Відкрити головне меню

Абазі́вка — село в Україні, в Полтавському районі Полтавської області. Центр Абазівської сільської ради, до якої входять також села Лаврики, Рожаївка, Соломахівка, Червона Долина. Населення становить 1679 осіб[1].

село Абазівка
Залізнична станція Абазівка
Залізнична станція Абазівка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Полтавський район
Рада/громада Абазівська сільська рада
Код КОАТУУ 5324080101
Облікова картка Абазівка 
Основні дані
Населення 1679
Поштовий індекс 38715
Телефонний код +380 532
Географічні дані
Географічні координати 49°36′19″ пн. ш. 34°21′17″ сх. д. / 49.60528° пн. ш. 34.35472° сх. д. / 49.60528; 34.35472Координати: 49°36′19″ пн. ш. 34°21′17″ сх. д. / 49.60528° пн. ш. 34.35472° сх. д. / 49.60528; 34.35472
Середня висота
над рівнем моря
105 м
Найближча залізнична станція Абазівка
Місцева влада
Адреса ради 38715, с. Абазівка, вул. Шкільна, 4
Карта
Абазівка. Карта розташування: Україна
Абазівка
Абазівка
Абазівка. Карта розташування: Полтавська область
Абазівка
Абазівка

Зміст

Географічне розташуванняРедагувати

Село розташоване на заході району, на березі річки Полузір'я, правої притоки Ворскли. Вище за течією на відстані 1 км розташоване село Соломахівка, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Карпусі, на протилежному березі - село Лаврики. Висота над рівне моря 105 м[2]. Через село проходити автошлях КиївПолтаваХарків (автотраса E40М03), поруч залізнична станція Абазівка Південної залізниці.

ІсторіяРедагувати

Село засноване у 40-х роках XIX сторіччя на місці хутора Курилехівка. Первісна назва Єлизаветине на честь Єлизавети Абази — дружини поміщика Михайла Васильовича Абази (помер у 1852 році). Тут вони збудували палац, Успенську церкву (1847 р., мурована, з дзвіницею; дотепер не збереглася), цегельний завод, вовнообробну фабрику, ґуральню, кінно-поштову станцію, дві корчми.

У 1856 році маєток Абазів становив 320 десятин землі і сто одну ревізьку душу селян. З 1856 до 1889 року Абазівкою володів полтавський повітовий предводитель дворянства, а потім — міський голова Полтави Олександр Михайлович Абаза. Абази тримали кріпацький театр, оркестр з італійських музикантів, а також художників.

1859 року в селі, яке після у 1861 року стало волосним центром Полтавського повіту було 35 дворів, 235 мешканців. Щорічно в селі відбувався ярмарок.

У 1883 році — 65 дворів, 479 жителів.

У 1885 році - земське однокласне училище.

У 1890 роках переходить до поміщіків Іловайських

У 1910 році - 85 дворів , 485 жителів , діяла церкоовно парафіяльна школа, краєвецька-рукодільна майстерня

У 1917 році Іловайські втрачають Абазівку.

Після поразки у Визвольних змаганнях село надовго було окуповане більшовиками.

У 1920-х роках було засноване сільськогосподарське товариство, відкрито клуб та громадську бібліотеку. З 1922 року в Абазівці діяв вишивальний роздавальний пункт, на базі якого у середині 1920-х років було створено вишивальну артіль «Селянка кустарка» (з 1936 р. — філія полтавської артілі імені Лесі Українки), де займалися ткацтвом, вишивкою, килимарством.

У 1926 році село мало 104 двори, 438 жителів.

1930 року в Абазівці створено колгосп «Перемога», який згодом був перейменований на колгосп імені газети «Правда» (діяв до 1976 року). В колгоспі діяв племінний кінний завод, де вирощували орловських рисаків.

Під час німецько-радянської війни з 18 вересня 1941 року по 23 вересня 1943 року село було окуповане німецькими загарбниками. У роки німецької окупації на примусові роботи до Німеччини вивезено 42 жителів села. На фронтах війни полягло 284 воїнів-односельців. На честь односельців, полеглих на фронтах війни, на братській могилі радянських воїнів, загиблих у 1943 році при визволенні Абазівки від гітлерівців, та мирних жителів, закатованих німецько-нацистськими окупантами, встановлено пам'ятний знак.

Старший лейтенант І. В. Білоусько (с. Лаврики), командуючи ротою, одним із перших увірвався в Берлін. 28 квітня 1945 р. в жорстокому бою з фашистами загинув смертю хоробрих. Указом Президії Верховної Ради СРСР йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Цього високого звання удостоєний також житель с. Васьків О. Ф. Васько. Він був льотчиком-винищувачем, зробив близько 500 бойових вильотів і особисто збив у повітряних боях 20 ворожих літаків.

У с. Кіровому живе учасник оборони Брестської фортеці М. С. Гутиря, він працює заступником голови колгоспу ім. Леніна.

Біля села в урочищі Берестове знайдені знаряддя праці часів неоліту (IV тисячоліття до н. е.)

ІнфраструктураРедагувати

В Абазівці працює завод залізобетонних виробів об'єднання «Укренергоконструкція»з 1963 року вулиця , Білоуська .52, Повітавська виробнича агрофірма «Насіння», підсобні господарства Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції, де вирощують племінних биків та баранів, а також Полтавського тампонажного управління об'єднання «Укрнафта», заготзбутбаза облспоживспілки, цех виробничо-торгового об'єднання художніх промислів «Полтавка».

В селі працю діє середня школа, лікарня, клуб на 100 місць, бібліотека, будинок побуту, відділення зв'язку.

Народне мистецтвоРедагувати

Абазівка — осередок художнього ткацтва і вишивки. 1910 року земство відкрило в селі навчальну кравецько-рукодільну майстерню, де виготовляли жіночий, чоловічий і дитячий одяг для селян та міщан, а також церковний та літургійний одяг. Чоловічі та жіночі сорочки, скатерті вишивали у техніках вирізування, мережки, лиштви, використовуючи нитки (заполоч) приглушених кольорових гам (блакитні, жовті, коричневі кольори, вишивка білим по білому). Така ж тональність кольорів типова і для килимів з рослинно-геометричними візерунками.

Вироби майстерні експонувалися на Всеросійській кустарно-промисловій виставці 1913 року в Києві. З 1922 в Абазівці діяв вишивальний пункт, а з середини 1920-х років — вишивальна артіль «Селянка-кустарка», яка з 1971 року стала бригадою Полтавського виробничо-художнього об'єднання. Виготовляли традиційні тканини, килими, доріжки і вишиті вироби з геометрично-рослинним орнаментом.

З другої половини XX сторіччя тут створюють в різних техніках вишиті чоловічі сорочки «чумачки» й «українки», жіночі блузи, гардини, скатерті, серветки, а також червоні рушники з мотивом дерева життя.

У селі працювали художники-інструктори Г. В. Мороз, В. В. Болсунова (1919–1929). Роботи народних майстрів Абазівки зберігаються в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва, Полтавському художньому музеї.

ПерсоналіїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Абазівка на сайті Верховної Ради. Архів оригіналу за 04.03.2016. Процитовано 05.09.2012. 
  2. Відомості про населений пункт. Погода в селі Абазівка

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати