Історія Севастополя

аспект історії

Історія міських поселень на території сучасного Севастополя налічує понад 25 століть.

Герб Севастополя 1893 року

Херсонес ред.

Давньогрецький поліс ред.

В античності на території, на якій розташований сучасний Севастополь, розташовувалася грецька колонія Херсонес, заснований вихідцями з Гераклеї Понтійської у V столітті до н. е. Незабаром Херсонес став одним з основних грецьких полісів Причорномор'я і надалі поширив свій вплив на весь західний Крим (Керкінітида, Калос — Лімен). Місто неодноразово переживало підйом і занепад, і остаточно втратило своє значення вже за часів Київської Русі.

 
«План стародавнього міста Херсонеса-Таврійського з показанням розкопаних ділянок його в різні роки». Креслив художник М. І. Скубетов-Скубентов. "Крим. Путівник. ", Під ред. Бумберг К. Ю., Вагін Л. С., Клепінін Н. Н., Соколов В. В.: Сімферополь, 1914

Римський період : 40-405 роки н. е. ред.

нашестя готів

нашестя гунів

Візантійський період : 405—1237 роки ред.

25 березня 655 року до Херсонеса був висланий папа Римський Мартин Сповідник, де він і помер 19 вересня того ж року. Канонізований як мученик. Шанується як святий у католицькій та православній церкві.[1]

У місті перебуває у засланні повалений імператор Юстиніан II, який потім повертається до влади (705). Побоюючись репресій Юстиніана, місто на кілька років переходить під протекторат Хозарського каганату.

Повстання в Херсонесі Вардана Філіппіки проти Юстиніана II в 711 р і проголошення Вардана імператором Візантії.

Похід князя Володимира Святославовича на Херсонес (в руських джерелах — Корсунь) в 987 році і його взяття в 988 році.

У складі князівства Феодоро ред.

Після того, як в степовому Криму утвердилися половці, в гористій частині південно-західного Криму утворилося православне князівство Феодоро з центром у фортеці Мангуп. З півдня землі феодоритів обмежувалися приморськими володіннями генуезців. Єдиним виходом до моря у князівства була невелика ділянка в гирлі річки Чорної, де було споруджено фортецю Каламіта. Нині це — околиця міста Інкерман (збереглися залишки веж).

Таким чином, територія нинішнього Севастополя виявилася в складі 3-х держав, а стародавній Херсонес остаточно спорожнів.

Найзахіднішої фортецею генуезців у Криму була Чембало. У наші дні це — колишнє місто, зараз масив Балаклава в складі Севастополя, де також збереглися залишки середньовічних веж.

Від падіння Херсонеса до заснування Севастополя ред.

 
І. М. Берсенєв. «Карта Ахтіарської гавані від Бельбека до Херсонського мису.» Масштаб — 1,5 версти в англ. дюймі. Червень 1783 р Рукопис, туш, чорнило, акварель. Під картушем напис: «Контр-адміралу і Кавалеру Федотові Олексійовичу Клакачеву»

У 1475 р до берегів Криму підійшов османський флот, а війська, що висадилися, одна за одною оволоділи генуезькими фортецями і землями Феодоро. З 1475 по 1774 роки територія нинішнього Севастополя входила до складу Кефінського еялету (провінції) Османської імперії. У цей період поряд з руїнами Херсонеса розташовувалося кримськотатарське село Ак'яр (Ахтіяр), а головним міським центром навколишніх територій був Інкерман.

Після російсько-турецької війни 1768—1774 року Османська імперія підписала з Росією Кючук-Кайнарджійський договір, в результаті якого Кримське ханство формально здобуло незалежність, але де-факто стало залежати від Росії; в Криму розташувалися російські війська.

У 1783 році Кримське ханство було ліквідовано, його землі (Крим, Приазов'ї і Кубань) анексувала Російська імперія.

У складі Російської імперії: 1783—1917 рокі ред.

Перші укріплення на берегах Ахтіарської гавані російські війська під командуванням О. В. Суворова почали зводити ще в 1778 році, під час війни з турками.

8 (19) квітня 1783 р був проголошений маніфест про анексію Криму Російською імперією.

2 (13) травня 1783 року віце-адмірал Клокачев привів в Ахтіарську гавань з Керчі 11 кораблів Азовської флотилії. 7 травня в бухту увійшла і Дніпровська флотилія. На березі кораблі зустрічали офіцери Кримського корпусу, яким командував генерал-поручик О. В. Суворов.

На основі Ак'яру з'явилося місто Ахтіяр, що у 1784 році перейменували в Севастополь, з грецької «імперське/величне місто». Почалося спорудження будиночків-мазанок, підсобних приміщень і адміністративних будівель.

З 1802 р в складі Таврійської губернії.

У 1804 р оголошений головним військовим портом Чорного моря Російської імперії.

Севастопольське повстання 1830 р.

Оборона Севастополя під час Кримської війни 18531856 рр. Севастополь частково був окупований англо-французами менше року: 30.08.1855-23.06.1856.

У 1890 р зарахований до розряду фортець, торговий порт перенесений в Феодосію.

Севастопольське повстання 1905 р.

Севастополь під час Перших визвольних змагань 1917—1920 років ред.

 
Українська маніфестація моряків Чорноморського флоту в Севастополі, квітень 1918 року.

Радянський період: 1920—1991 роки ред.

Севастопольська оборона (1941—1942) ред.

Севастопольська оборона (1941—1942) стала важливим етапом в ході бойових дій в боротьбі за Крим під час Німецько-радянської війни.

До початку війни роботи по зміцненню Севастополя з суші не проводилися; були виконана тільки рекогносцировка оборонних рубежів. З липня по листопад 1941 року не пощастило частково виконати план по створенню сухопутної оборони, який включав три рубежі: передовий, головний і тиловий.

У Севастопольській обороні за рішенням Ставки Верховного Головнокомандування брали участь:

Оборонна операція почалася 30 жовтня 1941 року.

Севастополь після війни ред.

 У післявоєнні роки місто було вдруге повністю відновлено. У 1950-ті роки забудовані кільце вулиць і площ навколо Центрального міського пагорба, в 1960-і і 1970-і роки — цілий ряд нових житлових районів, в районі колишнього Куликова поля збудований проспект Генерала Острякова, забудовані квартали на берегах Стрілецькій і Камишової бухт, на Північній стороні. У 1954 році відтворено будинок панорами «Оборона Севастополя 1854—1855 рр.», В 1957 році — побудовано нову будівлю міського російського драматичного театру. У 1959 році відкрилася діорама «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 року». На площі Нахімова в 1964—1967 роки споруджений Меморіал героїчної оборони Севастополя 1941—1942 років. У радянські роки місто було одним з найчистіших і упорядкованих в СРСР. У місті грунтується ряд академічних та галузевих НДІ: Інститут біології південних морів (на базі Морської біологічної станції) і Морський гідрофізичний інститут АН УРСР, Севастопольське відділення державного інституту океанології і океанографії, Чорноморська філія НДІ технології суднобудування і ряд інших. З'являються в Севастополі і вузи: Севастопольський приладобудівний інститут, швидко встав в ряд найбільших політехнічних вузів країни, і дві вищі військово-морських училища: Чорноморське імені П. С. Нахімова (ЧВВМУ) в Стрілецькій балці і Севастопольське інженерне в районі Голландія (СВВМІУ). У 1954 році, до сторіччя першої героїчної оборони, місто нагороджений орденом Червоного Прапора, 8 травня 1965 року Севастополь як Місто-герой був нагороджений медаллю «Золота Зірка», а в 1983 році його нагородили орденом Жовтневої Революції[4].

У 1948 році указом Президії Верховної Ради Української РСР Севастополь був «віднесений до категорії міст республіканського підпорядкування»[5] і, як вважають російські дослідники, виведений зі складу Кримської області[6][7]. На думку ж українських дослідників, указ 1948 року лише перекладав Севастополь в розряд регіонів, що фінансувалися безпосередньо з республіканського бюджету, ніяк не зачіпаючи питання юридичного підпорядкування і адміністративно-територіального поділу[8]. Голова виконавчого комітету Севастопольської міськради Сергій Сосницький був присутній на церемонії підписання указу Президії ВР СРСР про передачу Кримської області в 1954 році; доповідаючи згодом на сесії міськради, він заявив, що місто разом з Кримською областю переданий до складу Української РСР.

20 січня 1991 року в місті був проведений референдум, на якому 97 % жителів висловилися за «статус Севастополя — головної бази Чорноморського флоту, міста союзно-республіканського підпорядкування»[9].

Севастополь в незалежній Україні ред.

На всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року 57 % жителів Севастополя проголосували за незалежність України (в Кримській АРСР — 54 %).

12 лютого 1991 року Верховна Рада Української РСР прийняла Закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки». У статті 1 закону сказано: «Відновити Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку в межах території Кримської області в складі Української РСР». Оскільки відповідно до української позиції місто Севастополь не був виведений зі складу Кримської області в 1948 році, коли отримав статус міста республіканського підпорядкування, а прийняття Конституції УРСР в 1978 році не змінило юридичного статусу таких міст (на відміну від РРФСР, конституція 1978 року якої прямо виключала їх знаходження в складі областей[10]), то Севастополь формально тривав в складі Кримської АРСР до 1996 року, що також було відзначено в Конституції Республіки Крим 1992 року[11].

У 1995 році в місті проходить три фінальні концерти фестивалю Червона рута'95.

Після прийняття нової конституції України в 1996 році Севастополь, як і столиця України — Київ, був містом центрального підпорядкування. Після прийняття закону про столицю Севастополь залишався єдиним містом в Україні, глава міської адміністрації (мер) якого не обирався, а призначався Президентом України. Однак міська рада Севастополя мав право накласти вето на будь-яке рішення мера.

З 2014 року окупований Росією. Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.[12]

9 березня 2014 року в Сімферополі та Севастополі відбулися мітинги до 200-річчя від дня народження українського поета Тараса Шевченка. У місті був затриманий після мітингу Микола Шиптур, якого правозахисники називають першим кримським політв'язнем.[13]

У травні 2018 року підконтрольний Кремлю Гагарінський районний суд Севастополя засудив обвинуваченого в екстремізмі Ігоря Мовенка до двох років ув'язнення. 26 червня того ж року підконтрольний Кремлю Севастопольський міський суд змінив вирок з реального на умовний термін й ухвалив випустити обвинуваченого з СІЗО, де він провів два місяці. Причиною кримінального переслідування стали два коментарі, залишені Ігорем Мовенком у групі «Крим ‒ Україна» в соціальній мережі «ВКонтакте».[14]

Примітки ред.

  1. 27 квітня — Святителя Мартина Сповідника, папи Римського // Волин. єпарх. відом. — 2006. — № 4 (17)
  2. Революция и гражданская война в России: 1917—1923 гг. Энциклопедия в 4 томах. — 1-е. — Москва : Терра, 2008. — Т. 4. — С. 185. — (Большая энциклопедия) — 100 000 прим. — ISBN 978-5-273-00564-8.
  3. Севастополь: хроника революций и гражданской войны 1917—1920 годов / Валерий Васильевич Крестьянников (сост., науч. ред. и коммент.). — Севастополь : Крымский Архив, 2007. — 639с. — ISBN 966-572-928-4 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 січня 2009. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=unknown-host (довідка)
  4. Лето — это отдых в Крыму! Севастополь. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 28 січня 2021.
  5. Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 29 октября 1948 года «О выделении города Севастополя в самостоятельный административно-хозяйственный центр» // Сборник законов РСФСР и Указов Президиума Верховного Совета РСФСР. 1946 - 1954 гг. — М : Известия Советов депутатов трудящихся СССР, 1955. — С. 99.
  6. Елена Кремянская (7 березня 2014). Каков правовой статус Севастополя?. МГИМО-Университет. Архів оригіналу за 11 березня 2014. Процитовано 31 травня 2015.
  7. Владимир Романенко. Севастополь — город России // Обозреватель — Observer. — РАУ-Университет, 2009. — № 2 (229) (15 квітня). — С. 44. Архівовано з джерела 24 вересня 2015. Процитовано 28 січня 2021.
  8. Владимир Сергийчук (13 червня 2008). Город республиканского подчинения. Зеркало недели. Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 31 травня 2015.
  9. 2.2. Проблемы взаимоотношений органов государственной власти Украины и Республики Крым [Архівовано 4 січня 2014 у Wayback Machine.] // Фёдоров А. В. Правовой статус Крыма: Правовой статус Севастополя. — М.: Изд-во Московского университета, 1999. — 53 с.
  10. Статья 71 Конституции РСФСР
  11. Статья 7 Конституции РК 06.05.1992 г.
  12. Жовті тюльпани з синьою стрічкою: жіночий протест проти окупації Криму. Крым.Реалии (укр.). 8 березня 2021. Процитовано 6 жовтня 2023.
  13. vyacheslav (27 лютого 2021). «Ми підтримували українських військових, виходили на акції. Нам кричали: бандьори!». Спогади кримчан про початок окупації | НСПУ (ru-RU) . Процитовано 6 жовтня 2023.
  14. Протестний Крим 2014 року: «До останнього була надія». Крым.Реалии (укр.). 26 лютого 2022. Процитовано 6 жовтня 2023.

Література ред.