Відкрити головне меню

Спортивна Асоціація та Торговельне Співробітництво «Мімозас» або просто АСЕК Мімозас (фр. Association Sportive des Employés de Commerce Mimosas) — професіональний івуарійський футбольний клуб з міста Абіджан. На міжнародній арені відомий під назвами АСЕК Мімозас (Абіджан) та АСЕК (Абіджан). Заснований у 1948 році. Один з найуспішніших івуарійських клубів. Протягом своєї історії 26 разів ставав переможцем івуарійської Ліги 1, а в 1984 році — переможцем африканської Ліги чемпіонів. Окрім цього молодіжна академія цього клубу, Академі МімоСіфком підготувала багатьох талановитих гравців, які виступали та виступають поза межами Кот-д'Івуару, в тому числі Бонавантюр Калу, Дідьє Зокора, Еммануель Ебуе, Жервіньйо, Саломон Калу, Ромарік, Бубакар Баррі, Дідьє Я Конан, Коло Туре та Яя Туре, кожен з яких також виступав і в збірній Кот-д'Івауру.

АСЕК Мімозас
ASEC Mimosas.png
Повна назва Association Sportive des
Employés de Commerce
Mimosas
Прізвисько Ле Мімозас, Чорно-жовті
Засновано 1948
Населений пункт Абіджан, Кот-д'Івуар Кот-д'Івуар
Стадіон «Стад Робер Шампру»
Вміщує 3000[1]
Президент Кот-д'Івуар Рожер Уенен
Головний тренер Кот-д'Івуар Сіака Туре
Ліга Ліга 1 Кот-д'Івуару
2018/19 3-е
Домашня
Виїзна


Зміст

ІсторіяРедагувати

У 1930-х роках у Абіджані, столиці колоніального Кот-д'Івуару, існувало два клуби: «Стад д'Абіджан» та «Жюнес Клуб д'Абіджан». АСЕК Мімозас було засновано 1 січня 1948 року групою бізнесменів із Західної Африки, Лівану та Франції. Назва клубу походить від Сол-бені в Абіджан Мпоуто, яке на даний час назване на честь тренувальної бази клубу[2]. Протягом наступних років АСЕК виступав у чемпіонаті міста Абіджан разом зі своїми принциповими земляками-суперниками «Африка Спорт», а першим професіональним футбольним тренером «Мімозас» у 1954 році став француз Гі Фабре. Цей фахівець також сформував клубну філософію — фр. que les enfants s'amusent... en jouant au football (діти мають можливість веселитися... граючи в футбол)[3].

Після здобуття в 1960 році країною незалежності, АСЕК вперше став переможцем новоствореної Ліги 1 у 1963 році. У період з 1970 по 1975 рік команда 5 разів (з 6-ти можливих) вигравала національний чемпіонат. Це була таких епоха гравців, як Лорана Поку й Евстата Манглі. Протягом наступних років на внутрішній арені домінував «Африка Спорт», в той час як АСЕК виграв чемпіонат лише одного разу, в 1980 році.

19 листопада 1989 року адвокат Рожер Уенен був обраний президентом клубу. Бажаючи професіоналізувати клуб він запрсив Філіпа Труссьє, який тренував команду з 1989 по 1992 рік. Це був період, коли АСЕК повернув втрачені позиції, й у період з 1990 по 1995 рік шість разів поспіль вигравав Лігу 1. Гравці АСЕКу також складали кістяк і національної збірної, яка тріумфувала в Кубку африканських націй 1992 року, зокрема ключовими гравцями тієї збірної були Бен Баді, Дональд-Олів'є Сьє та Базіль Ака Куме. Після 5-и виходів до півфіналу, в 1998 році АСЕК зрештою виграв Лігу чемпіонів КАФ. Для деяких гравців команди з'явилася можливість перейти до європейських клубів, зокрема капітан АСЕКа Тчірессу Гуель згодом перейшов до марсельського «Олімпіку». Декілька років по тому команда перевершила власний рекорд, у період з 2000 по 2006 років вона виграла національний чемпіонат сім разів поспіль.

У 1993 році до команди прийшов колишній гравець національної збірної Франції Жан-Марк Гію, який зайняв у клубі позиції головного тренера, менеджера та спонсора. Разом з президентом Рожер Уененом він заснував клубну академію Académie MimoSifcom на Сол Бені. У наступні тижні вони почали переглянули тисячі малих дітей, щоб сформувати перші групи для навчання та тренувань. У 1999 році, після перемоги в Лізі чемпіонів КАФ 1998 року, АСЕК зустрівся з «Есперанс» (Туніс) у Суперкубку КАФ. Проте більшість гравців з того чемпіонського складу були вже в солідному віці або мали намір залишити клуб. Тому Гію та Уенен вирішили випустити на поле замість відоимх вікових футболістів перших випускників клубної академії, яким на той час виповнилося по 17/18 років. Керівництво клубу-суперників було обурене таким кроком, а президент «Есперансу» Слім Шибуб заявив, що це «скандал, грати проти дітей». Проте омолоджений складі АСЕКу несподівано з рахунком 3:1 переміг своїх більш досвідчених суперників, і принесла для клубу з Абіджану другий в історії престижний міжнародний трофей[4]. Серед інших, у тому складі були й Бубакар Баррі, Коло Туре, Дідьє Зокора, Жиль Япі-Япо, Сіака Тьєне, Абдулай Джіре, Венанс Зезе та Аруна Діндан.

Після того, як Гію став головним тренером «Беверена» у 2001 році, багато-хто з випускників академії АСЕКу приєдналися до бельгійського клубу. Вони отримали можливість використати «Беверен», щоб показати свій талант заможним європейським клубам. Свого часу такі гравці як Яя Туре, Артюр Бока, Еммануель Ебуе, Жервіньйо, Ромарік та Копа виступали саме в цьому бельгійському клубі. Ця співпраця тривала до 2006 року, коли Гію та «Беверен» розірвали партнерські відносини з АСЕКом, який натомість уклав аналогічну угоду з англійським «Чарльтон Атлетік»[5].

Клуби-партнериРедагувати

Наступні клуби мають партнерські відносини з АСЕКом:

ДосягненняРедагувати

НаціональніРедагувати

  •   Ліга 1 (Кот-д'Івуар)
    •   Чемпіон (26): 1963, 1970, 1972, 1973, 1974, 1975, 1980, 1990, 1991, 1992, 1993, 1994, 1995, 1997, 1998, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2009, 2010, 2017, 2018
  •   Суперкубок Кот-д'Івуару
    •   Володар (16): 1975, 1980, 1983, 1990, 1994, 1995, 1997, 1998, 1999, 2004, 2006, 2007, 2008, 2009, 2011, 2017

МіжнародніРедагувати

  • Суперкубок КАФ
    •   Володар (1): 1999
  • Західноафриканський клубний футбольний чемпіонат (Кубок УФОА)
    •   Володар (1): 1990
  • Світовий кубок
    •   Володар (1): 2001[7]

Статистика виступів у національних чемпіонатахРедагувати

Сезон Д1 Очки Матчі В Н П ЗМ ПМ РМ
2014-15 ... ... ... ... ... ... ... ... ...
2013-14 3=є 50 26 14 8 4 34 17 +17
2012-13 2-е 52 26 16 4 6 40 23 +17
2012 (чемп. фаза) 3-є 16 10 4 4 2 11 8 +3
2012 (1-а фаза Гр B) 2-е 22 12 6 4 2 10 5 +5
2011 (чемп. фаза) 6-е 10 10 2 4 4 11 13 -2
2011 (1-а фаза Гр A) 1-е 28 12 9 1 2 26 15 +11
2010 1-е 48 26 13 9 4 41 14 +27
2009 1-е 56 26 16 8 2 40 10 +30
2008 2-е 51 26 13 12 1 46 17 +29
2007 2-е 52 26 14 10 2 38 17 +21
2006 1-е 56 26 17 5 4 42 16 +26
2005 1-е 66 26 21 3 2 39 9 +30
2004 1-е 68 26 21 5 0 60 7 +53
2003 (чемп. фаза) 1-е 21 10 6 3 1 19 8 +11
2003 (1-а фаза Гр A) 1-е 35 14 11 2 1 46 5 +41
2002 (чемп. фаза) 1-е 21 10 7 1 2 20 8 +12
2002 (1-а фаза Гр A) 1-е 35 14 11 2 1 28 5 +23
2001 1-е 55 22 17 4 1 54 13 +41
2000 1-е 21 10 6 3 1 19 6 +13
2000 (1-а фаза Гр B) 1-е 32 14 10 2 2 33 8 +25

Виступи в турнірах під егідою КАФРедагувати

1998 – Чемпіони
1999 – Груповий етап/1/2 фіналу
2001 – Груповий етап
2002 – 1/2 фіналу
2003 – Груповий етап
2004 – Перший раунд
2005 – Груповий етап
2006 – 1/2 фіналу
2007 – Груповий етап
2008 – Груповий етап
2009 – Другий раунд
2010 – Перший раунд
2011 – Другий раунд
1964 – Попередній раунд
1971 – 1/2 фіналу
1973 – Другий раунд
1974 – 1/4 фіналу
1975 – 1/2 фіналу
1976 – 1/2 фіналу
1981 – 1/4 фіналу
1991 – 1/4 фіналу
1992 – 1/2 фіналу
1993 – 1/2 фіналу
1995 – Фіналіст
1996 – Другий раунд
2009 – Другий раунд 1/8 фіналу
2011 – 1/4 фіналу
2012 – Другий раунд 1/8 фіналу
2013 – Другий раунд 1/8 фіналу
2014 –
  • Кубок володарів кубків КАФ: 4 виступи
1983 – 1/2 фіналу
1984 – 1/4 фіналу
1987 – Другий раунд
2000 – Перший раунд

Клубна академіяРедагувати

Академія, заснована Рожер Уененом та Жан-Марком Гію в 1993 році в навчально-тренувальній базі АСЕК, з тих пір підготувала багато відомих гравців для національної збірної. В академії юнаки вивчають математику, історію, географію, фізику, французьку, англійську та іспанські мови. Юнаки проживають в гуртожитках і маючть два тренування на день. Вони проводять матчі по суботам, отримують медичну допомогу та продовжують навчання.

Клубне життяРедагувати

Клубні кольори — жовтий та чорний; по центру клубного логотипу знаходиться зображення мімози. Разом зі своїм найпринциповішим суперником «Африка Спорт» вони проводять між собою поєдинки, які отримали назву «Івуарійське дербі». Лише цим двом командам дозволено проводити домашні поєдинки на «Стад Фелікс Гуфуе-Бінью».

АСЕК має, за власними оцінками[8], понад 8 000 000 фанів у Кот-д'Івуарі та понад 15 000 000 уболівальників по всьому регіоні. Фанати клубу називають себе Actionnaires. Вони організувалися в КНАКО (Comité National d`Action et de Coordination = Національний комітет Дій та Координації), який має 40 000 членів і складається з 350 комісій.

РекордиРедагувати

АСЕКу належить світовий рекорд за кількістю безпрограшних матчів, за яким з 1989 по 1994 рік команда не програла жодного офіційного поєдинку в чемпіонаті та кубку країни. Цю серію перервав СО Армі. Серія івуарійського клубу була в чотири рази тривалішою, ніж аналогічна серія клубу «Стяуа» (Бухарест) наприкінці 1980-х років[9].

СпонсориРедагувати

  • Sifca
  • Nàsuba Espress
  • Orange
  • Super Tôle
  • Groupe Orca
  • LG
  • Yoplait
  • Sococe : Hypermarché & Supermarché
  • Aviso
  • CosmIvoire
  • Saph
  • Sifcom Assur
  • Sodima
  • SurcIvoire

Склад командиРедагувати

Станом на 06 May 2018[10]
Позиція Гравець
1   ВР Абубакар Бамба
2   ЗХ Седрік Н'Горан
3   ЗХ арно Котуа Акассу
4   ЗХ Сулейман Коанда
5   ПЗ Ісса Соного
6   ЗХ Анжі Глюдую
7   ПЗ Фабю Доссо
8   ПЗ Аніс Бадьє
9   НП Комлан Агбеньядан
10   ПЗ Крістіан Нугбеле
11   ПЗ Мохамед Меджо Коне
12   ЗХ Крістіан Агбанджи
13   ЗХ Деніс Куао
14   ПЗ Дауда Діаррассуба
15   ПЗ Хамед Евре Діамонде
Позиція Гравець
16   ВР Баба Зонго
17   НП Фонсіньйо
18   ПЗ Вілліам Аніні Коне
19   ПЗ Букарі Белем
20   ЗХ Гауссу Самаке
21   ВР Абдул Карім Сіссе
22   ЗХ Зана Кулібалі
23   НП Жан морел Пое
24   ПЗ Мохамед Ламін Н'Дао]]
25   ЗХ Вонло Кулібалі
26   ПЗ Віллі Брасіано
27   ПЗ Вілфред Уаттара
28   НП Ібрагім Ялатіф Діабате
29   НП Ахмед Туре

ОрендованіРедагувати

Позиція Гравець
27   НП Адріель д'Авіла Ба Луа (у клубі «Лілль»)

Тренерський штабРедагувати

  Сезар Ламбер Амані Яо Головний тренер
  Люсьєн Кассі-Куадіо Амаду Саганого Помічний тренера
  Амаду Саганого Помічник тренера
  Тіволі Бі Н'Гуессан Тренер воротарів
  Др. Ів Куаме Лікар
  Патріс Волі Бі Масажист
  Ремі Коадіо Масажист
  Др. Зака Фізіотерапевт
  Іссуф Канате Менеджер з екіперування
  Мусса Траоре Менеджер з екіперування
  Г'ясінт Куліджаті Спортивний директор
  Сіака Самаке Помічник директора
  Гейрмунд Брендсетер Головний тренер Академії
  Стів Вільмайр Помічник тренера Академії

Відомі тренериРедагувати

  •   Тронну Сего (1947–50)
  •   Домінго Коффі (1950–53)
  •   Гі Фабр (1954–59)
  •   Бакарі Туре (1960–62)
  •   Коффі Фаустен (1962–65)
  •   Ігнас Вуні (1966–69)
  •   Андре Сокурі (1969–70)
  •   Жерар Габо (1970–71)
  •   Орландо (1971–72)
  •   Жан-Батіст Анзіан (1972–75)
  •   Йобуе Конан (1975–76)
 
  •   Ігнас Вуні (1976–78)
  •   Бернар Вінк (1978–79)
  •   Гі Фабр (1979–80)
  •   Ассан (1981–84)
  •   Жерар Габо (1984–86)
  •   Дрісса "Саботюр" Траоре (1986–87)
  •   Філліп Жаро (1987–89)
  •   Філіпп Труссьє (1990–92)
  •   Юсташ Мангле (1992–93)
  •   Шарль Роесслі (1993–94)
  •   Мамаду Заре (1994–95)
 
  •   Йобуе Конан (1995–96)
  •   Оскар Фуллоне (1996–98)
  •   Жан-Марк Гію (1998–99)
  •   Мішель Декастель (1999–01)
  •   Дрісса "Саботюр" Траоре (2001–02)
  •   Базіл Ака Куаме (2002–03)
  •   Патрік Люві (2003–09)
  •   Максім Гуамене (2009–10)
  •   Себастьєн Десабр (2010–12)

Відомі президентиРедагувати

  •   Жозеф Куамелан (1948–50)
  •   Тронну Сего (1950–51)
  •   Люсьєн Догбо (1951–53)
  •   Франсуа Логон (1953–54)
  •   Луї Боа (1954–56)
  •   Франсуа Уені (1958–60)
  •   Бле Коадіо М'Бая (1960–64)
  •   Ката Франсуа Камано (1964–68)
  •   Мамаду Куяте (1968–70)
 
  •   Ланзені Кулібалі (1970–75)
  •   Еміль Дерве (1975–77)
  •   Бої Бенана (1977–79)
  •   Мамаду Туре (1979–80)
  •   Віктор Екра (1980–81)
  •   Клод Андо (1981–83)
  •   Мамаду Туре (1983–87)
  •   Канга Мішель Агуа (1987–89)
  •   Рожер Уені (1989–)

ПриміткиРедагувати

  1. liberte-algerie.com. Le MCO jouera face à 3000 spectateurs seulement !: Toute l'actualité sur liberte-algerie.com. liberte-algerie.com. Процитовано 9 лютого 2018 року. 
  2. Asec Mimosas (Club sportif) – Abidjan.net Qui est qui ?. Abidjan.net. 21 вересня 1960 року. 
  3. L'Express de Madagascar : Actualités en direct, politiques, économies, sports, cultures, madagascar, afrique, monde. Lexpressmada.com. 
  4. The Times & The Sunday Times. thetimes.co.uk. Процитовано 9 лютого 2018. 
  5. Ornstein, David (15 лютого 2008). BBC SPORT | Football | My Club | Charlton Athletic | Charlton focus on Ivorian future. BBC News. 
  6. FIFA.com – Charlton knüpft weltweites Netzwerk. De.fifa.com. 
  7. Звіт про перемогу АСЕК Абіджан у турнірі 2001 року, який відбувся в Римі, знаходиться тут: http://www.rsssf.com/tabless/shalom-roma.html
  8. [1] Архівовано 29 квітня 2010 у Wayback Machine.
  9. Copnall, James (24 жовтня 2004). BBC SPORT | Football | African | Asec's amazing run. BBC News. 
  10. Equipe professionnelle Saison 2012–2013. Asec.ci. 1 January 1970. Архів оригіналу за 23 February 2013. 

ПосиланняРедагувати