Історія Таджикистану

аспект історії

У минулому Таджикистан належав до різних державних формацій:

 Історія Таджикистану
Герб Таджикистану
Доісламський період
Імперія Ахеменідів
Греко-бактрійське царство
Кушанська імперія
Держава Ефталітів
Тюркський каганат
Ісламські імперії
Арабський Халіфат
Саманіди
Караханідська держава
Держава Хорезмшахів
Монгольський період
Монгольська імперія
Тимуриди
Шейбаніди
Астраханідська династія
Персько-бухарське правління
Афшаріди
Мангит
Російський період
Російська імперія
Таджицька РСР
Новітня історія
Громадянська війна

Портал «Таджикистан»

Доісторичний періодРедагувати

Стародавня історіяРедагувати

На території сучасного Таджикистану у першій половині 1-го тис. до н.е. виникли держави Бактрія і Согдіана. У 6-4 ст. до н.е. територія була під владою перських Ахеменідів та імперії О.Македонського. У 3-му ст. до н.е. - 3 ст. н.е. - в складі Греко-бактрійського царства та Кушанського. До регіону переселились в 4-5 ст. ефталіти і 6 ст. тюрки.

Середні вікиРедагувати

 
Землі на північ від Амударї у 8 столітті

У 565 р. утворився Тюркський каганат. На початку 8 ст. Таджикистан був завойований Арабським халіфатом, який приніс сюди нову релігію - іслам. З 9-го ст. після розпаду халіфату Таджикистан входив до складу держав Тахірідів і Саманідів, в 11-13 ст. до держав Газневідів, Караханідів, Сельджуків і Хорезму. Монголо-татари панували тут протягом 13-15 ст. На початку 16-го ст. цю територію завоювали узбеки, які утворили свої держави.

Новий часРедагувати

Радянський часРедагувати

Північні райони Таджикистану увійшли до проголошеної більшовиками 30 квітня 1918 р. Туркестанської АРСР у складі РСФСР. Після захоплення 2 вересня 1920 р. Бухари військами РСФСР бухарський емір втік до Душанбе. Але Гіссарський експедиційний загін червоної армії протягом лютого - березня 1921 р. розгромив війська еміра та захопив Душанбе, Куляб, Гарм. Емір з залишками військ відійшов до Афганістану. Згодом східна частина Бухарського емірату, особливо гірські райони, опинилась під контролем угрупувань басмачів, якими керували Ібрагім-бек, Енвер-паша і Селім-бек. Боротьба комуністів проти басмачів тривала аж до 1931 р.

14 жовтня 1924 р. було утворено Таджицька АРСР у складі Узбецької РСР.

Етнічні конфлікти почалися в 1990. Республіка висловилася за збереження СРСР на референдумі 1991, але Таджицька Комуністична партія вийшла з КПРС,

НезалежністьРедагувати

9 вересня 1991 була оголошена незалежність від СРСР. 23 вересня президентом країни обрали комуніста Рахмона Набієва. Це викликало шалену хвилю протестів релігійних мусульман, 6 жовтня виконувати обов'язки президента став голова Верховної Ради Акбаршо Іскандаров. Проте на багатопартійних виборах 24 листопада знову переміг Р.Набієв, який заступив на посаду 2 грудня 1991. 21 грудня 1991 р. країна приєдналася до СНД; ввійшла до НБСЄ та ООН у 1992. Війська СРСР, який перестав існувати, на території Таджикістану частково увійшли до новостворених збройних сил цієї незалежної держави, а частково були підпорядковані Росії як правонаступниці СРСР, зокрема 201-а мотострілецька дивізія. У 1992 р. спалахнула громадянська війна між силами колишніх комуністів з одного боку і продемократичними та ісламістськими групами з другого, яка продовжувалася до 1997 р. 7 вересня 1992 президента Р.Набієва силоміць змусили піти у відставку, в.о. президента вдруге став Акбаршо Іскандаров. Але сили колишніх комуністів з цим були незгодні та обрали 19 листопада головою парламенту свого представника - Е.Рахмона. В грудні 1992 війська комуністів оволоділи столицею - м.Душанбе, а у 1993 взяли під контроль майже всю територію Таджикистану. Опозиціонери частково відійшли на територію Афганістану. 16 листопада 1994 р. Емомалі Рахмон офіційно став президентом Таджикистану і відтоді неодноразово переобирався на цю посаду. У 1997 р. в Москві була підписана угода, що припинила громадянську війну. В 1990-х роках відбувались збройні зіткнення на афгано-таджицькому кордоні. 11 жовтня 2020 р. на президентських виборах Емомалі Рахмон знову переміг з результатом 90,92 % голосів виборців, переобравшись на п'ятий строк.

ДжерелаРедагувати

  • Дахно І.І. Країни світу: Енциклопедичний довідник. Київ. «МАПА». 2004. -608с. с.481-483.