Абул-Хасан Алі (*д/н — 1008/1009) — володар Хорезму в 9971008/1009 роках.

Абул-Хасан Алі
Помер1009
КраїнаІран
Національністьперс
Діяльністьмонарх
Титулхорезмшах
Термін997—1008/1009 роки
ПопередникМамун I
НаступникМамун II
Конфесіяіслам
РідМамуніди
БатькоМамун I
Брати, сестриМамун II
У шлюбі зХарра-ї Калджи
Діти1 син

Життєпис

ред.

Походив з династії Мамунідів. Був старшим сином хорезмшаха Мамуна I. Про дату народження та молоді роки замало відомостей. У 997 році після смерті батька стає новим володарем Хорезму. скориставшись сприятливими обставини, коли почався розпад держави Саманідів, Абул-Хасан Алі остаточно здобув незалежність, зміцнив своє становище в Хорезмі, приборкавши місцевих феодалів. Водночас налагодив дипломатичні та торговельні відносини в Середній Азії, Персії, Багдаді, на Волзі.

Відчувши себе досить потужним, 998 року став карбувати власні монети (дірхеми), номінально визнаючи владу спочатку Саманідів, а потім аббасидських халіфів. На першій монеті викарбувано ім'я Абул-Хасан Алі на аверсі. На зворотному боці розміщено ім'я саманідського еміра Абд ал Малика II. Ймовірно, військова небезпека з боку Караханидів і Газневидів змусила хорезмшаха розмістити на дирхемі ім'я Саманида. В подальшому карбувалися лише імена Алі та халіфів.

У 1004 році на запрошення хорезмшаха до Гурганджу повернувся відомий вчений Аль-Біруні, який очолив Академію Мамуна. Були створені всі умови для всебічної діяльності академії, а необхідні кошти виділялися з державної скарбниці.

У 1006 році, з метою усунення загрози Газневідів, хорезмшах оженився на сестрі султана Махмуда Газневі. Разом з тим уклав союз з Караханідами проти Газневідів. Помер раптово наприкінці 1008 або на початку 1009 року. Йому спадкував брат Мамун II.

Родина

ред.

Дружина — Харра-ї Калджи, донька Себук-Тегіна.

Діти:

Джерела

ред.
  • Bosworth, C. Edmund (1985). «ʿALĪ B. MAʾMŪN». Encyclopaedia Iranica, Vol. I, Fasc. 8. C. Edmund Bosworth. p. 852.
  • Добровольский И. Г., Шугурина Г. Б. Клад куфических монет начала XI в. из села Красный Баран (б. Крещёный Баран) в Татарстане. Новые данные//Сборник материалов, посвящённых памяти И. В. Дубова. — СПб, 2004. (рос.)