Авл Плавтій (консул-суфект 29 року)

Авл Пла́втій (лат. Aulus Plautius, 5 — після 57) — політичний та військовий діяч ранньої Римської імперії, консул-суффект 29 року. Перший фактичний намісник Римської Британії у 43-47 рр.

Авл Плавтій
лат. A.Plautius
Stachiewicz-Aulus.jpg
Народився 5
невідомо
Помер 57
невідомо
Країна Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Посада давньоримський сенатор[d][1], квестор[1], praetor urbanusd[1], консул-суффект[1], римський губернаторd[1] і римський губернаторd[1]
Рід d
Батько Авл Плавтій
Мати Vitelliad
Брати, сестри Квінт Плавтій і Plautiad
У шлюбі з Pomponia Graecinad
Нагороди

ПоходженняРедагувати

Походив з роду нобілів Плавтіїв. Син Авла Плавтія, консула-суфекта 1 року до н. е., та Вітелії, брат Квінта Плавтія, який був консулом у 36 р. н. е.

 
Завоювання Авлом Плавтієм Британії у 43-47 рр.

ЖиттєписРедагувати

У 29 році Авл Плавтій був призначений консулом-суфектом (разом з Луцієм Ноннієм Аспренатом). З 36 до 42 року як імператорський легат керував римською провінцією Паннонія.

У 43 році імператор Клавдій призначив Авла Плавтія очолити кампанію завоювання Британії. Плавтій висадився в Британії, дійшов до північного берега Темзи. Втім на диво швидке просування Плавтія не влаштовувало імператора Клавдія, який хотів особисто отримати тріумф. Тому Плавтій мусив чекати прибуття імператора з рештою війська. Після прибуття імператора, брити незабаром були розбиті, і Клавдій повернувся до Риму, залишивши Плавтія для захисту нових підкорених володінь. Цього ж року, перемігши у декількох битвах вождя південних британських племен Каратака, римський військовик захопив практично усю південну та центральну Британію, де як намісник залишався до 47 року. По поверненню в Рим отримав овацію. Після 57 року про його долю немає відомостей.

РодинаРедагувати

Дружина — Помпонія Грецина

Діти:

  • Авл Плавтій

У мистецтвіРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • George Patrick Welch (1963), Britannia: the Roman Conquest and Occupation of Britain (англ.)
  • Anthony R Birley (1981), The Fasti of Roman Britain, pp. 37–40 (англ.)