Абдулов Олександр Гаврилович
Олекса́ндр Гаври́лович Абду́лов (рос. Александр Гавриилович Абдулов; 29 травня 1953, Тобольськ, Тюменська область, Російська РФСР — 3 січня 2008, Москва, Росія) — російський актор театру і кіно. Працював у театрі Ленком.
Олександр Гаврилович Абдулов | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Александр Гаврилович Абдулов | ||||
Ім'я при народженні | англ. Aleksandr Gavrilovich Abdulov | |||
Народився | 29 травня 1953[1][2][3] Тобольськ, Тюменська область, РРФСР, СРСР[1] | |||
Помер | 3 січня 2008[4][1][…] (54 роки) Москва, Росія[1] | |||
Поховання | Ваганьковське кладовище | |||
Громадянство | СРСР Росія | |||
Діяльність | актор театру, кіноактор, ведучий, співак, актор, телеведучий, телеактор, кінорежисер, сценарист | |||
Alma mater | Російський університет театрального мистецтва | |||
Роки діяльності | 1973–2007 | |||
Дружина | Мілославська Юлія | |||
Діти | Ксенія Алфьорова | |||
Батьки | Gavriil Abdulovd | |||
Провідні ролі | Ведмідь (Звичайне диво), Рампкопф (Той самий Мюнхгаузен), Микита (Карнавал), Іван (Чарівники), Жакоб (Формула кохання), Ланцелот (Убити дракона), Коров'єв (Майстер та Маргарита) | |||
IMDb | nm0008311 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Олександр Гаврилович Абдулов у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія
ред.Народився 29 травня 1953 року в театральній сім'ї. Батько був режисером театру у Фергані, мати працювала в театрі гримером. Хоча на театральну сцену вперше вийшов ще в п'ятирічному віці, до акторської кар'єри не прагнув — у школі займався спортом, захоплювався музикою. За наполяганням батька намагався вступити після школи в театральне училище імені Щепкіна, але не вступив, тому, повернувшись з Москви, успішно склав іспити на факультет фізкультури місцевого педінституту. Проте, через рік знову поїхав до Москви і вступив у Російський університет театрального мистецтва, на курс Й. М. Раєвського.
У кіно дебютував як актор у 1974 році, ще студентом зіграв маленьку роль десантника Козлова у фільмі Михайла Пташука «Про Вітю, про Машу і морську піхоту». У 1975 році гру в дипломній виставі відзначив головний режисер Московського театру імені Ленінського комсомолу («Ленком») Марк Захаров і запросив молодого актора в трупу. Відтоді ім'я Олександра Абдулова нерозривно пов'язане з театром Захарова. У числі найвідоміших театральних робіт Абдулова — роль у знаменитій «ленкомівській» виставі «Юнона і Авось». За роль у виставі «Варвар і Єретик» він удостоївся премії «Кришталевий Турандот» і премії фонду Станіславського.
Кінокар'єра молодого актора розпочалася в середині 70-х. Проте широка популярність прийшла до лише після ролі Ведмедя в телевізійному фільмі «Звичайне диво» (1978), поставленого Марком Захаровим за однойменною п'єсою Євгена Шварца. Новим успіхом стала мелодрама Павла Арсенова за п'єсою А. Володіна «З коханими не розлучайтеся» (1979), в якій Абдулов грав головну чоловічу роль — Миті, а головну жіночу роль виконала його тодішня дружина — Ірина Алферова. Неабиякий дар дозволяв Олександру Абдулову з рівним успіхом виконувати різнопланові ролі, знімаючись в картинах різних жанрів і у різних режисерів.
Серед найвідоміших акторських робіт — Микита в «Карнавалі» Тетяни Ліознової, вбивця Робер з ексцентричного детектива Алли Сурикової «Шукайте жінку», ліричний герой Іван з «Чарівників». Артист широкого творчого діапазону, Олександр Абдулов знімався в комедіях («За прекрасних пані!», «Формула кохання»), в драмах («Бережи мене, мій талісман!» і «Леді Макбет Мценського повіту» Романа Балаяна, «Над темною водою» Дмитра Месхієва), в кримінально-пригодницьких («Таємниці мадам Вонг») та детективних картинах («Десять негритят» Станіслава Говорухіна), в історико-костюмних стрічках («Гардемарини, вперед!» Світлани Дружиніної).
Особливо слід виділити роботи Олександра Абдулова у фільмах Марка Захарова, які відразу полюбилися глядачеві, і в картинах Сергія Соловйова, що стали помітною подією кіно рубежу 80-90-х років. У 1991 році почалася співпраця Абдулова з режисером Віктором Сергєєвим, і їх перший фільм, детектив «Геній», виявився однією з найцікавіших картин тих років і увійшов до числа лідерів відеопрокату російських фільмів; не пройшла непоміченою і кримінальна мелодрама «Дивні чоловіки Семенової Катерини», де разом з Олександром Абдуловим знялися Наталія Фіссон і Андрій Соколов. Але інший фільм Віктора Сергєєва «Шизофренія», для якого Абдулов сам написав сценарій, а консультантом був Олександр Коржаков, що вийшов на екрани в 1997 році, не став відкриттям, як це було з «Генієм».
Досить часто брав участь в журі Вищої ліги КВН.
У березні 2007 року відвідав з гастролями Київ. У вересні цього ж року Олександру Абдулову поставлений діагноз — «четверта стадія раку легенів»[6]. Помер 3 січня 2008 року на 55-му році життя о 7:20 за московським часом у центрі серцево-судинної хірургії імені Бакульова[7].
У лютому 2008 року планував повернутися на сцену Ленкому і зіграти Кочкарьова у виставі «Женитьба».
5 січня похований на Ваганьковському кладовищі в Москві.
Творчість
ред.Актор театру
ред.- «Усе минає»
- «Юнона та Авось»
- «Варвар та єретик»
- «У списках не значився» Б. Васильєва — лейтенант Плужніков (премія «Театральная весна»)
- «Зірка та смерть Хоакіна Мурєтти» Пабло Неруди — Хоакін
- «„Юнона“ та „Авось“» А. Вознесенського та А. Рибнікова — Фернандо Лопес, Людина театру
- «Жорсткі ігри» А. Арбузова — Микита
- «Школа для емігрантів» Д. Ліпскерова — Трубецкой
- «Поминальна молитва» Г. Горіна — Менахем Мендель
- «Диктатура совісті» М. Шатрова — Верховенський
- «Оптимістична трагедія» Вс. Вишневського — Сиплий
Режисерські роботи в кіно
ред.Акторські роботи в кіно
ред.- 1973 — Біля цих вікон...
- 1974 — Про Вітю, про Машу і морську піхоту — десантник Козлов
- 1974 — Москва, любов моя
- 1975 — Зникла експедиція — Рогов
- 1976 — Сімдесят два градуси нижче нуля — Льонька Савостіков
- 1976 — Дванадцять стільців — інженер Щукін
- 1976 — Золота річка
- 1977 — Червона квіточка — принц
- 1977 — Втеча з в'язниці
- 1978 — Капітанська дочка
- 1978 — Усе вирішує мить — перший тренер
- 1978 — Двоє у новому домі
- 1978 — Красень-чоловік
- 1978 — Звичайне диво
- 1979 — Місце зустрічі змінити не можна — водій, член банди <Чорна кішка>
- 1979 — З коханими не розлучайтесь — Мітя
- 1979 — Той самий Мюнхгаузен — Рампкопф
- 1980 — Сиціліанський захист
- 1981 — Карнавал — Микита
- 1981 — Жінка у білому — Волтер Хартрайт
- 1981 — Факти минулого дня
- 1982 — Шукайте жінку — Робер де Шаранс
- 1982 — Передчуття любові
- 1982 — Субота та неділя
- 1982 — Чарівники — Іван
- 1983 — Будинок, який побудував Свіфт — Доктор Сімпсон
- 1983 — Рецепт її молодості
- 1983 — Юнона та Авось
- 1983 — Поцілунок — Лобитко
- 1984 — Формула кохання — Жакоб
- 1984 — Два гусара
- 1985 — У пошуках капітана Гранта — Боб Дьоготь
- 1985 — Найчарівніша і найпривабливіша — Володя Смирнов
- 1985 — Страховий агент
- 1985 — Таємниці мадам Вонг
- 1986 — Весела хроніка небезпечної подорожі
- 1986 — Ті, що зійшли з небес — Сергій, режисер Н. Трощенко
- 1986 — Бережи мене, мій талісмане
- 1987 — Гардемарини, вперед! — Василь Федорович Лядащев
- 1987 — Десять негренят — Ентоні Марстон
- 1987 — Філер
- 1988 — Убити дракона — Ланцелот
- 1989 — За прекрасних дам!
- 1989 — Леді Макбет Мценського повіту
- 1989 — Руанська діва на ім'я Пишка
- 1989 — Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання — Володимир
- 1990 — Анекдоти — Василь Кутузов
- 1990 — Жива мішень
- 1990 — Сукині діти — Ігор Гординський
- 1991 — Принижені та ображені
- 1991 — Геній — Сергій Ненашев
- 1991 — Діло Сухово-Кобиліна
- 1991 — Дім під зірковим небом — сантехнік Жора
- 1991 — Облога Венеції
- 1992 — Офіціант з золотим підносом — офіциант
- 1992 — Дивні чоловіки Семенової Катерини
- 1992 — Божевільне кохання
- 1993 — Гріх. Історія пристрасті
- 1993 — Золото
- 1993 — Настя
- 1993 — Поминальна молитва — Менахем-Мендл
- 1993 — Тюремний романс
- 1993 — Я винен
- 1993 — Над темною водою
- 1994 — Кава з лимоном
- 1994 — Простодушний
- 1995 — Перше кохання
- 1995 — Чорна вуаль — Андрій Якович Рокшін
- 1997 — Шизофренія — Голубчик
- 1998 — Жіноча власність — Сазонов
- 2000 — Бременські музиканти — казкар
- 2000 — Тихі вири — академік Каштанов
- 2000 — Різдвяна містерія
- 2001 — Жовтий карлик
- 2001 — Фаталісти
- 2002 — Наступний (Next) (Серіал) — Лавр
- 2002 — О'кей!
- 2002 — Про кохання
- 2002 — Льодовий період (Серіал)
- 2002 — Наступний (Next 2) (Серіал) — Лавр
- 2003 — А на ранок вони прокинулись
- 2003 — Тартарен із Тараскона
- 2004 — Дура
- 2004 — Next 3 (Серіал) — Лавр
- 2004 — Я тебе кохаю (Серіал) — Олександр
- 2005 — Майстер та Маргарита — Коров'єв
- 2005 — Ад'ютанти кохання
- 2006 — Парк радянського періоду
- 2006 — З полум'я і світла — Михайло Васильович Арсеньєв, дідусь Лермонтова
- 2007 — Ленінград — Чігасов
- 2007 — Капкан (телесеріал) — Михайло Волобуєв
- 2007 — Артистка
- 2007 — Лузер
- 2009 — Анна Кареніна — Стіва Облонський
Примітки
ред.- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #131358189 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ http://www.newsru.com/cinema/03jan2008/abdulov.html
- ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
- ↑ Актору Олександру Абдулову поставлено діагноз «рак легенів», РІА Новини (рос.)
- ↑ Скончался известный актер Александр Абдулов, РІА Новини (рос.)