Їжатцеві[1][2], їжатцюваті[3], (Hystricidae) — родина гризунів, що налічує 3 роди і 11 видів тварин, котрі проживають в Африці (окрім Мадагаскару), південній Азії й Італії (Hystrix cristata, можливо, ввезений римлянами). Найбільш ранній знайдений викопний матеріал належить міоцену Європи. Вони в основному вегетаріанці; наземні й нічні тварини.

Їжатцеві
Період існування: ранній міоцен — сучасність
Henry Vilas Zoo IMG 2385.jpg
Hystrix cristata
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
(без рангу): Гліреси (Glires)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Підряд: Їжатцевиді (Hystricomorpha)
Інфраряд: Hystricognathi
Родина: Їжатцеві (Hystricidae)
Commons-logo.svg Вікісховище: Hystricidae

Родинні групиРедагувати

Родина їжатцевих відноситься до підряду Їжатцевиді (Hystricomorpha), до складу якого також включають представників родин Кавієві (Caviidae), Агутієві (Dasyproctidae), Шиншилові (Chinchillidae), Аброкомові (Abrocomidae), Пакові (Cuniculidae) та ін.

Нерідко їжатцевих (Hystricidae) об'єднують у спільну групу з еретизоновими, або голкошерстовими (Erethizontidae) через їхню схожість у розвитку голчастого покриву. В літературі для такого об'єднаного таксона поширена назва "дикообраз". Попри це, така схожість є наслідком паралелізму, і розвиток голчастих покривних утворів характерних для багатьох груп підряду їжатцевидих. Тепер родини Hystricidae та Erethizontidae відносять до різних парврядів:

ЗовнішністьРедагувати

Їжатцеві — це середніх розмірів або великі гризуни, що мають коренасту будову тіла, довжина хвоста не більше половини довжини тіла й голови, кінцівки короткі; спину, боки, частину хвоста покривають голки чи шипи аж до 35 см довжиною. Діапазон довжини голови й тіла: 35–93 см, довжини хвоста: 2,5–26 см; вага: 1,5–30 кг.

ТаксономіяРедагувати

Родини налічує три роди і 11 видів.


ПоведінкаРедагувати

Їжатці, на відміну від своїх дендрофільних родичів з Нового світу (Erethizontidae), доволі повільні й наземні тварини. Вони переважно нічні. Пожива складається переважно з різноманітної рослинної їжі, це може бути диня, виноград, манго, ананас, цукрова тростина, але обгризання кісток і харчування падлом також за ними помічається. Також вони часто обгризають кору та стовбури дерев для регулювання зношування зубів. Головні вороги: дикі коти, хижі птахи, гієни, пітони, а також люди, які вбивають їжатців заради м'яса, заради прикрас чи амулетів, або тому, що вважають їх шкідниками господарства, бо вони обгризають стовбури дерев.

Місця проживанняРедагувати

Поширені в південній Європі, південній Азії (в тому числі на багатьох островах), великій частині Африки. Можуть проживати в пустелях, на кам'янистих ділянках, в горах, саванах, серед орних земель, у лісах. Часто використовують покинуті глибокі нори інших тварин; також живуть у печерах, ущелинах, порожнистих деревах або глибоких норах, які вони викопали самі.

ПриміткиРедагувати

  1. Загороднюк І., Харчук С. Називничі засади опису таксономічного різноманіття ссавців Європи // Науковий вісник НУБіП України. Серія: лісівництво та декоративне садівництво. — 2011. — Вип. 164. — № 3. — С. 124–135.
  2. Царик, Й.В. Хамар, І.С., Дикий І. В. та ін. Зоологія хордових. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — С. 306.
  3. Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 20.
  4. Іноді у наукових працях може траплятися стара русифікована назва родини: «дикобразові»: Зиков, О. Класифікація сучасних плацентарних ссавців (Eutheria): стан і проблеми // Праці Зоол. музею Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. — 2006. — Вип. 4. — С. 5–20.

ДжерелаРедагувати