Вікіпедія

Їржі Волькер

Чеський поет

Їржі Вóлькер
Jiří Wolker
Народився 29 березня 1900(1900-03-29)
Простейов[1][2][3]
Помер 3 січня 1924(1924-01-03) (23 роки)
Простейов[1][3]
·туберкульоз[4]
Поховання Простейов
Країна  Чехословаччина
Діяльність перекладач, поет, журналіст, драматург, письменник, прозаїк, театральний критик, літературний критик
Alma mater Юридичний факультет Карлового університетуd[2]
Мова творів чеська[5][6]
Magnum opus Host do domud і Těžká hodinad
Членство скаутинг
Партія Комуністична партія Чехословаччини
Автограф
CMNS: Їржі Волькер у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Їржі Вóлькер (чеськ. Jiří Wolker; 29 березня 1900(19000329), Простейов — 3 січня 1924) — чеський поет, прозаїк, драматург.

Біографія ред.

Народився у Простейові, в заможній родині Фердинанда Волькера. У дитинстві значний вплив, зокрема й у питаннях літератури та мистецтва, на нього мала мати. Навчався в гімназії Простєйова, де вперше почав друкуватися в шкільних часописах. Був активним учасником руху «Сокіл» та скаутом, у 16 років написав щоденник про життя в таборі, який був опублікований.

Згодом у Празі вивчав право, а також відвідував лекції відомих чеських літературознавців З. Неєдлого та Ф. К. Шальди. Був учасником Літературного угруповання[cs] у Брно та «Дев'єтсилу». З дитинства хворів на легені, помер від туберкульозу. Похований у Простейові.

 
Будинок батьків Волькера у Простейові

Творчість ред.

  Їржі Волькер мав дуже витончену і чітку уяву. Якщо навіть час покаже, що він не був оригінальним стилістом чи шліфувальником вірша і рими, цей час ніколи не зможе змінити його рідкісного вміння композиції. [7]  

Творчість поета поділяється на два періоди, відповідно до виданих поетичних збірок.

  • Збірка «Гість у дім» (Host do domu) була надрукована 1921 року. Її основні риси — метафоричність, ліричність. Це була своєрідна відповідь молодого покоління на жахи Першої світової війни. Вона полягала у прославлянні простого, щоденного життя, предметів і людей. Основні мотиви — любові та самотності. Структурно книга складається з трьох частин: «Юнак» (Chlapec), «Розіп'яте серце» (Ukřižované srdce) та «Гість у дім» (Host do domu). Показовими для збірки є вірші «Поштова скринька» (Poštovní schránka), «Речі» (Věci).

До першого видання не потрапила, але пізніше завжди включалася до складу збірки і поема «Сватий Копечек» (Svatý Kopeček). Вона розповідає про день, проведений поетом у гостях у бабусі на Сватому Копечку біля Оломоуца. Вільним переходом від мотиву до мотиву, політематичністю поема завдячує впливові «Зони» Г. Аполлінера. Її називають переломом у творчості Волькера: соціальні мотиви, заклики до перетворення світу починають домінувати.

  • «Пролетарське мистецтво» — лекція проголошена Волькером від імені всіх учасників «Дев'єтсилу» 13 березня 1922 року, маніфест угруповання. У ньому названо такі ознаки нового мистецтва: революційність, колективність, тенденційність та оптимізм. При цьому революційність розуміється як відхід від старих канонів мистецтва, колективність — як тяжіння до висловлення колективних думок і почуттів, тенденційність — як усвідомлення митцями свого завдання, а оптимізм — як уміння насолоджуватися життям[8]. Волькер стає чільним представником угруповання «Девʼєтсил», репрезентуючи перший етап його розвитку — пролетарську поезію.
  • Друга збірка поезій «Тяжка година» (Těžká hodina) побачила світ у 1922 році. У ній помітний перехід до монументальності та епічності зображення. У вірші «Тяжка година» поет описує власне переродження: одне своє серце, хлопчаче, він поховав, у ньому має народитися нове — чоловіче. Роздуми потрібно замінити на дії, самотню особистість — на колектив. До цієї збірки входить, зокрема, і низка соціальних балад, які продовжують традиції чеської балади К. Я. Ербена та П. Безруча. Це зокрема «Балада про ненароджену дитину» (Balada o nenarozeném dítěti), «Балада про сон» (Balada o snu), «Балада про кочегарові очі» (Balada o očích topičových). Вони подають історії повсякденного життя, підносячи їх до рівня філософського узагальнення на тему соціальної нерівності.
  • Поезії, що не увійшли до збірок, написані у 1922—1923 роках («На лікарняне ліжко пада світло» та інші).
  • Драми (збірка «Три п'єси» 1923 року), казки, новели, уривок з роману.

Волькер в Україні ред.

У радянські часи Волькер був одним із тих письменників Чехії, якими активно цікавилися українські критики і перекладачі, адже він належав до т. зв. «пролетарських поетів». Перші публікації про поета українською мовою з'явилися через рік після його смерті[9]. Вже цей невеликий відгук містить чимало емоційних позитивних оцінок поета. Серед найбільш змістовних матеріалів про Волькера — стаття А. Павлюка «Нова чеська поезія»[10][11]. У ній детально проаналізовано творчість поета за періодами, а також окремі тексти в перекладі українською. Поезія Волькера привертала активну увагу критиків у 1960—70-ті роки. Це матеріали З. Геник-Березовської[12], Н. Копистянської[13], Р. Лубківського[14], М. Рябчука[15], В. Житника[16]. У них творчість поета проаналізовано детально, проте часом доволі тенденційно, що мало створити образ Волькера як письменника, прихильного до комуністичної ідеології Радянського Союзу. Такий образ за ним і закріпився. Серед спроб нового прочитання поезії Волькера та її місця в історії чеської літератури — робота І. Забіяки[17].

Переклади ред.

Перші переклади з Волькера з'явилися українською у 1925 році в журналі «Культура». У 1920-х роках його перекладали С. Масляк, Р. Роздольський, А. Павлюк[18], В. Поліщук, Мирослав Ірчан. Переклади окремих віршів та оповідань друкували «Культура», «ВАПЛІТЕ», «Червоний шлях», «Нова хата», «Світ», «Плужанин», «Нові шляхи». Дослідники (Л. Новиченко, З. Геник-Березовська) вказують на стилістичну спорідненість творчості Волькера та Ірчана та навіть на можливість їх особистого знайомства.

У 1964 році побачила світ збірка «Чеська поезія. Антологія», де творчість поета представлена дев'ятьма поезіями (перекладачі — М. Лукаш, Є. Нарубіна та Г. Коновалов, М. Житний). У 1970 році велику добірку його текстів підготував часопис «Жовтень» (№ 3) у зв'язку із 70-літтям поета. Найвідоміші перекладачі цього періоду: Д. Павличко, Г. Кочур, Р. Лубківський, Л.Череватенко, В. Струтинський, П. Марусик. Підсумком перекладацької роботи над творчістю Волькера є окрема книжка його поезії, видана українською у 1986 році. У ній міститься розлога передмова В. Житника та переклади значної кількості творів (перекладачі — В. Житник, Л. Череватенко, Р. Лубківський, М. Рябчук, Г. Кочур, М. Лукаш, Д. Павличко, В. Струтинський, Є. Нарубіна та Г. Коновалов).

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
  2. ↑ а б Studenti pražských univerzit 1882–1945
  3. ↑ а б Vědecká knihovna v Olomouci REGO
  4. ↑ http://www.cyranos.ch/wolker-e.htm
  5. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ Nezval V. Jiří Wolker. — Ostrava: Krajské nakladatelství, 1964. — S. 42.
  8. ↑ Wolker J. Proletářské umění // Avantgarda známá a neznámá, Sv. 1. Od proletářského umění k poetismu 1919—1924. — Praha: Svoboda, 1971. — S. 220—224.
  9. ↑ Перекладна стаття Фр. Геца «Перша річниця смерті Юрія Волькера» (переклав І. К-к) у журналі «Культура», 1925 рік № 2.
  10. ↑ «ВАПЛІТЕ». — 1927. — № 2, 3.
  11. ↑ Архів журналу ВАПЛІТЕ (1927). Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 27 листопада 2020.
  12. ↑ Геник-Березовська З. Їржі Волькер в Україні // Геник-Березовська З. Грані культур. Бароко. Романтизм. Модернізм. — К.: Гелікон, 2000. — С. 307-320.
  13. ↑ Копистянська Н. Поезія життя // Всесвіт. — 1959. — № 2. — С. 126-128.
  14. ↑ Лубківський Р. Серце Волькера // Жовтень. — 1970. — № 3. — С. 22—27.
  15. ↑ Рябчук М. Дорога до пролетарських сердець // Всесвіт. — 1980. — № 5. — С. 176—184.
  16. ↑ Житник В. Поет, що любив світ: [Передмова] // Волькер Ї. Поезії; пер. з чес. — К.: Дніпро, 1986. — С. 5—33.
  17. ↑ Забіяка І. Модуси рецепції чеського літературного авангарду в Україні: дис. … канд. філол. н.: 10.01.05 — порівняльне літературознавство. — К., 2012.
  18. ↑ Волькер, Їржі (1927). Балада про палячеві очі. Процитовано 7 жовтня 2023.

Джерела ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Їржі Волькер

Література ред.

  • Жанрові особливості казок Їржі Волькера // Жанр, жанрова система у просторі літературознавства : монографія / Н. Копистянська. - Львів : ПАІС, 2005. - С. 93-102.
  • Новаторство Їржі Волькера у жанрі балади // Жанр, жанрова система у просторі літературознавства : монографія / Н. Копистянська. - Львів : ПАІС, 2005. - С. 103-113.
  • Геник-Березовська З. Їржі Волькер на Україні : [історія рецепції його творчости] / З. Геник-Березовська // Міжслов’янські літературні взаємини / АН УРСР. Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1963. – Вип. 3. – С. 185-198.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Їржі_Волькер&oldid=40583296