Вікіпедія

Мухаммед ібн Абд аль-Крім аль-Хаттабі

(Перенаправлено з Абд Аль-Керім)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Абд аль.

Муха́ммед ібн Абд аль-Крім аль-Хаттабі́ (Абд аль-Крім, Абд аль-Керім, Abd el-Krim; 1882 — 6 лютого 1963, Каїр) — керівник національно-визвольного руху в Марокко в 1921-1926 роках.

Муха́ммед ібн Абд аль-Крім аль-Хаттабі́
араб. عبد الكريم الخطابي‎
Абд аль-Керім
Народився 1882(1882)
Ajdird, Марокко
Помер 6 лютого 1963(1963-02-06)
Каїр
Країна  Марокко
Діяльність Каді, політик, журналіст, боєць опору, письменник, президент, перекладач
Галузь політика[1] і журналістика[1]
Alma mater Аль-Карауїн
Знання мов арабська[2][1], італійська, французька, іспанська, англійська, Tarifitd і Берберські мови
Учасник Battle of Annuald і Іспано-франко-марокканська війна
Посада General in the first World Ward
Військове звання керівник національно-визвольного руху в Марокко
Термін 1921—1926
Конфесія іслам
Батько Abdelkrim Khattabid
Брати, сестри Mhamed Abd el-Krimd

Життєпис ред.

Родом із сім'ї каїда (намісника султана) племені бені уріягіль Абд аль-Кріма аль-Хаттабі, який зіграв значну роль у повстанні племен 1907—1908 років проти султана Абд аль-Азіза. Здобув богословську освіту в Тетуані та Фесі. З 1910 року в Мелільї був вчителем, потім суддею, головним суддею, з 1914 року редактор газети «Телеграма дель Ріф» (El Telegrama del Rif).

Заарештований іспанською владою, в 1915—1916 роках у в'язниці. В 1920 році, після смерті батька, став каїдом племені бені уріягіль. В 1921 році очолив національно-визвольну боротьбу ріфів проти іспанських, а з 1925 року й проти французьких колонізаторів. В липні 1921 року армія аль-Кріма розбила іспанські війська під Анвалем. Того ж року (за іншими даними в 1923 році) на чолі з аль-Крімом була утворена Республіка Риф. Були створені Національні збори та національний республіканський уряд на чолі з президентом — Абд аль-Крімом, який отримав титул еміра. Аль-Крім був затверджений Національними зборами як верховний головнокомандувач, розробив тактику ведення партизанської війни.

У 1926 році був вимушений капітулювати; висланий французькою владою на острів Реюньйон. В 1947 році аль-Кріму був дозволений в'їзд до Франції за умови відмови від політичної діяльності, але, діставши політичний притулок у єгипетського уряду, він поселився в Каїрі. Засновник та голова (1948—1956) Комітету звільнення Північної Африки в складі представників національних політичних партій Алжиру, Марокко та Тунісу. Після здобуття Марокко незалежності відмовився туди повертатись доти, доки останній іноземний солдат не покине його території. Помер у Каїрі.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Czech National Authority Database
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Література ред.

  • Африка: энциклопедический справочник. В 2-х тт. / гл. ред. А. Громыко; ред. коллегия: В. М. Васев, А. М. Васильев. Н. И. Гаврилов и др. — М.: Советская энциклопедия, 1986. (рос.)
  • Большой энциклопедический словарь. В 2 т. Т. 1 / под ред. А. М. Прохорова. — М. : Советская энциклопедия, 1991. — С. 6. — ISBN 5-85270-015-0. — ISBN 5-85270-042-8.(рос.)


  Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мухаммед_ібн_Абд_аль-Крім_аль-Хаттабі&oldid=37531507