Базяк Ісаак Григорович
Ісаак Григорович Базяк (нар. 1887, Київ — 28 лютого 1967, Нью-Йорк) — український соціал-революціонер. Член Української Центральної Ради (1917), організатор похорону Симона Петлюри (1926).
| Базяк Ісаак Григорович | |
|---|---|
| Народився |
1887 Київ, Російська імперія |
| Помер |
28 лютого 1967 Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | політик |
| Посада | Член Всеросійської ради[d] |
| Партія | Українська Партія Соціалістів-Революціонерів |
Біографія ред.
Закінчив фельдшерське училище. Фельдшер лікарні в Києві.
Під наглядом царської «охранки» з 1910.
У 1917 вступив до Партії соціалістів-революціонерів (ПСР). Член Центральної Ради від УПСР, член ЦК УПСР.
Микола Ковалевський у книзі «При джерелах боротьби»про видання газети «Боротьба» говорить:[1][2]
|
Російський поліційний апарат був увесь час наставлений на те, щоб відкрити нашу нелегальну друкарню, але це не вдалося. Ми застосували тактику рухливості!, кожне число «Боротьби» друкувалося в іншому місті. Тут придалися нам наші зв'язки… Найдовше переховувалася наша друкарня в Олександрівській лікарні під опікою нашого внпробуваного товариша Ісаака Базяка, який працював у цій лікарні фельдшером… | 
|
В кінці 1917 року, проживаючи в Києві, Базяк був обраний делегатом Всеросійських Установчих зборів від Західного фронту за списком № 1 (українські соціалісти-революціонери і соціал-демократи). Одночасно він балотувався в Збори в Воронезькому окрузі (за списком українських есерів-інтернаціоналістів).
Співпрацював з формуваннями Українських Січових Стрільців. Брав участь в боях з поляками та більшовиками. У 1920 році емігрував до Австрії, а потім Чехословаччини.
З 1923 року жив у США. Брав участь в організації українських шкіл та допомоги біженцям в Європі. Перебуваючи в Нью-Йорку,Ісаак Базяк утворив групу допомоги Українському Видавничому Комітетові в Празі для видання збірника творів поета Грицька Чупринки. За гроші ці появився том віршів Грицька Чупринки.[1]
Потім повернувся до Франції. Створив Паризький клуб «Незалежність».
В час злочинного вбивства С. В. Петлюри Ісаак Базяк жив у Парижі й був близьким до Головного Отамана. Після вбивства Отамана він здивував усіх паризьких українців умінням зорганізувати достойний похорон С. В. Петлюри, коли інші були спаралізовані цим тяжким ударом.[1]
Потім він переїхав до Варшави. Восени 1928 року ініціював створення організаційного комітету, який створив клуб «Прометей».
Під час Другої світової війни і перші повоєнні роки провів в Німеччині. З 1957 року жив знову у США.
Похований на цвинтарі Баунд-Брук (США).[3]
Примітки ред.
- ↑ а б в В. Кедровський. Пам'яті Ісаака Базяка // Свобода. — № 67, 1967. — С. 3. Архівовано з джерела 28 лютого 2017. Процитовано 27 лютого 2017.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 28 лютого 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Могили на цвинтарі Баундбрук (США). Воєнно-історичний форум Military Ukraine. 02 жовтня 2009. Архів оригіналу за 28 лютого 2017. Процитовано 27 k.njuj 2017.
Посилання ред.
- Базяк Исаак Григорьевич. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 28 лютого 2017.
Джерела ред.
- Робітнича газета. Київ, 1917, 7 листопада;
- Ковалевський М. При джерелах боротьби. Іннсбрук, 1960.