Аварія в бухті Чажма

Аварія в бухті Чажма
Аварія в бухті Чажма
	Селище Шкотово-22 (Дунай)
Тип	радіаційна аварія
Причина	тепловий вибух
Країна	СРСР
Місце	Приморський край,; ЗАТО Фокіно; селище Шкотово-22 (Дунай); Приморський край
Дата	10 серпня 1985
Загиблих	10 осіб
Постраждалих	280 осіб
Географічні координати	42°54′2″ пн. ш. 132°21′8″ сх. д. / 42.90056° пн. ш. 132.35222° сх. д.
	Бухта Чажма

Ава́рія в бу́хті Чажма — радіаційна аварія на атомному підводному човні К-431 Тихоокеанського флоту, дислокованому в бухті Чажма, що потягла за собою людські жертви і радіоактивне зараження довкілля.

Аварія

10 серпня 1985 року на атомному підводному човні К-431 проєкту 675, який перебував біля пірсу № 2 судноремонтного заводу ВМФ в бухті Чажма (селище Шкотово-22) затоки Стрілець (Японське море), де проводилася перезавантаження активних зон реакторів ядерним паливом.

Роботи проводилися з порушеннями вимог ядерної безпеки і технології: використовувалися позаштатні підйомні пристосування. Реактор правого борту був перезаряджений нормально.

При підйомі (т. зв. «підрив») кришки реактора з реактора піднялася компенсаторна решітка і поглиначі. У цей момент на швидкості, що перевищує дозволену в бухті, повз пройшов торпедний катер. Піднята ним хвиля призвела до того, що плавучий кран, який утримував кришку, підняв її ще вище, і реактор вийшов на пусковий режим, що викликало тепловий вибух. Миттєво загинули 11 (за іншими повідомленнями — 10)^[1] офіцерів і матросів, які здійснювали операцію^[2]. Тіла загиблих були знищені вибухом. Пізніше, при пошуках в гавані, були знайдені невеликі фрагменти тіл^[1].

У центрі вибуху рівень радіації, визначений згодом за вцілілим золотим кільцем одного із загиблих офіцерів, становив 90 000 рентген на годину^[1]. На підводному човні почалася пожежа, яка супроводжувався потужними викидами радіоактивного пилу і пари. На думку експерта Олексія Митюнина, вся активна зона реактора в результаті була викинута за межі човна. Очевидці, які гасили пожежу, розповідали про великі язики полум'я і клуби бурого диму, який виривався з технологічного отвору в корпусі човна^[3]. Кришка реактора вагою в кілька тонн була відкинута на сотню метрів^[1].

Займалися гасінням непідготовлені співробітники — працівники судноремонтного підприємства та екіпажі сусідніх човнів. При цьому у них не було ні спецодягу, ні спецтехніки. Гасіння пожежі тривало близько двох з половиною годин. Фахівці аварійної флотської команди прибули на місце аварії через три години після вибуху. В результаті неузгоджених дій сторін ліквідатори перебували на зараженій території до двох годин ночі в очікуванні нового комплекту одягу на заміну зараженого^[3].

На місці аварії був встановлений режим інформаційної блокади, завод був оточений, пропускний режим заводу посилено. Увечері того ж дня був відключений зв'язок селища з зовнішнім світом. При цьому ніяка попереджувальна та роз'яснювальна робота з населенням не проводилася, через що населення отримало дозу радіаційного опромінення^[3].

Відомо, що загалом в результаті аварії постраждали 290 осіб. З них десять загинули в момент аварії, у десяти зафіксована гостра променева хвороба, у тридцяти дев'яти — променева реакція.

Через те, що підприємство є режимним, в основному постраждали військовослужбовці, які одними з перших приступили до ліквідації наслідків катастрофи^[3].

Наслідки аварії

Вісь радіоактивних опадів перетнула півострів Дунай у північно-західному напрямку і вийшла до моря на узбережжі Уссурійської затоки. Довжина шлейфу на півострові склала 5,5 км (далі випадання аерозольних частинок відбувалося на поверхню акваторії до 30 км від місця викиду).

В результаті аварії сформувався осередок радіоактивного забруднення дна акваторії бухти Чажма. Область інтенсивного радіоактивного забруднення була зосереджена в районі аварії і в межах ПЕД > 240 мкР/год займає площу близько 100 000 м². У центральній частині осередку ПЕД становить 20-40 мР/год (максимум 117 мР/год за станом на 1992 рік). Під дією течій радіоактивне забруднення поступово переміщалося у напрямку до виходу з бухти Чажма. Радіоактивність донних відкладень обумовлена, в основному, кобальтом-60 (внесок в забруднення 96-99 %, період напіврозпаду кобальту-60 приблизно дорівнює 5,27 року) і частково цезієм-137.

Корпус човна К-431 дав течу, і його відбуксирували з допомогою понтонів на довгострокове зберігання в бухту Павловського.

Разом з ним визнано непридатним для подальшої експлуатації внаслідок радіаційного забруднення, човен К-42 проєкту 627А, що стояв поруч, і який відбуксирували на ту ж стоянку.

Пам'ять

На місці аварії 10 загиблим офіцерам і матросам поставлений пам'ятник-поховання.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Л. Осипенко, Л. Мешканців, Н. Мормуль. Атомний підводний епопея. Подвиги, невдачі, катастрофи. — М. : БОРГЕС, 1994. — ISBN 5-85690-007-3.
↑ В. М. Храмцов Чому ядерна катастрофа в Примор'ї не попередила Чорнобиль? Військово-технічний альманах «Тайфун», № 16 (1999 — 04)
↑ ^а ^б ^в ^г Мітюнін Олексій (22 квітня 2005). Черная быль об атомной подлодке К-431. Ошибки ядерной аварии год спустя повторил Чернобыль. Нова газета. Архів оригіналу за 12 березня 2012. Процитовано 29 липня 2010.

Посилання

42°53′38″ пн. ш. 132°22′2″ сх. д. / 42.89389° пн. ш. 132.36722° сх. д. / 42.89389; 132.36722

[epopeaaa-1] а ^б ^в ^г Л. Осипенко, Л. Мешканців, Н. Мормуль. Атомний підводний епопея. Подвиги, невдачі, катастрофи. — М. : БОРГЕС, 1994. — ISBN 5-85690-007-3.

[2] В. М. Храмцов Чому ядерна катастрофа в Примор'ї не попередила Чорнобиль? Військово-технічний альманах «Тайфун», № 16 (1999 — 04)

[Бувальщина-3] а ^б ^в ^г Мітюнін Олексій (22 квітня 2005). Черная быль об атомной подлодке К-431. Ошибки ядерной аварии год спустя повторил Чернобыль. Нова газета. Архів оригіналу за 12 березня 2012. Процитовано 29 липня 2010.

[1]

[2]

[3]