Відкрити головне меню

Абу Мухаммед Абдаллах аль-Аділ (*д/н —1227) — 7-й халіф держави Альмохадів у 1224-1227 роках.

Абдаллах аль-Аділ
Abu Muhammad 'Abd Allah - Almohad AV Dinar 10401144.jpg
Ім'я при народженні عبد الله
Народився невідомо
Помер 4 жовтня 1227
Марракеш
·утоплення
Громадянство
(підданство)
Аль-Андалус
Національність бербер
Діяльність політик
Титул халіф
Посада Almohad caliph[d]
Термін 1224—1227 роки
Попередник Абд аль-Вахід I
Наступник Ях'я аль-Мутасім
Конфесія іслам
Рід Альмохади
Батько Абу Юсуф Якуб аль-Мансур
Брати, сестри  • Мухаммед ан-Насір і Ідріс аль-Мамун

ЖиттєписРедагувати

Походив з династії Альмохадів. Син халіфа Абу Юсуф Якуб аль-Мансура. Замолоду отримав освіту в ісламському дусі, вивчав основи правової школи Загірі. Водночасздобув військовий досвід. У 1199 році призначається валі Севільї. У 1200 році відсторонено від посади. У 1210 році призначається халіфом Мухаммедо ан-Насіром керівником західної Андалузії.

Брав участь у битві при Лас-Навас-де-Толоса, після поразки зумів врятуватися. Потім фактично керував усі областями ал-Андалуса. 1213 року призначається валі Мурсії. У 1219 році протидіяв спробам королівства Леон захопити Севілью.

У 1224 році після смерті халіфа Юсуфа аль-Мустансира й сходження на трон Абд аль-Вахіда I також висунув претензії на трон. Його підтримали його брати Абу аль-Ала Ідріс, валі Кордови, Абу-Муса, валі Малаги, Абу аль-Хасан, валі Гранади, а також частина шейхів берберських військовиків, валі в Андалузії та Марокко. Зрештою у вересні Абд аль-Вахіда I було повалено, Абдаллах став новим халіфом, прийнявши тронне ім'я аль-Аділ («Справедливий»). У 1125 році призначав свого брата Абу аль-Ала Ідріса валі Севільї й фактично Андалузії.

 
Володіння аль-Аділа

Втім владу нового халіфа визнали не всі Альмохади. На Піренейському півострові проти аль-Аділа повстали його двоюрідні брати і сини ібн Хафса (могутнього володаря Іфрикії та Триполітанії) — Абу зайд, валі Валенсії, Абдуллах, валі Хаєна, Абу Дабб. Втім війська аль-Аділа швидко придушили заворушення, позбавивши заколотників посад. Втім Абдуллах Хафсід втік до гір Баеса, де очолив повстання.

В Марокко почалося повстання 3 кланів племені масмуда, які не визнали влади халіфа, підтримавши небожа останнього — Ях'ю. В цих обставинах Абдаллах аль-Аділ відкликав значні військові сили з аль-Андалуса, спрямувавши їх проти повсталих шейхів. Це значно послабило захист володінь на Піренеях, сприяючи їх захопленю християнськими державами. Водночас повстання берберів в Марокко не вдалося придушити.

В цих обставин спроба у 1124—1125 роках військ аль-Аділа здолати повсталих в горах Баес завершилася поразкою. В цих умовах лідер повсталих Абдаллах Хафсід звернувся до допомогу до Фердинанда III, короля Кастилії.

У 1225 році війська Хафсідів та кастильців сплюндурвали області Хаєн та Гранада, в серпні захопили Кордову. В свою чергу королівства леон та Португалія також перейшли у наступ. У 1225 році леонські війська спробували захопити важливе місто Касерес, але місцева альмохадська залога відбила напад. У 1226 році вірним халіфу військам вдалося відбити напад на Бадахос.

Незабаром між повсталими мусульманами проти аль-Аділа виникла розбіжності, що призвело до замирення з Альмохадами, Абдаллаха Хафсіда було схоплено і страчено. Водночас бачачи нездатність халіфа та його намісник організувати оборону аль-Андалуса мешканці міст почали організовувати оборону власноруч.

Втім в Марракеші виникла змова проти халіфа, якого 4 жовтня 1227 року було втоплено у ванні. Новим халіфом оголошено його небожа Ях'ю.

ДжерелаРедагувати

  • Stephan Ronart, Nandy Ronart: Lexikon der Arabischen Welt. Ein historisch-politisches Nachschlagewerk. Artemis Verlag, Zürich u. a. 1972, ISBN 3-7608-0138-2.
  • Kennedy, Hugh (1996) Muslim Spain and Portugal: A Political History of al-Andalus. London: Addison-Wesley-Longman