Іспанська абетка
Іспанська абетка, або іспанський алфавіт — це сукупність букв, прийнятих в іспанській писемності та розміщених у певному усталеному порядку.
| Буква | A | B | C1 | D | E | F | G | H | I |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Назва[1] | a | be (варіянти: be larga, be alta) | ce | de | e | efe | ge | hache | i |
| Фонема(и) | /a/ | /b/ | /k/, /θ/2 | /d/ | /e/ | /f/ | /ɡ/, /x/ | silent3 | /i/ |
↑ Диграф ⟨ch⟩ представляє африкату /tʃ/. Диграф раніше розглядали як одну літеру, яку називали che.
↑ Фонеми /θ/ та /s/ у більшості діалектів не різняться; див. seseo
↑ Крім деяких запозичених слів: hámster (хом'як), hachís (гашиш), hawaiano (гаваяно), у яких є /х/.
| Буква | J | K | L | M | N | Ñ | O | P | Q |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Назва[1] | jota | ka | ele | eme | ene | eñe | o | pe | cu |
| Фонема(и) | /x/ | /k/ | /l/4 | /m/5 | /n/, /m/5 | /ɲ/ | /o/ | /p/ | /k/6 |
↑ Диграф ⟨ll⟩ (наприклад, calle) є піднебінний латеральний / ʎ / у кількох діалектах; але в більшості діалектів — через історичне злиття, зване yeísmo, — він, як і буква ⟨y⟩, представляє фонему /ʝ/.
↑ Точна вимова носових у позиції наприкінці складу залежить від фонетичних атрибутів наступних за приголосними (навіть за межами слова), так що (n) може бути носогубним (як в ánfora), піднебінним (як у cónyuge), велярним (як у rincón) і т. д. У поодиноких випадках використовують закінчення слова m, але реальної різниці у вимові немає.
↑ Використовують лише в диграфі qu.
| Буква | R8 | S | T | U | V | W | X | Y | Z |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Назва[1] | erre | ese | te | u | uve, ve, ve corta, ve baja, ve chica | uve doble, ve doble, doble ve, doble u | equis | ye, i griega | zeta |
| Фонема(и) | /ɾ/, /r/ | /s/ | /t/ | /u/ | /b/ | /w/, /b/ | /ks/, /s/9 | /ʝ/, /i/ | /θ/2 |
↑ Диграф ⟨rr⟩, який з'являється лише між голосними, є трель /r/.
↑ Стара орфографія з буквою x, що представляє /x/, збереглася в деяких власних іменах, таких як México (Мексика).