Штефан Августин Омелянович
Штефан Августин (11 січня 1893, с. Порошково, нині Перечинського району Закарпатської області — 4 вересня 1986, м.Філадельфія, США) — український педагог, освітянин, суспільно-політичний діяч, Голова Сойму Карпатської України, дійсний член НТШ. Син отця Омеляна Штефана. Адвокат у Рахові.[1]
| Августин Штефан | |
|---|---|
 | |
 Голова Сойму Карпатської України | |
| 15 березня 1939 — 18 березня 1939 | |
| Президент | Августин Волошин |
| Прем'єр-міністр | Юліян Ревай |
| Попередник | посада запроваджена |
| Наступник | посада скасована |
| Народився | 11 січня 1893 Порошково, Унґський комітат, Угорське королівство, .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Помер | 4 вересня 1986 (93 роки) Філадельфія,  США |
| Похований | Українське католицьке кладовище Пресвятої Богородиціd |
| Відомий як | політик |
| Громадянство | Австро-Угорщина Карпатська Україна США |
| Національність | українець |
| Політична партія | Християнсько-народна партія |
| Релігія | греко-католик |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
По центру: Президент Карпатської України о. Августин Волошин; Перший ряд зліва направо: Микола Долинай, Юлій Бращайко, Юліян Ревай, Августин Штефан, Степан Клочурак; Другий ряд: Федір Ревай, Степан Росоха, Леонід Романюк, Августин Дутка, Михайло Тулик, Дмитро Німчук, Михайло Бращайко, Іван Грига, Микола Мандзюк; Третій ряд: Володимир Комаринський, Микола Різдорфер, Антон Ернест Олдофреді, Мілош Дрбал, Григорій Мойш, Михайло Марущак, Кирило Феделеш, Василь Климпуш, о. Юрій Станинець; Четвертий ряд: Василь Щобей, Іван Ігнатко, Юрій Пазуханич, Іван Перевузник, Адальберт Довбак, Петро Попович, Іван Качала, Василь Лацанич
Життєпис
ред.Народився 11 січня 1893 у селі Порошково (тепер Перечинський район Закарпатської області) у сім'ї священика Омеляна Штефана.
Теологічну освіту здобув в Ужгороді, філософську в Будапешті у 1917 році. Працював викладачем учительської семінарії та реальної гімназії в Ужгороді протягом 1917—1921 років.
У жовтні 1918 p. вів переговори з Українською Парламентарною Репрезентацією у Відні про об'єднання Закарпаття з Галичиною. 18 грудня 1918 р. виступав на з'їзді Мараморощини, де було обрано Сигітську Народну Раду (також мали слово Клочурак Степан та Климпуш Василь — Ясіня, Бращайко Михайло — Рахів, Йосипчук Василь — Великий Бичків[1]). Учасник Всенародного Конгресу Угорських Русинів у Хусті 21 січня 1919 р., який вирішив об'єднати Закарпаття з Україною і заснував Центральну Українську (Руську) Народну Раду Закарпаття, (членом президії якої був до березневих подій 1939 р.).
Августин Штефан був співзасновником «Просвіти», головою Народнопросвітної Ради м. Мукачева (1925 — 38), співзасновником Учительської Громади (1929) та її останнім головою (1938 — 39).
Працював також редактором тижневика «Русинъ», а потім щоденника «Русинъ» в Ужгороді (1921 — 23), співредактор журналу «Підкарпатська Русь» (1924 — 38), «Учительський Голос» (1930 — 39) та тижневика української фракції аграрної партії «Земля і Воля» (1934 — 38).
Був засновником і директором Торгової Академії в Мукачеві (1922 — 38), яку після угорської окупації було евакуйовано до Братислави.
Урядовець Карпатської України
ред.З жовтня 1938 до березня 1939 р. — начальник міністерства шкільництва Карпатської України. На першому засіданні Сойму Карпатської України обраний Головою Сойму. За його кандидатуру проголосувало 20 із 22 депутатів парламенту.
На еміграції
ред.Працював директором Української гімназії в Модржанах біля Праги (1940 — 45), з якою евакуювався до Аугсбургу (Німеччина), де був її директором (1945 — 49).
У 1949 році емігрував до США, де став викладачем у жіночій Академії у Стемфорді (1949 — 69). У 1978 — 85 pp. був заступником голови Уряду УНР в екзилі.
Від 1969 р. жив у Філадельфії.
Помер уранці[2] 4 вересня 1986[3], похований на українському цвинтарі Пресвятої Богородиці в Ланггорні, Пенсільванія.
Праці
ред.- автор шкільних підручників з математики,
- співавтор першої на Закарпатті граматики української мови фонетичним правописом (1931);
- «From Carpatho-Ruthenia to Carpatho-Ukraine» (1969),
- «За правду і волю: спомини і дещо з історії Карп. України» (т. 1, 1973; т. 2, 1981),
- «Августин Волошин — Президент Карпатської України» (1977)
Пам'ять
ред.Вулицю на честь Августина Штефана названо у середмісті Мукачева. Також вулиця є в Ужгороді.
Меморіальна дошка є у рідному селі Порошково.
Примітки
ред.- ↑ а б Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 71. — ISBN 5-7707-7867-9.
- ↑ А. Штефана поховано з гідністю державного мужа // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 180 (20 вересня). — С. 3.
- ↑ Помер проф. Августин Штефан // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 170 (6 вересня). — С. 1.
Джерела та література
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Віднянський С. Штефан Августин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 662. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- † бл. п. проф. Августин Штефан // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 175 (13 вересня). — С. 3.
Посилання
ред.- Штефан Августин Омелянович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.335-337
- Августин Штефан