Відкрити головне меню

Географічне положенняРедагувати

Село розташоване на правому березі Сяну, на відстані 7 кілометрів на південний схід від центру гміни села Дубецько, 23 кілометри на захід від центру повіту міста Перемишля і 43 кілометри на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.[2]

НазваРедагувати

У ході кампанії ліквідації українських назв село в 19771981 рр. називалось Поґонь (пол. Pogoń).

ІсторіяРедагувати

Село купили в 1488 р. Андрій і Станіслав Кміта.

Після захоплення цих земель Польщею територія в 13401772 роках входила до складу Сяноцької землі Руського воєводства Королівства Польського[3].

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село відійшло до імперії Габсбургів і ввійшло до складу Перемишльського повіту австрійської провінції Галіція.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це переважно населене українцями село Надсяння окупувала Польща, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року. Входило до Перемишльського повіту Львівського воєводства. На 1.01.1939 в селі було 1450 жителів, з них 1210 українців-греко-католиків, 160 українців-римокатоликів, 40 поляків і 40 євреїв[4]

12 вересня 1939 року німці окупували село, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало СРСР. 27 листопада 1939 р. село включене до Дрогобицької області. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село знову було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи цією територією.Вночі з 7 на 8 лютого невідома польська група (мабуть відділ Людовей Стражи Безпєченьства під командуванням Романа Кісєля пс. "Семп") замордував на присілку Халупки 16 українців (в тому 8 жінок та 5 дітей; 2 наступних дітей померло пізніше від ран), 2 інші особи були поранені[5]. "Наша трійка – Лютий, Орел і я – з дозволу друга Затоки були якраз в Іскані, де нам щиро раділи наші односельці, а про наших матерів годі й говорити - згадував по роках Омелян Плечень. - Обличчя їхні сяяли, і в очах блищала гордість за своїх синів. У хаті одного доброго знайомого знайшлася перекуска, випили навіть по чарчині за наше здоров'я, за різними розмовами засиділися до пізньої ночі. На душі було радісно й тепло. Аж раптом здаля, а незабаром по всьому селу понісся стукіт калатал – це вартові повідомляли про небезпеку, Прибігли селяни-вартові і сказали, що на другому боці Сяну, на присілку Свинки [насправді Халупки], стрілянина. В одну мить добродушні дядьки перетворилися на войовників, у руках кожного з'явилася «зброя»: в кого вила, в кого коса, в кого ломака, а в декого і пальна зброя під гунькою. Всі кинулися до Сяну, перейти його неможливо, вода підійшла дуже високо, а єдиний міст через річку зірвали ще німці. На другому березі з присілку Свинки біг гурт озброєних людей у напрямі присілку Крушки, в якому жило 16 українських родин. Всі, хто мав зброю, відкрили вогонь. Банда розбіглася. Коли розвиднілся, на наш бік пробралася Катерина Гнатик з дочкою. Під час нападу банди вони заховалися під звалений міст і так простояли аж до світанку. Вони були в шоку, довідатися від них толком нічого не було можна. Вони повторювали тільки одне і те саме: всіх замордували, всіх вбили. Коли ми прийшли до Свинок, застали там 17 вбитих осіб – одні постріляні, інші заколені багнетами. З усіх українців, які там жили і були посвоячені, крім Катерини та її доньки, врятувалися ще троє молодих хлопців: Даньчак, Гнатик і Слив'як, які заховалися в криївку. Поховали всіх в одній братській могилі"[6].

В березні 1945 року правобережжя Сяну віддане Польщі. Українське населення села попало в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[7].

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 138 32 86 20
Жінки 137 29 72 36
Разом 275 61 158 56

ЦеркваРедагувати

Місцева мурована церква Успення Пр. Богородиці була збудована в 1908 р., в 1936 р. налічувала 1300 парафіянин, була парафіяльною церквою Бірчанського деканату Перемишльської єпархії.

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ісканя

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish). 2008-06-01. Архів оригіналу за 2012-03-01. Процитовано 2017-09-29. 
  3. Władysław Makarski. Nazwy miejscowości dawnej ziemi sanockiej : [rozprawa doktorska] KUL Wydział Nauk Humanistycznych. – Lublin : Redakcja Wydawnictw KUL, 1986. ISBN 83-00-00202-2
  4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 56.
  5. Archiwum IPN w Warszawie, IPN BU 828/209 - Матеряли слідства у справі злочину в Іскані
  6. О. Плечень, Дев'ять років у бункері: Спомини вояка УПА, Нью-Йоркю 1987 (фрагмент у електронному варіанті: http://www.vox-populi.com.ua/rubriki/istoria/nadsann/devatrokivubunkeriavtorplecenomelan).
  7. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ
  8. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

Джерела, посилання та літератураРедагувати

Див. такожРедагувати