Абдулразак Гурна

танзанійський прозаїк, пише англійською мовою та мешкає у Великій Британії

Абдулраза́к Гурна́ (англ. Abdulrazak Gurnah; нар. 20 грудня 1948, Занзібар, Танзанія) — англомовний британський прозаїк танзанійського походження; член Королівського літературного товариства. Найвідоміші з його романів — «Рай» (1994), який потрапив до короткого списку Букерівської премії і премії Вітбріда, «Дезертирство» (2005) та «Біля моря» (2001), який отримав книжкову премію газети Лос-Анджелес таймс.[5] Був удостоєний Нобелівської премії 2021 року «за безкомпромісне та співчутливе вивчення наслідків колоніалізму та долі біженця у прірві між культурами та континентами».[6]

Абдулразак Гурна
Abdulrazak Gurnah
AbulrazakGurnahHebronPanel (cropped).jpg
Ім'я при народженні Abdulrazak Gurnah
Народився 20 грудня 1948 (72 роки)(19481220)
Занзібар, Танзанія
Громадянство Велика Британія Велика Британія[1]
Національність занзібарець[2]
Діяльність письменник, прозаїк-романіст, викладач університету, прозаїк
Alma mater Кентський університет
Мова творів англійська
Роки активності 1987тепер. час
Жанр проза
Magnum opus Desertiond, Paradise[d], Gravel Heartd, By the Sead, The Last Giftd, Pilgrims Wayd, Admiring Silenced, Dottied і Memory of Departured
Членство Королівське літературне товариство[3]
Нагороди

CMNS: Абдулразак Гурна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Життя і кар'єраРедагувати

Абдулразак Гурна народився 20 грудня 1948 року[7] на острові Занзібар[8] біля узбережжя Східної Африки. Переїхав до Великої Британії студентом у 1968 р. Спочатку навчався в Коледжі Крайст-Черч, Кентербері[en], дипломи якого на той час присуджував Лондонський університет.[9]

Гурна керував дослідницькими проектами, присвяченими творчості Рушді, Найпола, Г. В. Десані[en], Ентоні Берджеса, Джозефа Конрада, Джорджа Ламмінга[en] та Ямайки Кінкейд[en].

У жовтні 2021 року він був удостоєний Нобелівської премії з літератури 2021 ріку «за безкомпромісне та співчутливе вивчення наслідків колоніалізму та долі біженця у прірві між культурами і континентами».[10]

ТвориРедагувати

РоманиРедагувати

  • «Спогад про відліт» (Memory of Departure — 1987)[11]
  • «Шлях паломників» (Pilgrims Way — 1988)[12]
  • «Дотті» (Dottie — 1990)[13]
  • «Рай» (Paradise — 1994)[14]шортлисті на Букерівську премію та Costa Book Awards)
  • «Милуючись тишею» (Admiring Silence — 1996)[15]
  • «Біля моря» (By the Sea — 2001)[14]лонглисті на Букера та шортлисті премії «Лос-Анджелес таймс»)
  • «Дезертирство» (Desertion — 2005)[16]
  • «Останній подарунок» (The Last Gift — 2011)[17]
  • «Рінисте серце» (Gravel Heart — 2017)[18]
  • «Посмертя» (Afterlives — 2020)[19]

ОповіданняРедагувати

  • «Моя мати жила на фермі в Африці» (My Mother Lived on a Farm in Africa — 2006)

ПриміткиРедагувати

  1. Nobel literary winner: UK govt lacks compassion for refugees
  2. In Tanzania, Gurnah's Nobel Prize win sparks both joy and debate
  3. https://rsliterature.org/fellow/abdulrazak-gurnah-3/
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Gurnah, «A Note on the Author.» In Desertion, London: Bloomsbury, 2006, p. 263.
  6. The Nobel Prize in Literature 2021. NobelPrize.org (en-US). Процитовано 2021-10-07. 
  7. Loimeier, Manfred (2016-08-30). Gurnah, Abdulrazak. У Ruckaberle, Axel. Metzler Lexikon Weltliteratur: Band 2: G–M (de). Springer. с. 82–83. ISBN 978-3-476-00129-0. 
  8. King, Bruce (2004). У Bate, Jonathan. The Oxford English Literary History 13. Oxford: Oxford University Press. с. 336. ISBN 978-0-19-957538-1. OCLC 49564874. 
  9. The Literary Encyclopedia
  10. The Nobel Prize in Literature 2021. NobelPrize.org. 7 October 2021. 
  11. Hand, Felicity (2015-03-15). Searching for New Scripts: Gender Roles in Memory of Departure. Critique: Studies in Contemporary Fiction (en) 56 (2): 223–240. ISSN 0011-1619. doi:10.1080/00111619.2014.884991. 
  12. Mirmotahari, Emad (May 2013). From Black Britain to Black Internationalism in Abdulrazak Gurnah's Pilgrims Way. English Studies in Africa (en) 56 (1): 17–27. ISSN 0013-8398. doi:10.1080/00138398.2013.780679. 
  13. Lewis, Simon (May 2013). Postmodern Materialism in Abdulrazak Gurnah's Dottie : Intertextuality as Ideological Critique of Englishness. English Studies in Africa (en) 56 (1): 39–50. ISSN 0013-8398. doi:10.1080/00138398.2013.780680. 
  14. а б Kohler, Sophy (2017-05-04). 'The spice of life': trade, storytelling and movement in Paradise and By the Sea by Abdulrazak Gurnah. Social Dynamics (en) 43 (2): 274–285. ISSN 0253-3952. doi:10.1080/02533952.2017.1364471. 
  15. Olaussen, Maria (May 2013). The Submerged History of the Indian Ocean in Admiring Silence. English Studies in Africa (en) 56 (1): 65–77. ISSN 0013-8398. doi:10.1080/00138398.2013.780682. 
  16. Mars-Jones, Adam (2005-05-15). It was all going so well. The Observer (en). Процитовано 2021-10-07. 
  17. Kaigai, Kimani (May 2013). At the Margins: Silences in Abdulrazak Gurnah's Admiring Silence and The Last Gift. English Studies in Africa (en) 56 (1): 128–140. ISSN 0013-8398. doi:10.1080/00138398.2013.780688. 
  18. Bosman, Sean James (2021-07-03). 'A Fiction to Mock the Cuckold': Reinvigorating the Cliché Figure of the Cuckold in Abdulrazak Gurnah's By the Sea (2001) and Gravel Heart (2017). Eastern African Literary and Cultural Studies (en) 7 (3): 176–188. ISSN 2327-7408. doi:10.1080/23277408.2020.1849907. 
  19. Mengiste, Maaza (2020-09-30). Afterlives by Abdulrazak Gurnah review – living through colonialism. The Guardian (en). Процитовано 2021-10-07. 

ПосиланняРедагувати