Відкрити головне меню

Ментальність для історії — це складне поняття, якому важко дати строге означення. Історики більш-менш одностайні в тому, що йдеться про так звані «звички свідомості», тобто комплекс уявлень про навколишній світ, притаманні людям певної епохи чи певної соціальної групи, який немовби автоматично, не усвідомлено зумовлює їхню поведінку. Знання ментальності певної спільноти, оперте на вивченні масових і повторюваних феноменів, дає змогу історикові моделювати «колективний портрет» цієї спільноти, а відтак — пояснювати специфіку перебігу її історії, вірування, колективні фобії тощо.

«Доля людини — це її характер». Ця старогрецька мудрість, яка значною мірою доводить, що історична доля народу наперед передбачена його етнічними характеристиками, його ментальністю.

Історія виникнення і розвиткуРедагувати

Основоположниками психології народу (ментальності) вважаються німецькі філософи XIX, початку XX ст.: Гейман Штейнталь[1], Моріц Лацарус (журнал «Психологія народів і мовознавство») і Вільгельм Вундт[2] (десятитомна «Психологія народів»), які власне займалися пошуком «спільного духу» для кожного окремого народу.

Концепція ментальності в історії сформувалася під впливом засновника соціології Еміля Дюркгайма і його поняття «колективної свідомості». Однак вперше на практиці використала концепцію mentalite школа Анналів, точніше кажучи це — монографія Марка Блока «Королі-чудотворці. Розвідка про надприродний характер, приписуваний королівській владі, зокрема у Франції та Англії» (1924 р.) — один із найраніших прикладів реконструкції ментальностей (королів, духовенства і селян) за допомогою даних етнології та психології.

Згодом «історичний менталітет» перетворився на самостійний дослідницький напрям соціальної історії, або зараз, так звана історична антропологія, яка включає в себе декілька складових понять-проблем:

  • Соціорелігійна історія (релігійна організація та релігійне дисциплінування суспільства)
  • Політична антропологія (ідентифікація людиною себе в системі певної владної моделі)
  • Історія ідентичностей (форми соціальної, релігійної чи національної тотожности індивіда або певних груп)
  • Історія тілесності (емоції, хвороби, сексуальна поведінка)
  • Історія повсякдення (приватне життя, побутова практика)
  • «Жіноча історія»

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості / Тези доповідей та матеріали Міжнародної науково-практичної коенференції. За редакцією Киричука О. В., Колісника О. П., Чепи М.-Л. А. — Київ-Луцьк: Фундація імені О. Ольжича, 1994.
  • Н. Яковенко. Всуп до історії. — К., 2007.
  • Козловський С. Ментальність середньовічного купецтва: купець і суспільство / Сергій Козловський // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Науковий журнал. — Київ: Міленіум, 2009. — № 3 — С.118-122
  • Козловський С. Ментальність середньовічного купецтва: купець і релігія / Сергій Козловський // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Науковий журнал. — Київ: Міленіум, 2009. — № 4 — С.122-126
  • Козловський С. Вплив чернецтва на формування категорії «держава» у колективній ментальності населення Київської Русі (ХІ-ХІІІ ст.) / Сергій Козловський // «Видубицький Михайлівський монастир — погляд крізь віки». Збірник матеріалів наукової конференції присвяченої 940-літтю Свято-Михайлівського Видубицького монастиря. — Київ: Видавництво Видубицького Свято-Михайлівський монастиря 2010. — С. 372—383.
  • Козловский С. О. Торговля и купечество как «социальный лифт» в коллективной ментальности средневекового общества Западной Европы (XII—XV вв.) / Сергей Козловский // Социальная мобильность в традиционных обществах: история и современность: материалы Всероссийской научной конференции с международным участием, посвященной 90-летию со дня рождения профессора М. М. Мартыновой и 100-летию со дня рождения профессора Б. Г. Плющевского. Ижевск, 20–21 ноября 2012 г. / сост. И отв. Ред. В. В. Пузанов.– Ижевск: Изд-во «Удмуртский университет», 2012. — С. 91-97.