АК-103 — російська модифікація автомата Калашникова 100-ї серії під набій 7,62×39 мм.

АК-103
AK-103 by KatUteev.jpg
Тип штурмова гвинтівка
Походження Російська Федерація
Історія використання
На озброєнні 2001 — по т.ч.[1]
Історія виробництва
Розроблено 1994
Виготовлення 1994 — по т.ч.
Характеристики
Вага 3.4 кг
Довжина 943 мм
700 мм (складений)
Довжина ствола 415 мм

Набій 7,62×39 мм
Калібр 7,62 мм
Дія поворотний затвор, відведення порохових газів
Темп вогню 600 п/хв
Дульна швидкість 715 м/с
Дальність вогню
Ефективна 500 м
Система живлення магазин на 30 набоїв

Commons-logo.svg АК-103 у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

ХарактеристикиРедагувати

АК-103 обладнаний кріпленнями для установки підствольного гранатомета ГП-25, оптичних (наприклад, ПСО-1) і нічних прицілів (наприклад, НСПУМ).

Бойове застосуванняРедагувати

Були неодноразово помічені на озброєнні злочинних угрупувань в Нігерії. Так, в жовтні 2017 року одна одиниця АК-103 була помічена в угрупування злочинців, які здійснили атаку на підрозділ дорожньої поліції[2]. Перед тим одна одиниця АК-103 (разом з купою інших автоматів Калашнікова та одним H&K G3) була вилучена в угрупування крадіїв худоби в травні 2016 року.

Найімовірніше АК-103 здобули поширення в цьому регіоні із Лівії: наприкінці 2003-початку 2004 року режим Каддафі вів переговори про придбання офіційно невідомої кількості АК-103-2. Після повалення режиму та початку громадянської війни дані автомати були помічені в Алжирі, Чаді, Єгипті, Малі, Нігерії, та Тунісі, хоча жодна із перелічених країн офіційно АК-103 не закуповувала[3].

Імовірно з Лівії АК-103 потрапили навіть на чорний ринок в Іраку[4] та в арсенали збройних угрупувань в секторі Гази[5].

ОператориРедагувати

  •   Алжир: використовується пара-командос[6].
  •   Вірменія: ліцензійне виробництво АК-103 розпочалось у липні 2020 року[7].
  •   Індія: виготовляється приватною компанією за ліцензією для потреб морського спецназу[8].
  •   Іран: продаж невідомої кількості АК-103 для використання секторами іранських спецназівців та морської піхоти та використання спеціальними силами Корпусу вартових ісламської революції[9] Як повідомлялося, зброя була відправлена в Іран у серпні 2016 року[10]. Як повідомляється, КВІР використовує АК-103[11].
  •   Лівія: на багатьох фотографіях видно в руках повстанців та лоялістів Каддафі. Використовувані гвинтівки мають версію АК-103-2[12]
  •   Палестина: використовується бригадами "Ізз ад-Дін аль-Кассам"[13].
  •   Російська Федерація: знаходиться на озброєнні різних груп спецназу, спецгруп поліції, використовується цивільними[14].
  •   Сирія: використовується поліцією[15][16]
  •   Венесуела: стандартна зброя венесуельської армії[джерело?]. Виготовляється за ліцензією на заводі CAVIM з початковими виплатами ліцензійних зборів в 2006 році і передачею російських АК-103 Венесуелі в 2008 році[17]. Заводи CAVIM що виготовляють AK-103 офіційно відкрилися в 2012 році без необхідного виробничого обладнання[17][18]. АК-103 виробництва CAVIM були доставлені до армії Венесуели в 2013 році[19]. Через проблеми з заводом, коли російський підрядник не дотримався строків у випадку шахрайства, що змусило CAVIM закінчити решту будівельних робіт[20], повномасштабне виробництво розпочнеться до 2019 року[21].
Потенційні

ПриміткиРедагувати

  1. Presentation of the unique Kalashnikov small arms collection in the Moscow Kremlin Museum. Архів оригіналу за 21 February 2014. Процитовано 2015-04-11. «AK-103 – Kalashnikov assault rifle, caliber 7.62 mm. It is designed for the 7.62-mm cartridge of the 1943 model. This model was included in the inventory in 2001» 
  2. Miles Vining (2017-10-26). AK-103 self-loading rifle recovered from bandits in NW Nigeria. The Hoplite. ARES. 
  3. AK-103 self-loading rifle in Nigeria. The Hoplite. ARES. 2016-07-17. 
  4. N.R. Jenzen-Jones (2016-08-21). Russian AK-103 self-loading rifle for sale in Iraq via social media. The Hoplite. ARES. 
  5. Research Report No. 5: A Tale of Two Rifles. ARES. 2016-03-02. 
  6. The World Defence Almanac. (March 2010). Military Technology Magazine. Vol.XXXIV. 
  7. https://www.janes.com/defence-news/news-detail/armenian-assault-rifle-factory-begins-production
  8. http://world-defece-review.blogspot.in/2013/03/indian-navy-marcosbrief-analysis.html
  9. 1149841 (2016-08-06). Exclusive: Iran Imports AK-103 Rifles from Russia. Tasnim News Agency. Архів оригіналу за 2016-08-07. Процитовано 2016-08-06. 
  10. Archived copy. Архів оригіналу за 2019-02-12. Процитовано 2019-02-11. 
  11. Archived copy. Архів оригіналу за 2019-02-12. Процитовано 2019-02-11. 
  12. Update II: AK-103 Exports to Libya. Security Scholar. Архів оригіналу за 22 December 2014. Процитовано 14 November 2014. 
  13. https://armamentresearch.com/research-report-no-5-a-tale-of-two-rifles/
  14. Jenzen-Jones, N.R. (September 2012). The 100-Series Kalashnikovs: A Primer. Small Arms Review 16 (3). Архів оригіналу за 2019-03-06. Процитовано 2019-03-06. 
  15. https://mobile.twitter.com/bm21_grad/status/709464360356323328.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  16. Archived copy. Архів оригіналу за 2017-10-06. Процитовано 2017-09-30. 
  17. а б John Pike. Defense Industry. Архів оригіналу за 29 November 2014. Процитовано 14 November 2014. 
  18. Christopher Looft. Venezuela Set to Mass Produce Kalashnikovs, Sniper Rifles. Архів оригіналу за 29 November 2014. Процитовано 14 November 2014. 
  19. Cavim inicia entrega de fusiles de asalto Kalashnikov AK-103 a la Fuerza Armada de Venezuela. Infodefensa.com. 3 June 2013. Архів оригіналу за 16 April 2014. Процитовано 14 November 2014. 
  20. Archived copy. Архів оригіналу за 2018-04-17. Процитовано 2018-04-16. 
  21. Archived copy. Архів оригіналу за 2018-04-17. Процитовано 2018-04-16. 
  22. Saudi Arabia Signs Agreement With Russia To Buy S-400 Air Defence System, Other Weapons. Defense World Net. 5 жовтня 2017. 

Див. такожРедагувати