Відкрити головне меню

Іпполіт Тен

французький філософ-позитивіст, естетик, письменник, історик, психолог

Іпполіт Тен
фр. Hippolyte Taine
Hippolyte taine.jpg
Народження 1828(1828)
Вузьє, Арденни
Смерть 1893(1893)
Париж
Громадянство (підданство) Flag of France.svg Франція
Знання мов
  • французька[1]
  • Ім'я при народженні Іпполіт Тен
    Псевдонім Frédéric-Thomas Graindorge
    Діяльність
  • історик, письменник, мистецтвознавець
  • Викладав Школа красних мистецтв[d]
    Член Французька академія, Угорська академія наук і Баварська академія наук
    Alma mater Кондорсе і Вища нормальна школа
    Визначний твір
  • Q1820606?
  • У шлюбі з Thérèse Taine[d]
    Автограф Signature of Hippolyte Taine.jpg
    Нагороди

    Конкур женераль (1847)

    почесний доктор[d] (1871)


    Іпполіт Тен у Вікісховищі?
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
    S:  Роботи у  Вікіджерелах

    Іпполіт Адольф Тен (фр. Hippolyte Adolphe Taine; 1828, Вузьє, Арденни1893, Париж) — французький філософ-позитивіст, естетик, письменник, історик, психолог. Засновник культурно-історичної школи у мистецтвознавстві.

    Зміст

    Наукові інтересиРедагувати

    Прагнучи знайти формулу, що охоплює в єдине ціле хаос індивідуальних і неповторних явищ культури, Тен висунув ідею про залежність змін в мистецтві від змін суспільних потреб, побуту, звичаїв та уявлень. Він розглядав мистецтво як органічну складову частину суспільного цілого й виділив соціальні фактори, що визначають своєрідність мистецтва в той чи інший історичний період, в рамках тої чи іншої національної традиції. Такими факторами, на думку Тена, є:

    • раса як сукупність вродженних та отриманих у спадок нахилів, пов'язаних з особливостями темпераменту й тілесної конституції;
    • середовище проживання, що включає в себе географічне розташування країни, моральні уявлення її народу, побут та форму політичного устрою;
    • історичний момент як визначений етап існування даної культури в часі.

    Наукові праціРедагувати

    Написав праці: «Критичні досліди» (1858), «Історія англійської літератури» (т. 1—4, 1863—1864), «Філософія мистецтва» (1865—1869) та ін. В історичній праці «Походження сучасної Франції» (т. 1—3, 1876—93) критика Великої французької революції та якобінської диктатури.

    1871 року спільно з Емілем Бутмі та іншими заснував Приватну школу політичних наук (École Libre des Sciences Politiques, Paris).

    ПриміткиРедагувати

    1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

    ПосиланняРедагувати