Мельник Ірина Василівна
радянська і українська акторка театру і кіно
Іри́на Васи́лівна Ме́льник — радянська і українська акторка театру і кіно. Член Національної спілки кінематографістів України. Заслужена артистка України (2003)[1].
Мельник Ірина | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Ім'я при народженні | Ірина Мельник | |||
Народилася | 30 березня 1962 (63 роки) Фастів ![]() | |||
Національність | українка | |||
Громадянство | ![]() ![]() ![]() | |||
Діяльність | акторка ![]() | |||
Alma mater | Школа-студія МХАТ ![]() | |||
Заклад | Кіностудія ім. О. Довженка і Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра ![]() | |||
Членство | Національна спілка кінематографістів України ![]() | |||
IMDb | nm0578187 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Життєпис
ред.Народилася 30 березня 1962-го у Фастові на Київщині в родині кінематографістів.
У 1983 році закінчила школу-студію МХАТу.
У 1983—2001 роках — артистка Театру-студії Кіностудії ім. Довженка.
Від 2001 — акторка Київського теату драми і комедії на Лівому березі Дніпра.
Також працювала у київських театрах «АРС», «Золоті ворота», «Браво»; Українському театрі у Москві[2].
Фільмографія
ред.- Художні фільми
- 1981 — Жінки жартують серйозно — Женя
- 1983 — Климко — дівчина
- 1984 — …І чудова мить перемоги — Світлана Чернова
- 1984 — Володчине життя (т/ф) — Ніна
- 1984 — У привидів у полоні — епізод
- 1985 — Подвиг Одеси — Таня
- 1985 — Дайте нам чоловіків! — Нонна
- 1988 — Погляд — Лола
- 1991 — Особиста зброя
- 1992 — Сердца трех (реж. Володимир Попков)
- 1995 — Партитура на могильному камені
- 1995 — Страчені світанки
- 1998 — Тупик (реж. Г. Кохан)
- 2001 — «На полі крові. Aceldama» (реж. Ярослав Лупій)
- 2006 — «Родичі» (реж. І. Забара)
- 2007 — «Садівник» (реж. О. Фіалко)
- 2011 — «Костоправ» (реж. В. Мельниченко, В. Чигинський, О. Альошечкін)
- 2013 — «Я поряд» (реж. В. Янощук)
- 2015 — «Заради любові я все зможу» (реж. Є. Баранов, І. Забара)
- 2016 — «Хазяйка» (реж. Б. Недіч)
- 2021 — «Чому я живий» — Ганна, мати Фросі
- 2021 — «Кава з кардамоном»
- Телесеріали
- 1995 — Острів любові (реж. Олег Бійма)
- 2014 — Поверни мою любов
- 2018 — Прислуга
- 2019 — У неділю зранку зілля копала
- 2019 — Сонячний листопад
- 2019 — На твоєму боці
- 2020 — Жіночі секрети
- Актриса озвучення
- 2010 — Клан Сопрано — Лівія Сопрано
Нагороди та номінації
ред.- Премія України в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль» (2018) — номінація в категорії «Найкраще виконання жіночої ролі другого плану» за роль у виставі «Кохання навпомацки»
Примітки
ред.- ↑ Про відзначення державними ...: від 10.09.2003 № 1011/2003. zakon4.rada.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 3 листопада 2017.
- ↑ Мельник Ірина Василівна — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
Посилання
ред.Це незавершена стаття про українського актора чи акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |