Австралійський кліщовий рикетсіоз

інфекційна хвороба з групи рикетсіозів

Австралійський кліщовий рикетсіоз (також Австралійський кліщовий тиф, Плямиста гарячка, яку спричинює Rickettsia australis, Квінслендський кліщовий тиф, англ. Australian tick rickettsiosis; Australian tick typhus; Spotted fever due to Rickettsia australis; Queensland tick typhus) — інфекційна хвороба з групи рикетсіозів, яку спричинює Rickettsia australis. Характеризується гарячкою, первинним афектом, регіонарним лімфаденітом, генералізованою лімфаденопатією і висипом.

Австралійський кліщовий рикетсіоз
Везикульозні елементи висипу при австралійському кліщовому рикетсіозі
Везикульозні елементи висипу при австралійському кліщовому рикетсіозі
Спеціальність інфекційні хвороби (медична спеціальність)
Симптоми збільшення лімфатичних вузлівd[1], лімфаденіт[1][1], головний біль, міалгія, афект первинний і висип
Причини Rickettsia australisd[1]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 A77.3
DiseasesDB 33840

Історичні фактиРедагувати

Протягом 1944-1946 років у Північному Квінсленді (Австралія) були виявлені тифозні захворювання, що розвивалися після укусу кліщів, що і стало підставою для тодішньої назви хвороби «кліщовий тиф Північного Квінсленда». Про захворювання вперше повідомили Ендрю, Боннін і Вільямс у 1946 році[2][3].

ЕтіологіяРедагувати

Австралійський кліщовий рикетсіоз
Біологічна класифікація
Домен: Bacteria
Тип: Proteobacteria
Клас: Alphaproteobacteria
Ряд: Rickettsiales
Родина: Rickettsiaceae
Рід: Rickettsia
Вид: R. australis
Біноміальна назва
Rickettsia australis

До збудника захворювання виявилися сприйнятливі білі миші та пацюки, морські свинки. Збудник захворювання добре розвивається в курячих ембріонах, де була відзначена і внутрішньоядерна локалізація цих рикетсій, хоча більшою мірою розмножується в цитоплазмі. Виявлені фактори, які зближують R. australis зі збудником ендемічного висипного тифу R. mooseri.

Епідеміологічні особливостіРедагувати

 
Квінсленд на мапі Австралії.

Джерело та резервуар інфекціїРедагувати

Відноситься до зоонозів з природною осередковістю. Поширений у штаті Квінсленд в Австралії. Резервуаром інфекції в природі є прокормітелі кліщів — сумчастий щур, опосум, кенгуру тощо.

Механізм і фактори передачі інфекціїРедагувати

Механізм передачі інфекції — трансмісивний. Передача відбувається через укус іксодових кліщів Ixodes holocyclus та Ixodes tasmani, яки є переносниками хвороби. Передачі збудника від хворої людини до здорової не спостерігається.

Сприйнятливість та імунітетРедагувати

Хворіють частіше ті люди, які активно працюють, мандрують або відпочивають у місцях проживання кліщів. Імунітет після перенесеної хвороби стійкий.

ПатогенезРедагувати

Воротами для збудника є шкіра у місці укусу кліща, де розвивається місцеве запалення шкіри у вигляді первинного афекту. Надалі по лімфатичних судинах рикетсії досягають регіонарних лімфатичних вузлів, обумовлюючи розвиток регіонарного лімфаденіту. Потім рикетсії проникають у кров, спричинюючи ознаки загальної інтоксикації. Локалізуються у ендотелії кровоносних судин. Виражених анатомічних змін вони зазвичай не чинять. Захворювання не супроводжуються розвитком тромбогеморагічного синдрому та тромбоемболічних ускладнень, як це відбувається при епідемічному висипному тифі.

Клінічні ознакиРедагувати

У МКХ 10 перегляду хворобу відносять до класу А «Деякі інфекційні та паразитарні хвороби» під кодуванням А.73. Інкубаційний період триває 7-10 днів. Захворювання починається гостро. Підвищується температура тіла до 38-39°С, гарячка постійного типу триває частіше 5-10 днів. Хворі відзначають загальну слабкість, помірний головний біль, зниження апетиту, помірно виражені міальгії. При огляді майже у всіх хворих виявляють первинний афект і регіонарний лімфаденіт. Відзначається збільшення і інших груп лімфатичних вузлів, але воно виражено менше, ніж регіонарних, болючість їх відсутня, тоді як регіонарний лімфаденіт супроводжується болем при пальпації. Висип з'являється на 4-6-й день хвороби, досить рясний, поліморфний. Елементи висипу складаються частіше з плям до 10 мм діаметром, окремі плями можуть зливатися. Спостерігаються також розеоли, папули, нечасті везикули. Висип поширений по всьому тілу, елементи з'являються також на долонях і підошвах. Висип зберігається протягом усього гарячкового періоду. Захворювання перебігає в легкій або середньотяжкій формах.

ДіагностикаРедагувати

Наразі окрім клініко-епідеміологічної діагностики, яка враховує перебування у ендемічному регіоні, наявність укусу кліща, поява помірної гарячки з висипанням та характерним первинним афектом використовують специфічну діагностику — імуноферментний аналіз (ІФА), полімеразну ланцюгову реакцію.

ЛікуванняРедагувати

Оскільки хвороба не є тяжкою, є думки, що слід обмежитися в лікуванні патогенетичною терапією. З етіотропних препаратів використовують тетрацикліни: наразі перевагу має доксициклін 0,1 г 2 рази на день протягом 5-7 днів. Якщо при призначенні доксицикліну (у вищеназваних терапевтичних дозах) через 24-48 годин не наступає нормалізація температури тіла, то це дозволяє виключити австралійський кліщовий рикетсіоз. Наразі продовжується обговорення про можливість застосування при цій хворобі та інших рикетсіозах фторхінолонів.

ПрофілактикаРедагувати

Основне значення в профілактиці відводять боротьбі з кліщами, індивідуальним застосуванням засобів захисту проти кліщів. Прийом доксицикліну 1 раз на тиждень по 0,2 г при знаходженні в ендемічних осередках інфекції повністю захищає від розвитку захворювання. Протективний ефект спостерігається при профілактичному прийомі доксицикліну в перші 3 дні після виявлення укусу кліщів. Специфічна профілактика не розроблена.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Disease Ontology — 2016.
  2. Кокс Г. // Вирусные и риккетсиозные инфекции человека. Пер. с англ. М." 1955, стр. 707. (рос.)
  3. Здродовский П. Ф., Голиневич М. Е. Учение о риккетсиях и риккетсиозах. М., 1953. (рос.)

ДжерелаРедагувати

  • Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / С. 7—8.
  • Руководство по инфекционным болезням / Военно-мед. акад.; Под ред. Ю. В. Лобзина. — 3-е изд., доп. и перераб. — СПб.: Фолиант, 2003. — часть 3, с. 20-23. (рос.)
  • Многотомное руководство по микробиологии, клинике и эпидемиологии инфекционных болезней. Том VIII. Вирусные болезни и риккетсиозы. Глава XXVII. Р. И. Киселев. АВСТРАЛИЙСКИЙ КЛЕЩЕВОЙ РИККЕТСИОЗ. МАРСЕЛЬСКАЯ ЛИХОРАДКА. ОСПОПОДОБНЫЙ РИККЕТСИОЗ. ВОСТОЧНОАФРИКАНСКИЙ РИККЕТСИОЗ. ЮЖНОАФРИКАНСКИЙ РИККЕТСИОЗ. Издательство «МЕДИЦИНА», 1966. — Стр. 650—669. (рос.)
  • Dong X, El Karkouri K, Robert C, Raoult D, Fournier PE (September 2012). «Genome sequence of Rickettsia australis, the agent of Queensland tick typhus». J. Bacteriol. 194 (18): 5129. (англ.)
  • Jin-Mei Wang, Bernard J. Hudson, Matthew R. Watts, Tom Karagiannis, Noel J. Fisher, Catherine Anderson, Paul Roffey Diagnosis of Queensland Tick Typhus and African Tick Bite Fever by PCR of Lesion Swabs. Emerg Infect Dis. 2009 Jun; 15(6): 963—965.

ПосиланняРедагувати

  • Queensland tick typhus [1] (англ.)
  • Fact sheet. Typhus (epidemic, murine and other rickettsial diseases). [2] (англ.)
  • Лобан К. М., Лобзин Ю. В., Лукин Е. П. Риккетсиозы человека (руководство для врачей). — СПб.: ЭЛБИ, 2002. — 473 с. (рос.)
  • Spotted Fevers [3] (англ.)