрів. Подорожував пішки, на коніі віслюку, по воді — човном, і на плоту, а також на автомобілі, літаку і вертольоті.

Його перу належить ряд монографій російською та німецькою мовами, а також наукові та науково-популярні статті. Ряд його науково-популярних книг перекладено і видано на європейських мовах.

Головним об'єктом наукового вивчення був Памір, де провів більшу частину свого життя.

Останні тридцять років — професор Білоруського педагогічного інституту (університету з 1993 року), завідувач кафедри геоботаніки, постійний керівник студентської практики на Памірі, Кавказі, Карпатах.

В останні роки життя та діяльності в коло інтересів входили проблеми філософії, екології, геронтології, забезпеченості населення Землі продовольством. У філософії був прихильником «Французької філософської школи» XX століття.

У сферу наукових інтересів входили у 1986—2002 роках проблеми політології і геополітики. У цій області ним прочитані лекції та опубліковані наукові статті.

Життя і діяльність в Таджикистані

Під час життя і роботи в Таджикистані провів польові дослідження в горах Паміру, що дозволило йому стати одним з провідних експертів світу з проблем ботаніки, геоботаніки, географії, геоморфології і, як приватної проблеми — районування Памірської гірської системи на суворо науковій основі.

Ризикуючи життям, часто віддавав перевагу подорожувати по горах на самоті, користуючись лише льодорубом, компасом та топографічною картою. Кілька років жив і працював на науковій станції, яка знаходилася на березі озера Сарез на Памірі.

Провів власні Лімнологічного дослідження озера Сарез на Памірі, а також ботанічні та геоботанічні дослідження по берегах озера і в його околицях. Склав найбільш повний історико-географічний нарис про дослідження озера Сарез з моменту його утворення на основі особистих архівних досліджень і опитувальних відомостей документального характеру. Справедливо вважався «найкращим знавцем озера Сарез» в наукових колах біологів і географів світу. Велика фотографія озера Сарез прикрашала одну зі стін його особистого кабінету в квартирі в Мінську. Переконливо обґрунтував свою думку про «нормальний» гідрологічний режим озера Сарез і стабільність «природної греблі», що утворилася в результаті завалу русла річки Мургаб гірськими породами схилового зсуву.

Був першим геоботаніком, кому вдалося детально вивчити флору Усойського завалу, що утворив озеро Сарез, і дати картину генезису і динаміки рослинного співтовариства цього біотопу. Виявив і описав у долинах, прилеглих до озера, унікальні ландшафти з рідкісними біотопами та запропонував на основі цих територій створити ландшафтні та біогеографічні заказники. Запропонував власну схему районування гірської країни Памір, яка знайшла відображення у Великій радянській енциклопедії, Третє видання 1969—1978; стаття «Памір». Автор ідеї переміщення рослинних угруповань під впливом зростання гір.

У 1951—1954 роках був вченим секретарем Відділення біологічних наук Академії наук Таджицької РСР, співробітник Памірського ботанічного саду в Хорозі.

6 січня 1957 року захистив докторську дисертацію з отриманням кваліфікації «доктор географічних наук».

Працював завідувачем лабораторією геоботаніки Памірської біологічної станції Академії наук Таджицької РСР (з 1954, Східний Памір, Чечекти — альтитуда 3860-4700 м, в 25 км від райцентру Мургаба).

У 1960—1968 рр. — завідувач лабораторією експериментальної геоботаніки Інституту ботаніки Академії наук Таджицької РСР.

Наукова дискусія про районування гірської системи Памір

Не завершені дискусії науковців-дослідників про Памір. Більше 100 років тривають суперечки про його межі, площі і, головним чином, — про морфологічний вигляд, геології, кліматичні та біологічні особливості різних частин цієї гірської системи Центральної Азії, що дозволило б здійснити районування за надійними природними ознаками.

Надзвичайно рідкісним досягненням в науці, унікальним за своєю внутрішньою логікою і бездоганним з наукової аргументації є «історія гірської системи Памір» або його — Паміру — досить складний «генезис», обумовлений як загальною тектонікою Землі і континенту Євразія, так і власне Памірських гір, реконструкцію якого здійснив Окмір Агаханянц.

На великому ботанічному матеріалі дослідник показав наскільки чуйно і різноманітно за своїми пристосовувальними ознаками реагує рослинність Паміру на динаміку зростання гір і, як наслідок, — безперервна зміна властивостей природного середовища проживання. Цей тонкий аналіз також дозволяє окреслити межі Памірської гірської системи і вичленувати всередині області, райони, що володіють власними специфічними природними ознаками.

Микола Гвоздецький в 1968 і 1987 роках виступив опонентом Агаханянца за його схемою 1965 року, уточненою в 1986 році.

Короткі, але дуже продуктивні в науковому відношенні дослідні поїздки по півночі Афганістану дозволили О. Агаханянцу уточнити природні межі Паміру в порівнянні з початковою схемою, запропонованої ним у 1965, і отримати цінні матеріали польових досліджень, які лягли в основу наукової аргументації дослідника.

О. Агаханянц, спираючись на колосальний досвід власних багаторічних польових досліджень орографії, морфології та біології гірської системи, а також критично осмислюючи великий обсяг наукових відомостей, отриманих іншими дослідниками, 1986 року пропонує виділити на Памірі чотири «природних райони»: I — «Західний Памір», II — «Ваханський Памір» або «Вахан», III — «Центральний Памір», який інші дослідники називають «Східним Паміром», IV — «Кашгарський Памір» або «Кашгарію».

Широкі міжнародні наукові дискусії з питання: Що розуміти під назвою «Памір?» тривають.

Розкриття злочину в горах Паміру

В 1960-і роки Окмір Агаханянц за допомогою дедуктивного методу розкрив таємницю загибелі на Памірі свого колеги, російського геолога Геннадія Лепьохіна:

«Шел я по плавному западному склону хребта Сарыкол. <…> Увидев впереди пологий саек (ложбину), я спустился в него… и сразу стало тихо. <…> Махнув рукой на перспективу сыскать где-нибудь пресный родник… я раскинул спальный мешок. <…> Чуть свет я проснулся от сурчиного визга. …Пять утра. Посмотрел на альтиметр… — 4 500 м. <…> Вскинув рюкзак, я развернулся… и вдруг увидел шагах в пяти торчавший из песка человеческий череп. …От неожиданности я даже сел в песок!… Череп без скелета. Не ветром же его сюда прикатило? <…> Я ещё раз наклонился над находкой и только тогда приметил… что голова была отрублена у живого или мертвого человека. Я решил захоронить череп. Скорее всего это европеец».

—

Злочинець був викритий, дав свідчення, засуджений і поніс заслужене покарання. Трагічні обставини цієї «слідчої справи» Агаханянц в 1995 році описав в оповіданні «Остання зустріч».

Робота в Кабульському університеті

На запрошення Уряду Афганістану жив і працював у цій країні, де читав курси з географії, ботаніки та геоботаніки в Кабульському університеті німецькою мовою.

Вільний час присвячував вивченню ботаніки, геоботаніки, географії, геоморфології Афганістану, а також проблемам політики і геополітики цієї країни і Центральноазіатського регіону.

Польові дослідження півночі Афганістану дозволили О. Агаханянцу уточнити запропоновану ним у 1965 схему районування Паміру, що знайшло відображення в дещо іншій — остаточній редакції — цієї схеми в 1986 році.

Агаханянц був переконаним противником введення радянських військ в Афганістан у 1979 році. Відкрито виступав за якнайшвидше закінчення афганської війни і виведення частин Радянської армії з цієї країни.

Життя і діяльність в Білорусі

З 1972 року жив і працював у Мінську. Супутником життя до останніх днів була друга дружина, з якою він не мав дітей.

Спочатку він бажав стати викладачем Білоруського державного університету, але ректором БДУ йому в цьому було відмовлено.

Останні тридцять років — незмінний професор Білоруського педагогічного інституту, з 1993 року — Університету, завідувач кафедри геоботаніки, постійний керівник «дальньої» студентської практики на Кавказі, в Карпатах і Памірі.

На Мінських міських курсах удосконалення вчителів також вів Курс географії і геоботаніки для вчителів середніх шкіл.

У 2000—2001 роках на запрошення німецьких колег прочитав курс лекцій з географії та геоботаніки німецькою мовою в ряді університетів Німеччини, заробляючи таким чином фінансові засоби для лікування в Німеччині.

У Мінську підтримував тісні наукові і дружні зв'язки з колегами факультетів біології та географії БГУ, а також з біологами, ботаніками, геоботаніками, геологами, геоморфологами і географами Академії наук Білорусі.

За межами Білорусі підтримував наукові і дружні зв'язки з широким колом друзів і колег наукового співтовариства Європи і Азії. В основному це були Азербайджан, Вірменія, Афганістан, Болгарія, Німеччина, Грузія, Індія, Казахстан, Китай, Латвія, Киргизстан, Литва, Польща, Україна, Росія, Таджикистан, Узбекистан, Чехія, Естонія.

Московський гурток Олексія Абрикосова

У 1990-ті роки Окмір Агаханянц познайомився з російським фізиком-теоретиком Олексієм Абрикосовим — одним з учнів і улюбленців Льва Ландау. Спілкування приносило обом велике інтелектуальне задоволення. У близькому оточенні Олексія Абрикосова склався гурток однодумців, які в московській квартирі вільно і відкрито обговорювали філософські, наукові, політичні та соціальні питання. Абрикосовський московський гурток був елітним співтовариством інтелектуалів і мислителів, де понад усе цінувалися жіноча краса, чоловічий інтелект і почуття гумору, культура і освіченість. Після знайомства Олексій Абрикосов особисто запросив Окміра Агаханянца і його другу дружину бути гостями в його будинку. «Абрикосовський гурток» припинив своє існування з еміграцією Олексія Абрикосова в Сполучені Штати Америки, де російський фізик став професором Аргоннської національної лабораторії. У 2003 році Олексію Абрикосову вручена Нобелівська премія з фізики за цикл досліджень надпровідників другого типу та їх поведінки в магнітному полі, що отримало назву «Вихрові решітки Абрикосова». На рішення виїхати в США великий вплив надали бесіди з Окміром Агаханянцем.

Останні роки

Останні роки важко хворів, лікувався, дотримував строгий режим життя і роботи. Однак, навіть будучи хворим, Агаханянц не відмовлявся від наукової, педагогічної та громадської діяльності.

На кошти, зароблені читанням лекцій в ряді німецьких університетів у 2000—2001 роках, забезпечив собі дороге і дуже ефективне лікування в Німеччині. Це значно поліпшило його загальний стан і дозволило продовжити роботу в Педагогічному університеті в Мінську.

Основні результати наукової і педагогічної діяльності

Історія географії

• видав книгу про історію вивчення природи Паміру до 1960 року
• виконав дослідження про історію вивчення озера Сарез
• у своїх книгах дав портрети мандрівників і дослідників

Комплексна фізична географія

• ввів в географію поняття «аридні гори» і обґрунтував необхідність такого терміну
• виконав схему районування Паміру і його поділ на області, різні по геології, геоморфології, тектогенезу, кліматичними і біогеографічними ознаками
• описав географію озера Сарез і прилеглих областей
• виконав фотозйомку різних ландшафтів, біотопів, рослин; створив фотографічні портрети вчених-дослідників; колекція фотоматеріалів являє собою чорно-білі і кольорові фотографії та кольорові слайди в кількості декількох тисяч примірників; частина фотографій і слайдів у якості ілюстрацій опубліковані в різних виданнях; окремі фотографії та слайди є рідкісними, так як фотозйомка здійснювалася у важкодоступних місцях, на великих гірських висотах, зафіксувала стан природних об'єктів в суворо визначений момент часу в зазначеному географічному місці у зв'язку з чим колекція фотографічних матеріалів Окміра Агаханянца являє собою цінну культурне, історичне і наукове надбання
• описав гірські пустелі Паміру і Тибету, де виявив відмінності рівнинних пустель від пустель в горах; здійснив класифікацію гірських пустель на основі власних спостережень і наукових даних інших авторів; у стислому вигляді виклав складну закономірність і динамічний процес прояву життя у гірських системах залежно від широтного розташування, панівних вітрів і перенесення вологи, гірських висотних кліматичних бар'єрів по периметрах Паміру і Тибету, зазначив залежність видоутворення рослинних угруповань у їх тісному зв'язку з динамікою підйому названих гірських регіонів

Геоморфологія

• виявив генезис Усойського завалу
• обґрунтував тезу про стійкість природної греблі в руслі річки Мургаб, яка утворила Сарезьке озеро
• виявив вплив рельєфу і відносної висоти на вивчені біотопи гірських і напівпустельних областей Центральної Азії та Кавказу
• вивчив геоморфологію Паміру і, в сукупності з іншими ознаками, виконав районування гірської системи Памір

Лімнологія

• виконав комплексне дослідження озера Сарез на Памірі
• висунув і обґрунтував гіпотезу про «стабільність» гідрологічного режиму озера Сарез
• По опитувальним відомостями вказав на існування в горах Паміру гарячого озера, місцезнаходження якого поки визначити не вдалося

Екологія

• виявив і вивчив біотопи гірських долин в басейні річки Мургаб вище Усойського завалу і дав наукове обґрунтування про необхідність створення тут біологічних заказників
• виконав комплексне вивчення озера Сарез і його берегів і обґрунтував необхідність створення тут національного парку, що включає озеро і навколишні ландшафти

Геоботаніка

• виявив генезис і дав опис біотопу Усойського завалу на річки Мургаб
• описав рослинні співтовариства Паміру і створив геоботанічні карти регіону на їх основі
• виконав узагальнені зведення геоботаніки гірських областей
• виконав узагальнені зведення геоботаніки СРСР
• у співавторстві виконав узагальнені зведення геоботаніки Світу

Ботаніка

• виявив явище переміщення рослинних угруповань під впливом зростання гір і обґрунтував так звану «Теорію тектонічної динаміки гірських біотопів Агаханянца»
• провів дослідження з вимірювання і динаміці внутрішньосудинного тиску рідин в кореневій і стовбуровій частинах рослин Паміру.
• зібрав велику колекцію гербаріїв флори гірських і напівпустельних областей Центральної Азії та Кавказу. За даними Агаханянца на 1986 рік флора Кавказу налічувала 6350 видів, з них 25 % ендемічні, флора гір Середньої Азії — в 5500 видів, з яких 25-30 % ендеміки, в той час як на прилеглих рівнинах південних пустель — 200 видів рослин.

Політична географія, геополітика та політологія

• виконав геополітичний аналіз процесів, що відбуваються в Центральній Азії та на Кавказі
• здійснив геополітичний аналіз процесів, що відбуваються в Азійській частині СРСР
• зробив висновок про нежиттєздатність СРСР як штучного державного утворення і дав точний прогноз про розпад СРСР на окремі незалежні держави в найближчій історичній перспективі
• виконав геополітичний прогноз щодо майбутніх політичних і соціальних деформацій в Афганістані, Іраці, Ірані, Таджикистані
• обґрунтував тезу про неможливість успішної трансформації економічної, соціальної і політичною життя Афганістану в умовах радянської окупації і побудови в країні соціалізму за радянським зразком

Педагогіка та методика викладання географії

• Культивував у студентському середовищі наукову і загальнолюдську етику
• створив стрункий Курс лекцій і практичних робіт з географії та геоботаніці
• створив методики вивчення природи, розробив або удосконалив засоби і методи географічних і геоботанічних польових експедиційних досліджень
• створив базові академічні підручники регіональної геоботаніки і геоботаніки світу у співавторстві
• написав науково-популярну книгу про свої подорожі романтика і романтику наукових досліджень

Географічна бібліографія

Успішно працював у галузі тематичної бібліографії. У 1968 році разом з Сінковською склав і видав у Душанбе бібліографічний довідник з друкованим виданням, присвяченим Паміру.

Природні області гірської країни Памір — районування Агаханянца

На основі власних географічних, геоморфологічних і геоботанічних досліджень, а також вивчення та узагальнення наукових відомостей попередників, Окмір Агаханянц виявив відмінності в природних особливостях різних областей гірської країни Памір і, на їх основі, виділив області з індивідуальними рисами. Це дозволило визначити Памір як складно складову гірську систему. Схема районування Паміру О. Е. Агаханянца отримала визнання і опублікована в 3-му виданні Великої радянської енциклопедії

Теорія геотектонічної динаміки гірських біотопів Агаханянца

Виходячи з теорії дрейфу континентів і динаміки тектонічних плит, сучасне енергійне зростання Памірських гір обумовлене безперервним рухом Плити Індостан на північ з одночасним поворотом на північний схід зі швидкістю близько 5 см/рік. Плита Індостан зіткнулася з Євразійською плитою і продовжує рухатися. На наступному фронті Плити Індостан відбувається колізія: пласти гірських порід на межі двох плит мнуться в гігантські складки, утворюючи швидко зростаючі гори. Флора Паміру разом з основою, на якій вона заселилася і розвивається, безперервно і вимушено змінює відносну і абсолютні висоти проживання, піднімаючись з плином часу все вище і вище. Зменшення вмісту кисню на великих висотах, збільшення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання, зміна температурних добових, сезонних і річних циклів, вологісний і вітровий режим, збільшення площі сніжного, фирнового і льодовикового покриву, зміна гідрологічного режиму поверхневих, ґрунтових і підземних вод і інші динамічні фактори неминуче змушують рослини або гинути, або змінювати морфологічний вигляд і способи адаптації до мінливих зовнішніх умов навколишнього середовища.

Хід міркувань Окміра Агаханянца:

• гірські біотопи Паміру безперервно змінюються;
• зміни флористичних біотопів є наслідком зміни середовища проживання;
• в гірській системі Памір зміни природного середовища обумовлені відносно швидким ростом гір;
• тектоніка і динамічна геологія пояснюють зростання гір Паміру складчастим метаморфозом рельєфу під тиском Плити Індостан, яка рухається на північ, повертаючись до північно-схід;
• теорія руху літосферних плит німецького геолога Альфреда Вегенера допускає таке припущення, а сучасні дослідження в області тектоніки плит і динамічній геології, палеонтологічні дослідження та інші факти підтверджують це наукове припущення;
• власне рух Плити Індостан обумовлено існуванням серединно-океанічних глибинних розломів і точно встановленим явищем розсування ділянок земної кори від осі розломів до периферії.

Географ і геоботанік О. Е. Агаханянц спочатку звернув увагу на явище геоботанічне Потім, спираючись на відомі йому відомості геотектоніки і динамічній геології, шляхом суворого логічного аналізу він прийшов до думки про те, що динаміка флористичних біотопів Паміру є наслідком загальної геодинаміки планети Земля.

Це і є сутність «Теорії геотектонічної динаміки гірських біотопів Агаханянца», застосована до гірських районів, що зазнають порівняно швидких вертикальних рухів.

Локальне явище, яке географ і геоботанік О. Е. Агаханянц спостерігав і вивчав на Памірі, можна поширити на будь-який регіон Землі. Зміна абсолютної і відносної висот субстрату, на якому розвивається життя, неминуче і об'єктивно веде до змін біотопу. І це явище яке спостерігається в природі є наслідком зміни властивостей навколишнього природного середовища, у якій живе і видозмінюється гірська флора.

Подорожня проза, науково-популярні нариси, белетристика

Окмір Агаханянц ніколи не писав віршів, але успішно пробував себе в жанрі прози. Це подорожні нотатки, опубліковані щоденникові записи, белетристика — мальовничі картини природи і розгорнуті портрети колег і товаришів, з якими йому довелося працювати і подорожувати. Ці прозаїчні есе часто включаються в тканину суто наукових праць і дуже пожвавлюють оповідь.

Окремим жанром є науково-популярні нариси Агаханянца, що склали книжки про природу Паміру і розкривають форми і методи пізнання природи в наукових подорожі, екскурсії та польових роботах.

У 1972 році Окмір Агаханянц видав свою першу книгу шляхової прози «За рослинами по горах Середньої Азії. Оповідання про природу». Двічі — в 1975 і 1987 роках видавалася його книга «На Памірі. Записки геоботаніка»; друге видання з доповненнями і змінами вийшло під назвою «Один памірський рік». Видання 1975 року отримало хвалебну рецензію Хргіана в 1981 році: «Суворий Памір захопив чверть століття тому молодого геоботаніка і дав йому матеріал для цікавої книги. …О. Е. Агаханянц захоплює читача чином цієї чудової гірської країни. Розповіді дають читачам відмінний привід для роздумів на багато тем життя і науки». Хргіан називає оповідання Агаханянца «чудовою книгою».

У 1990 році Агаханянц видав книгу «Рік Змії».

Єдиним досвідом художньої і документальної прози стала збірка оповідань «Антик маре», виданий приватною фірмою в Мінську вже в пострадянський час у 1995. До 1991 року ці розповіді Огаханянца не могли бути опубліковані з цензурних міркувань.

Особисте життя

Був двічі одружений. Від першого шлюбу мав дітей.

З 1972 року і до своєї смерті жив і працював в Республіці Білорусь в Мінську з дружиною в другому шлюбі.

Володів мовами: російською та німецькою — досконало; добре — англійською, білоруською, польською, таджицькою, узбецькою. Володів основами альпінізму і технікою пересування по гірській місцевості і в пустелі. Хороший наїзник; частину подорожей здійснив верхи на коні. Був хорошим фотографом, художником-графіком — чудово виконував на папері олівцем плани місцевості, тематичні схеми і необхідні в польових дослідженнях малюнки.

Мав одну з найкращих в Білорусі особистих зібрань книг, статей, журналів, альбомів, календарів наукового змісту загальною кількістю понад 8 тисяч примірників англійською, білоруською, німецькою, польською, російською, таджицькою, узбецькою та французькою мовами. У бібліотеці були представлені також польові щоденники, малюнки, схеми, збірка геоботанічних та географічних карт різного тематичного змісту, кольорові і чорно-білі світлини та кольорові слайди.

Пам'ять

• Ім'я Окміра Егішевича Агаханянца носить гірський перевал висотою 5080 м на Памірі в хребті Південний Шугнан.
• «Опинився на Таймирі, в районі білої плями, де навіть карт не було. Тепер там є досить велика річка Окміра — я висловив припущення про її місцезнаходження, виходячи з непоясненої тоді течії в одному з таймирських озер, і їй дали моє ім'я»
• Короткий нарис життя та діяльності О. Е. Агаханянца у викладі Краснопольського.
• Російський географ і геоморфолог Микола Гвоздецький в 1968 році у своїй книзі «Памір» в розділі «З історії дослідження» завершує короткий огляд найбільш значних і продуктивних польових дослідних робіт на Памірі за останні 500 років іменем Окміра Агаханянца: «[О. Е. Агаханянцем] …виконані комплексні характеристики, що зачіпають різні проблеми фізичної географії».

Бібліографія

Книги

• Агаханянц О. Е. Между Гиндукушем и Тянь-Шанем. История изучения природы Памира. — Душ.: Таджикгосиздат, 1962. — 128 с.
• Агаханянц О. Е. 1 // Основные проблемы физической географии Памира [Архівовано 25 квітня 2018 у Wayback Machine.]. / Академия наук Таджикской ССР. Институт ботаники. — Душ.: Издательство Академия наук Таджикской ССР, 1965. — 240 с. — 1000 экз.
• Агаханянц О. Е. 2 // Основные проблемы физической географии Памира [Архівовано 25 квітня 2018 у Wayback Machine.]. / Академия наук Таджикской ССР, Памирская биологическая станция Памирской базы. — Душ.: Дониш, 1966. — 243 с.
• Агаханянц О. Е., Синковская А. С. Библиография Памира. Выпуск 1. Природа. Указатель литературы (1920—1964 годы). — Душ.: Дониш, 1968. — 266 с. — 1115 экз.
• Агаханянц О. Е. За растениями по горам Средней Азии [Архівовано 25 квітня 2018 у Wayback Machine.]. — М.: Мысль, 1972. — 160, [24] с. — (Рассказы о природе). — 65 000 экз.
• Агаханянц О. Е. На Памире. Записки геоботаника [Архівовано 21 вересня 2017 у Wayback Machine.]. — М.: Мысль, 1975. — 176 с. — 60 000 экз.
• Агаханянц О. Е. Аридные горы СССР. Природа и географические модели флорогенеза. — М.: Мысль, 1981. — 270 с. — 1750 экз.
• Агаханянц О. Е. Ботаническая география СССР: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. 2106 «Биология» и 2107 «География». — Мінск: Вышэйшая школа, 1986. — 173 с. — 5300 экз.
• Агаханянц О. Е. Один памирский год: (Записки геоботаника). — М.: Мысль, 1987. — 192, [16] с. — 60 000 экз.
• Агаханянц О. Е. Сарез: Озеро на Памире. — Л.: Гидрометеоиздат, 1989. — 112, [16] с. — (Реки и озёра нашей Родины). — 40 000 экз. — ISBN 5-286-00099-1.
• Агаханянц О. Е. Год змеи. — Душ.: Адиб, 1990. — 397 с. — ISBN 5-8352-0350-4.
• Агаханянц О. Е. Биогеография. — Мінск: Вышэйшая школа, 1992. — 150 с. — ISBN 5-339-00697-2.
• Агаханянц О. Е. Антик маре [Сборник документальных и художественных рассказов]. — Мінск: Красико-принт, 1995. — 126 с. — ISBN 985-405-025-4.
• Агаханянц О. Е., Кирвель И. И. Биогеография с основами экологии [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.]. — Мінск: Технопринт, 2005. — 464 с. — ISBN 985-464-353-0.
• Юсуфбеков Х. Ю., Агаханянц О. Е. Растительность Западного Памира и опыт её реконструкции [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.]. — Душ.: Дониш, 1975. — 310 с. — 1200 экз.
• Овчинников П. Н., Сидоренко Г. Т., Агаханянц О. Е. Пастбища и сенокосы Таджикистана / Академия наук Таджикской ССР, Институт ботаники. — Душ.: Дониш, 1977. — 304 с. — 1946 экз.

Статті

• Агаханянц О. Е. Наскальные рисунки в Язгулеме // Известия АН Таджикской ССР. Отдел общих наук. — Душ., 1957. — № 14.
• Агаханянц О. Е. Краткий обзор растительности Бадахшана // Труды АН Таджикской ССР. Сборник статей Таджикского филиала Всесоюзного Географического общества. — Душ., 1958. — Т. 99. — С. ?.
• Агаханянц О. Е., Никонов А. А., Пахомов М. М., Ранов В. А., Трофимов А. К., Чедия О. К. О древнем оледенении Памира // Известия Академии наук СССР. Серия географическая. — 1981. — № 4. — С. 123—134.
• Агаханянц О. Е. Памир. Общегеографическая характеристика // Бабаев А. Г., Дроздов Н. Н., Зонн И. С., Фрейкин З. Г. Пустыни мира. — Москва: Мысль, 1986. — С. 74—76.
• Агаханянц О. Е. Тибет. Общегеографическая характеристика // Бабаев А. Г., Дроздов Н. Н., Зонн И. С., Фрейкин З. Г. Пустыни мира. — Москва: Мысль, 1986. — С. 98—99.
• Агаханянц О. Е. Горные пустыни Памира // Бабаев А. Г., Дроздов Н. Н., Зонн И. С., Фрейкин З. Г. Пустыни мира. — Москва: Мысль, 1986. — С. 73—81.
• Агаханянц О. Е. Горные пустыни Тибета // Бабаев А. Г., Дроздов Н. Н., Зонн И. С., Фрейкин З. Г. Пустыни мира. — Москва: Мысль, 1986. — С. 98—101.
• Агаханянц О. Е. К геополитической оценке современного Афганистана // Капитал-эксперт. — 1997. — 1 сентября (№ 34(83)). — С. 63—66.
• Агаханянц О. Е. К геополитической оценке современного Афганистана // Капитал-эксперт. — 1997. — 8 сентября (№ 35(84)). — С. 63—66.

Рецензії на праці Окміра Агаханянца

• Юсуфбеков Х. Ю., Агаханянц О. Е.. Растительность Западного Памира и опыт её реконструкции. — Душанбе: Дониш, 1975. — 310 с. — 1200 экз. — Горчаковский П. Л. [Архівовано 15 серпня 2017 у Wayback Machine.] п/п 199. [Рецензія] // Екологія — 1976 — № 3 — С. 108—109.

Див. також

• Сарезьке озеро
• Хорог