Відкрити головне меню

Історичний атлас України — упорядковане зібрання мап (карт) з історії України, скріплених в одну книгу. Атласи можуть поєднувати сучасні історичні карти України з відтвореними (передрукованими) старовинними.

Зміст

Історичний атлас України (2010)Редагувати

Історичний атлас України (2010) — комплексний історичний атлас, що узагальнює і демонструє досягнення української науки в галузі історії України та української історичної картографії.[1] Сьогодні маємо «Історичний атлас України. Найдавніше минуле. Русь (Київська держава, Галицько-Волинська держава)», який відображає історію України від найдавніших часів до XIII ст. Сподіваємося, що це лише 1-й том Історичного атласу України.

Україна увійшла до не надто великого кола країн, що мають ґрунтовний історичний атлас, насамперед завдяки видавництву «Мапа», відомого інтересом до української історії та етногеографічних українознавчих тем. Керівник проекту і автор—упорядник Ю.Лоза. Серед 32 співавторів атласу переважають історики. Рік видання — 2010. Надійшов у продаж у листопаді 2011 р.

Зміст атласуРедагувати

На 300 атласних сторінках великого формату (А3), міститься велика кількість кольорових мап (карт), хронологічних таблиць, малюнків, фотографій, а також досить значний обсяг тексту з історії України різних авторів. Головне інформаційне навантаження припадає на мапи різного мірила (масштабу), переважно зі зменшенням від 2 до 40 млн разів. На мапах показано явища, процеси, події, суб'єкти історії, їх розташування, характеристику стану, зв'язки.

Основна частина атласу складається з 2 розділів: 1. Залюднення українських земель у найдавніші часи (обсягом 81 с.); 2. Від перших слов'янських спільнот до ранньоукраїнської держави (обсягом 204 с.). Перший розділ охоплює весь дослов'янський історичний процес та початок власне слов'янської історії. Другий розділ становить близько 2/3 обсягу атласу. У ньому представлено слов'янський та власне український історичний процес на сучасній території України та прилеглих до неї землях. Хронологічно більшість карт цього розділу вкладається в період між 1500 р. до н. е. та XIV ст. У розділі серед іншого висвітлено давніх слов'ян та праукраїнські племена, Русь як першу українську державу, Галицько-Волинське князівство як продовжувача політичних традицій Києва.

Бібліографія становить близько півтисячі назв видань. Картографічні праці(50 назв), довідкові праці й узагальнюючі дослідження (47 назв) доповнено 13 переліками праць до окремих тематичних блоків атласу. Крім українських джерел використано чимало праць науковців сусідніх та інших країн.[2]

Критика атласуРедагувати

Історичний атлас України певним чином відроджує традиції української історичної картографії, закладені у 1-й третині ХХ ст., поглиблює (переосмислюючи) досягнення історичної картографії періоду УРСР, зіставляє українське бачення свого минулого з поглядами зарубіжних науковців. Атлас є працею надто актуальною. Він потрібний українському суспільству і як іміджеве видання, і як наукове, оскільки є вельми цінним, достовірним українознавчим джерелом. Атлас має велике наукове значення. У ньому представлено в узагальненому вигляді результати роботи сотень українських і зарубіжних авторитетних дослідників української минувшини. Всю історичну інформацію обґрунтовано зображено на папері в просторових та часових координатах. На певні дискусійні історичні теми подано різні погляди. Атлас підносить на якісно новий рівень і загальносвітову українознавчу історичну картографію, і національну (українську) історичну картографію.[3]

Перспективи атласуРедагувати

Актуальним є видання атласу з історії України англійською мовою, який охопив би всі етапи української історії до сучасності. Сьогодні (2012) бракує сучасної української наукової думки про минуле українства, представленої іноземними мовами для зарубіжного читача. Не менше значення для українського суспільства має висвітлення в подальших томах Історичного атласу України перебігу подій української історії XIV—XX ст.[4]

ПриміткиРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 жовтень 2014. Процитовано 24 травень 2012. 
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 жовтень 2014. Процитовано 24 травень 2012. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 жовтень 2014. Процитовано 24 травень 2012. 
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 жовтень 2014. Процитовано 24 травень 2012. 

ДжерелаРедагувати