Р297 (Росія)
Автошлях Р297 «Аму́р» — автомобільна дорога федерального значення в Росії Чита — Хабаровськ, споруджується автомагістраль, частина траси Омськ — Новосибірськ — Кемерово — Красноярськ — Іркутськ — Улан-Уде — Чита — Хабаровськ — Владивосток, з під'їздами до Благовєщенська, портів Ваніно і Находка. Забезпечує наскрізний цілорічний рух між Москвою і Владивостоком. До 31 грудня 2017 Автомагістраль М58[1]
| Р297 | |
|---|---|
 | |
 Федеральна автошлях Р297 «Амур» | |
| Загальні дані | |
| Країна |
 Росія |
| Мережа | автомобільні дороги федерального значення Російської Федерації |
| Номер | Р297 |
| Довжина | 2165 км |
| початок | Чита |
| кінець | Хабаровськ |
| OpenStreetMap | ↑145730 ·R (Забайкальський край, Амурська область, Єврейська автономна область, Хабаровський край) |
  Р297 у Вікісховищі | |
За фінансово-господарськими планами, ділянка Чита-Хабаровськ матиме ширину 7 м, на добу по ній проїжджатиме до 3000 автомобілів з середньої швидкістю 100 км/год. Ділянка завдовжки близько 2165 км.
М58 «Амур» — автомобільна дорога федерального значення, що сполучає Читу і Хабаровськ. Протяжність траси складає понад 2 тис. км. Траса проходить через Читу, Невіри, Свободний, Архару, Біробіджан і Хабаровськ і розташована на території чотирьох суб'єктів РФ: Забайкальського і Хабаровського країв, Амурської області і Єврейського автономного округу. Траса «Амур» забезпечує наскрізний цілорічний рух між Москвою і Владивостоком. Розрахункова інтенсивність руху — 3 тисячі автомобілів за добу.
Будівництво автомобільної дороги «Амур» у рамках виконання доручення президента РФ і федеральної цільової програми «Модернізація транспортної системи Росії (2002–2010 роках)» завершилося в 2010. Траса є частиною азійського маршруту АН30 Чита — Хабаровськ — Уссурійськ.
Відгалуження Бєлогорськ—Благовєщенськ довжиною 124 км було побудовано у 1949 році, реконструйовано в 1998–2001 роках[2]. Є частиною азійського маршруту АН31 Бєлогорськ — Благовєщенськ — Хейхе — Харбін — Шеньян — Далянь.
Маршрут ред.
- 0 км - Чита
- 44 км - Танха
- 49 км - відгалуження на Новотроїцьк
- 104 км - відгалуження на Урульгу
- 120 км - Нарин-Талача
- 129 км - Верхня Талача
- 175 км - Середня Кія
- 186 км - Богом'ягково
- 205 км - Островки
- 213 км - Новоберезовське
- 231 км - Знаменка
- 275 км - Багульний
- 310 км - Чернишевськ
- 352 км - Жирекен
- 362 км - Кавекта
- 379 км - відгалуження на Аксеново-Зіловське
- 589 км - Могоча
- 682 км - Амазар
- км - Єрофей Павлович
- 890 км - відгалуження на Уруша
- км - відгалуження на Тахтамигда
- км - відгалуження на Сковородіно
- км - Невер, початок автостради А360
- 1059 км - відгалуження на Талдан
- км - відгалуження на Гудачі
- км - відгалуження на Гонжа
- 1143 км - відгалуження на Магдагачі
- км - відгалуження на Дактуй
- 1205 км - відгалуження на Тигда
- км - відгалуження на Чалгани
- км - відгалуження на Ушумун
- 1270 км - відгалуження на Сиваки
- 1370 км - відгалуження на Шимановськ
- км - відгалуження на Ціолковський
- 1447 км - відгалуження на Свободний
- 1488 км - відгалуження на Серишево
- 1523 км - відгалуження на Бєлогорськ
- 1537 км - відгалуження на Возжаєвка
- км - відгалуження на Катеринославку
- км - відгалуження на Завитинськ
- км - відгалуження на Новобурейське
- 1734 км - відгалуження на Архара
- 1826 км - відгалуження на Облуччя
- км - відгалуження на Біру
- км - відгалуження на Біробіджан
- км - відгалуження на Смидович
- 2165 км - Хабаровськ
Сучасний стан ред.
Актуальною проблемою залишався ремонт ділянок загальною довжиною 641 кілометр, де асфальт було укладено ще у 1980-х роках та свій термін повністю відслужив. Виконання капітального ремонту планувалося на 2010-2011 роки.
Станом на грудень 2014 року траса повністю асфальтована, проте зустрічалися короткі гравійні ділянки по кілька метрів для усунення хвиль на дорозі.
Зображення ред.
 |
 |
 |
 |
Примітки ред.
- ↑ Zur Liste der Fernstraßen des öffentlichen Verkehrs föderaler Bedeutung. Anordnung Nr. 928 der Regierung der Russischen Föderation vom 17. November 2010 (russisch, online [Архівовано 2013-06-16 у Wayback Machine.])
- ↑ База даних автодоріг AH. Архів оригіналу за 25 січня 2013. Процитовано 11 січня 2009.