Історія металургії Уралу
Історія металургії Уралу виділяється істориками і економістами в окремий етап історії промисловості Росії і охоплює проміжок від IV тисячоліття до н. е. до наших днів[1]. З історією уральської металургії пов'язано виникнення суті гірничозаводського округа. Географія уральської металургії охоплює території сучасних Пермського краю, Свердловської області, Удмуртської Республіки, Республіки Башкортостан, Челябінської і Оренбурзької областей[2].
У пізній історії металургії Уралу виділяють періоди становлення і розвитку промислових металургійних центрів на початку XVIII століття, бурхливий екстенсивний розвиток і будівництво більше двохсот металургійних заводів протягом XVIII — першої половини XIX століття до скасування кріпосного права, різке падіння темпів виробництва на початку XX століття з подальшим відновленням і зростанням до 1913 року. У XX столітті після відновлення від занепаду, викликаного революцією та громадянською війною, уральська металургія надавала стратегічний вплив на забезпечення обороноздатності СРСР у Другій світовій війні. У XXI столітті розвиток металургійних підприємств Уралу пов'язаний з утворенням вертикально-інтегрованих компаній повного циклу.
До основних віх розвитку технологій отримання металів на Уралі відносять перехід від сиродутного способу виробництва заліза до контуазького і пудлінгового в другій половині XIX століття, пізніше освоєння гарячого дуття в кінці XIX століття, перехід на мінеральне паливо і впровадження парових машин, освоєння мартенівського і бесемерівського способів отримання сталі на початку XX століття.
Примітки ред.
- ↑ Гаврилов, 2005, с. 85.
- ↑ Баньковский, 2008, с. 59.
Джерела ред.
- Баньковский Л. История и экология: очерки об истоках исторической гидрогеографии — Соликамск: 2008. — 356 с. — ISBN 978-5-89469-055-1 — OTRS —
- Гаврилов Д. В.. История Урала с древнейших времён до 1861 года. — М. : Наука, 1989. — 608 с. — 4100 екз. — ISBN 5-02-009432-3.
- Гаврилов Д. В.. Горнозаводский Урал XVII—XX вв. Избранные труды. — Екатеринбург : УрО РАН, 2005. — 616 с. — ISBN 5-89516-172-3.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |