Ірина Іонеско (фр. Irina Ionesco; 3 вересня 1930 — 25 липня 2022)[4][5] — французька фотографка, народилась в Парижі, Франція. Ірина — дочка румунських емігрантів, вона провела дитячі роки в Констанці в Румунії, перш ніж переїхати до Парижа. Вона кілька років подорожувала і писала картини перед тим, як захопитись фотографією. Її роботи вважаються еротичними.

Ірина Іонеско
рум. Irina Ionesco
Irina Ionesco.png
Ім'я при народженні фр. Irène Ionesco[1]
Народилася 3 вересня 1930(1930-09-03)
Франція Франція
Париж
Померла 25 липня 2022(2022-07-25) (91 рік)
XII округ Парижа, Париж, Франція[2][1]
Громадянство Франція Франція
Національність Румунія Румунія
Діяльність фотографка
Знання мов румунська і французька[3]
Діти Єва Іонеско
IMDb ID 2206688
Сайт irina-ionesco.com

У 1974 році Іонеску виставляла свої роботи в галереї Nikon у Парижі й привернула до них багато уваги. Їх незабаром було опубліковано в численних журналах, книгах і виставлено в галереях по всьому світу.

Ірина Йонеско є, мабуть, найвідомішою через фотографії її дочки Єви. Ці фото з Євою викликають серйозні розбіжності в трактуванні, бо багато з них показують оголену дівчинку в еротичних ситуаціях. Такі ж фото робила Ірина і з іншими моделями, але набагато старшими.

На більшості робіт Ірини представлено одягнених жінок, прикрашених в коштовності, рукавички та інші прикраси. Також на фото можна побачити прикрашені символічні фігури з кольє та іншим фетишистським реквізитом. Моделі Ірини часто зухвало позують, показуючи себе наполовину оголеними, що символізує об'єкти сексуальної пристрасті.

ФільмРедагувати

2011 році на екрани вийшла драма під назвою «Моя маленька принцеса», режисеркою якої була Єва Іонеско. Кінокартина розповідає про «доросле» життя 11-річної Віолетти в гламурному образі якої легко впізнати юну Єву. Її зіграла непрофесійна актриса Анамарія Вартоломій, а в ролі Ханни, ексцентричної мами Віолетти (образ Іриниа Іонеску), виступила зірка французького кіно Ізабель Юппер.[6]

З одного боку, Ірина дійсно ставилася до дочки з турботою і ласкою, з іншого — це почуття скоріше до улюбленої іграшки, аніж до дитини. Сама Єва каже, що це не автобіографічний фільм, в ньому багато художнього вимислу, який до реального життя не має жодного відношення.

Єва не змогла пробачити матір. У 1977 році Ірина Іонеско втратила батьківські права, а Єву було передано на виховання до будинку відомого Крістіана Лабутена, близького друга їхньої сім'ї. А у 2012 році 47-річна Єва подала в суд на Ірину, пояснивши це тим, що мати вкрала у неї щасливе дитинство.[7][8]

БібліографіяРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Fichier des personnes décédées
  2. https://www.liberation.fr/culture/irina-ionesco-damer-en-fille-20220726_RHLG5FPKKNAB5DX5ITSB5QB7PM/
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. MrMajestyk93 (29 червня 2015). Français : Copie d'un acte de naissance de d'Irène Ionesco. Архів оригіналу за 7 жовтня 2016. Процитовано 27 вересня 2016. 
  5. https://www.lesinrocks.com/art/irina-ionesco-photographe-controversee-est-decedee-487435-26-07-2022/
  6. Ionesco, Eva (29 червня 2011). My Little Princess. Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 27 вересня 2016. 
  7. My Little Princess: Cannes 2011 Review. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 27 вересня 2016. 
  8. UN GRAND MOMENT DE CINÉMA (ou pas) » My Little Princess. www.ungrandmoment.be. Архів оригіналу за 5 січня 2017. Процитовано 27 вересня 2016.