Іщенко Володимир Олександрович
Володимир Олександрович Іщенко (нар. 16 червня 1982) — соціолог, кандидат соціологічних наук. Автор численних досліджень про протести, суспільні рухи, революції, політичне насильство, радикальних лівих і правих, громадянське суспільство, націоналізм та Євромайдан. Працював у Вільному університеті Берліна, Технічному університеті Дрездена, Київському політехнічному інституті та Києво-Могилянській академії. Член міжнародної мережі науковців-дослідників пострадянських країн PONARS Eurasia . Був співзасновником та редактором журналу соціальної критики «Спільне». Часто коментує українські політичні події для The Guardian, New Left Review, Jacobin, LeftEast та інших міжнародних ЗМІ.
Володимир Іщенко | |
---|---|
Народився | 16 червня 1982 (41 рік) |
Країна | Україна |
Діяльність | журналіст, викладач університету, соціолог |
Alma mater | Національний університет «Києво-Могилянська академія», Центральноєвропейський університет |
Галузь | соціологія суспільних рухів, революція, ідеологія, марксизм, націоналізм, громадянське суспільство, ліві, праві, радикалізм |
Заклад | Вільний університет Берліна |
Посада | науковий співробітник |
Науковий ступінь | кандидат соціологічних наук |
Науковий керівник | Дон Калб, Павло Кутуєв, Ділан Райлі |
Відомі учні | Ганна Новосад, Галина Янченко |
Членство | PONARS Eurasia |
Відомий завдяки: | засновник і керівник проекту «Ukrainian Protest and Coercion Data», співзасновник і редактор журналу соціальної критики «Спільне» |
Особ. сторінка | fu-berlin.academia.edu/VolodymyrIshchenko |
Іщенко Володимир Олександрович у Вікісховищі |
Освіта і професійна діяльність ред.
1999 р. — закінчив київський Ліцей № 38.
1999—2003 рр. — навчався на бакалавраті Національного університету «Києво-Могилянська академія».
2003—2004 рр. — навчався на магістратурі Факультету соціології та соціальної антропології Центральноєвропейського університету. Його керівниками були марксистські соціальний антрополог Дон Калб та соціолог Ділан Райлі[en].
З 2004 р. — аспірантура на кафедрі соціології НаУКМА.
2006—2007 рр. — стажувався в Університеті Торонто (Канада), за програмою обмінів між Центром російських і східноєвропейських студій (CERES) Університету Торонто і НаУКМА[1].
У 2007—2015 роках працював в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», викладав на кафедрі соціології[2].
2011 р. — захистив дисертацію за темою «Нові ліві як суспільний рух у суспільстві, що трансформується: на прикладі України»[3]. Науковий керівник — Павло Кутуєв.
У 2015—2018 роках викладав на кафедрі соціології КПІ імені Ігоря Сікорського, Факультет соціології і права[4].
У 2019—2021 роках працював у Інституті славістики Технічного університету Дрездена за стипендією Фонду Александра фон Гумбольдта[5].
З 2021 року працює у Інституті східноєвропейських досліджень Вільного університету Берліна.[6]
У 2009 році Володимир Іщенко ініціював та почав керувати проектом «Ukrainian Protest and Coercion Data»[7], який створив систематичну базу даних усіх протестних подій, їхньої форми, учасників, цілей, вимог, місця і часу проведення, репресій і поступок у відповідь на протести тощо, які відбувалися на території України з жовтня 2009 по грудень 2016 року і про які з'являлися інформаційні повідомлення у близько 200 українських вебмедіа. До 2014 року команда дослідників, що займалася цим проектом, працювала в Центрі дослідження суспільства[8], після чого перейшла в Центр соціальних і трудових досліджень[9]. Актуальні результати моніторингу протестів розповсюджувалися у прес-релізах, аналітичних звітах, презентаціях, популярних статтях і авторських колонках, представлялися на прес-конференціях для українських ЗМІ та активістів[9]. Детальний аналіз даних «Ukrainian Protest and Coercion Data» опублікований у низці наукових статей у провідних міжнародних академічних журналах[10].
З 2014 року публікує дослідження про радикальних націоналістів[11] та лівих[12][13], насильство[14], націоналізм[15] та імперіалізм[16] на Євромайдані та після нього, а також працює над колективною монографією про Євромайдан з перспективи соціології суспільних рухів та революцій.
Громадська діяльність і політична позиція ред.
Зі шкільних років вважав себе анархістом, згодом став марксистом. В 2001 році брав участь у протестній кампанії Україна без Кучми[17].
В 2005—2009 роках брав участь у роботі над лівими інформаційними сайтами contr.info й livasprava.in.ua (які вже не працюють)[18], був активістом і членом оргкомітету руху «Нові ліві»[19]. В 2009 році допоміг із виданням книжки Марлена Інсарова «Мы, украинские революционеры и повстанцы…»[20], присвяченій лівим тенденціям в УПА. Однак, у полеміці щодо книжки критично оцінював аргументи Інсарова як «поверхові» і «часто притягнуті за вуха»[21].
В 2007—2010 роках був активістом громадського руху «Збережи старий Київ» та автором статей з аналізом цього руху з перспективи соціології суспільних рухів[en][22][23].
Не підтримував Євромайдан та євроінтеграцію[24], але в січні 2014 року брав участь у спробі організувати страйк у НаУКМА, як відповідь на диктаторські закони 16 січня[25].
10 березня 2014 року під час публічної дискусії в Палаті громад Великої Британії закликав повністю списати зовнішній борг України, скасувати візи для українців, запровадити санкції проти російських політиків та чиновників, і вимагати не включати до українського уряду ультраправих політиків[26][27].
З початком війни на сході України зайняв «нейтральну» позицію, не підтримуючи жодну зі сторін, вимагаючи від України зупинити «громадянську війну», вивести з Донбасу і розпустити українські війська та припинити допомогу Заходу Україні[28].
Був одним із засновників та активних редакторів журналу соціальної критики «Спільне»[29], зокрема головним редактором четвертого числа журналу, присвяченого класовій експлуатації та класовій боротьбі[30]. У грудні 2017 року вийшов з редакції журналу внаслідок низки політичних та емоційних конфліктів. У 2019 році припинив співпрацю з київськими «новими лівими».
Став одним із п'яти активістів, аналізованих як кейс-стаді у монографії американської дослідниці Крістін Емерен, присвяченій політичному активізму в Україні в 2000—2014 роках[31].
Цікаві факти ред.
- Допис Володимира Іщенка в соціальній мережі Facebook за 1 березня 2014 року, написаний як реакція на російську інтервенцію в Криму (і опублікований згодом на сайті журналу «Спільне»[32]), протягом наступних двох днів був перекладений та опублікований одинадцятьма мовами: англійською[33], болгарською[34], латвійською[35], португальською[36], грецькою[37], чеською[38], румунською[39], італійською[40], французькою[41], голландською[42] та сербо-хорватською[43].
Основні публікації ред.
- Вплив ідеології на результати мобілізації ресурсів на прикладі ліворадикальних груп в Україні [Архівовано 26 липня 2021 у Wayback Machine.] // Наукові записки НаУКМА. Соціологічні науки — 2005. — Т. 46. — С. 38-54.
- Fighting Fences vs Fighting Monuments: Politics of Memory and Protest Mobilization in Ukraine // Debatte: Journal of Contemporary Central and Eastern Europe. — Volume 19, Issue 1-2, 2011. — P. 369—395
- «Право на місто» або точкові протести проти точкових забудов? Дилеми міського руху на прикладі ініціативи «Збережи старий Київ» [Архівовано 24 січня 2018 у Wayback Machine.] // Спільне. — 25.04.2011 (у співавторстві з Оксаною Дутчак)
- Ліві корені неолібералізму [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Спільне. — 2012. — № 4. — С.212-215.
- Неолібералізм з українською специфікою? [Архівовано 28 травня 2017 у Wayback Machine.] // Спільне. — 06.05.2013
- Ukraine's fractures [Архівовано 21 липня 2017 у Wayback Machine.] // New Left Review. — 2014. — № 87. — p. 5-33.
- Maidan mythologies [Архівовано 18 травня 2017 у Wayback Machine.] // New Left Review. — 2015. — № 93.
- Міфології Майдану. Рецензія на книжку Ендрю Вілсона «Українська криза» [Архівовано 19 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Спільне. — 07.10.2015
- Far right participation in the Ukrainian Maidan protests: an attempt of systematic estimation // European Politics and Society. — 2016.
- Участие крайне правых в протестных событиях Майдана: попытка систематического анализа // Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры. — 2016 — № 1. — С.103-127.
- Участь крайніх правих у протестах Майдану: спроба систематичної оцінки [Архівовано 25 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Спільне. — № 9, 2015. (переклад ранньої версії статті)
- The Ukrainian Left during and after the Maidan Protests [Архівовано 13 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- The Ukrainian New Left and Student Protests: A Thorny Way to Hegemony // Radical Left Movements in Europe, Publisher: Routledge, Editors: Magnus Wennerhag, Christian Fröhlich, Grzegorz Piotrowski, pp.211–229
- Nationalist Radicalization Trends on Post-Euromaidan Ukraine [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.] // PONARS Eurasia policy memo No. 529. — 2018.
- Ukrainian Capitalism and Inter-Imperialist Rivalry [Архівовано 28 грудня 2021 у Wayback Machine.] // The Palgrave Encyclopedia of Imperialism and Anti-Imperialism, 2nd edition, ed. by Immanuel Ness and Zak Cope. Palgrave Macmillan. — 2019. (у співавторстві з Юлією Юрченко)
- Left Divergence, Right Convergence: Anarchists, Marxists, and Nationalist Polarization in the Ukrainian Conflict, 2013—2014 [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.] // Globalizations 17(5): 820—839. — 2020.
- Exclusiveness of civic nationalism: Euromaidan eventful nationalism in Ukraine [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.] // Post-Soviet Affairs 36(3): 226—245. — 2020. (у співавторстві з Олегом Журавльовим)
- Insufficiently diverse: The problem of non-violent leverage and radicalization of Ukraine's Maidan uprising, 2013—2014 [Архівовано 14 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Journal of Eurasian Studies 11(2): 201—215. — 2020.
- Towards the Abyss: Ukraine from Maidan to War. — London — New York: Verso Books, 2024. — 192 p., ISBN 9781804295540.
Примітки ред.
- ↑ EXCHANGE PROGRAM Center for Russian and East European Studies (CERES) University of Toronto (Canada) and NaUKMA PRESENTATION. Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Кафедра соціології НаУКМА. Архів оригіналу за 12 грудня 2014. Процитовано 12 грудня 2014.
- ↑ Нові ліві як суспільний рух у суспільстві, що трансформується: на прикладі України. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Іщенко Володимир Олександрович | Факультет соціології і права КПІ ім. Ігоря Сікорського. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Сотрудники Института славистики. TU Dresden. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 21.02.2021.
- ↑ Dr. Volodymyr Ishchenko - Personal Profile. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
- ↑ Ishchenko, Volodymyr (2020), Ukrainian Protest and Coercion Data, 2009-2016, Volodymyr Ishchenko, doi:10.48320/0e9c478c-d8cb-4f02-9a3f-b96f1513794a, архів оригіналу за 18 січня 2022, процитовано 21 лютого 2021
- ↑ Центр дослідження суспільства | Протести
- ↑ а б Протести: CLSR. Архів оригіналу за 29 травня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Ukrainian Protest and Coercion Data, 2009-2016 - Publications. Discuss-Data. 16.12.2020. Процитовано 21.02.2021.
- ↑ Ishchenko, Volodymyr (2016-10). Far right participation in the Ukrainian Maidan protests: an attempt of systematic estimation. European Politics and Society (англ.). Т. 17, № 4. с. 453—472. doi:10.1080/23745118.2016.1154646. ISSN 2374-5118. Архів оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 21 лютого 2021.
- ↑ Ishchenko, Volodymyr (3 липня 2020). Left divergence, right convergence: anarchists, Marxists, and nationalist polarization in the Ukrainian conflict, 2013–2014. Globalizations (англ.). Т. 17, № 5. с. 820—839. doi:10.1080/14747731.2020.1722495. ISSN 1474-7731. Процитовано 21 лютого 2021.
- ↑ Ishchenko, Volodymyr. The Ukrainian Left during and after the Maidan Protests (англ.). Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 21 лютого 2021.
- ↑ Ishchenko, Volodymyr (2020-07). Insufficiently diverse: The problem of nonviolent leverage and radicalization of Ukraine’s Maidan uprising, 2013–2014. Journal of Eurasian Studies (англ.). Т. 11, № 2. с. 201—215. doi:10.1177/1879366520928363. ISSN 1879-3665. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
- ↑ Zhuravlev, Oleg; Ishchenko, Volodymyr (3 травня 2020). Exclusiveness of civic nationalism: Euromaidan eventful nationalism in Ukraine. Post-Soviet Affairs (англ.). Т. 36, № 3. с. 226—245. doi:10.1080/1060586X.2020.1753460. ISSN 1060-586X. Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
- ↑ Ishchenko, Volodymyr; Yurchenko, Yuliya (2019). Ness, Immanuel; Cope, Zak (ред.). Ukrainian Capitalism and Inter-Imperialist Rivalry. The Palgrave Encyclopedia of Imperialism and Anti-Imperialism (англ.). Cham: Springer International Publishing. с. 1—19. doi:10.1007/978-3-319-91206-6_104-1. ISBN 978-3-319-91206-6.
- ↑ Володимир Іщенко: «Соціолог має робити свій вибір: або він підтримує викорінення критичного знання, або він стає на бік суспільних рухів» [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Своє. — 11.11.2012
- ↑ В. Ищенко: Левые интеллектуалы Украины
- ↑ Релиз конференции «История трудового народа Украины". Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 4 липня 2017.
- ↑ Инсаров М. «Мы, украинские революционеры и повстанцы…» (Западноукраинская буржуазная революция 1940-х годов). — Одесса: ВМВ, 2009 . — 215 с.
- ↑ Владимир Ищенко. Ответ на рецензию Шахина. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Іщенко В., Дутчак О. «Право на місто» або точкові протести проти точкових забудов? Дилеми міського руху на прикладі ініціативи «Збережи старий Київ» [Архівовано 24 січня 2018 у Wayback Machine.] // Спільне. — 25 квітня 2011
- ↑ Ishchenko, Volodymyr (2011-04). Fighting Fences vs Fighting Monuments: Politics of Memory and Protest Mobilization in Ukraine. Debatte: Journal of Contemporary Central and Eastern Europe (англ.). Т. 19, № 1-2. с. 369—395. doi:10.1080/0965156X.2011.611680. ISSN 0965-156X. Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
- ↑ Долой Евросоюз! Да здраствует борьба за абстракции!. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Студенти Могилянки оголосили страйк [Архівовано 10 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Страйк: перший соціальний портал. — 20.01.2014
- ↑ Империалистическая интервенция России должна быть остановлена, — Ищенко
- ↑ По поводу клеветы Антона Шеховцова о членах редакции «Спільного». Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Остановить войну в Украине!. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 4 липня 2017.
- ↑ Интервью с Владимиром Ищенко, членом редакции журнала «Спільне». Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Журнал «Спільне», № 4: Класова експлуатація та класова боротьба. Архів оригіналу за 14 травня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ New Generation Political Activism in Ukraine: 2000—2014. [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] — Taylor & Francis Group, 2017. — 152 p.
- ↑ Я ненавижу. Архів оригіналу за 26 липня 2021. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ I hate! On war in Ukraine. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Аз мразя! За войната в Украйна[недоступне посилання]
- ↑ Ukraiņa (un kreisā) viedoklis. Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 27 травня 2014.
- ↑ Eu odeio! Sobre a guerra na Ucrânia
- ↑ Μισώ! Για τον πόλεμο στην Ουκρανία, απο έναν αριστερό Ουκρανό ακτιβιστή
- ↑ Nenávidím!
- ↑ Urăsc! Despre războiul din Ucraina. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Io odio! Sulla guerra in Ucraina. Архів оригіналу за 7 березня 2014. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Je déteste ! Sur la guerre en Ukraine[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Ik haat! Over oorlog in Oekraïne[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Mrzim! O ratu u Ukrajini. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
Посилання ред.
- Статті [Архівовано 20 липня 2017 у Wayback Machine.] в журналі «Спільне».
- Статті [Архівовано 3 липня 2017 у Wayback Machine.] в The Guardian
- Статті [Архівовано 5 березня 2021 у Wayback Machine.] у Jacobin
- Статті [Архівовано 24 листопада 2017 у Wayback Machine.] на LeftEast
- Профіль [Архівовано 17 листопада 2017 у Wayback Machine.] на Academia.edu
- Профіль [Архівовано 14 січня 2018 у Wayback Machine.] на ResearchGate