Іосафат Барбаро
Іосафат Барбаро (італ. Giosafat Barbaro, нар. 1413 — пом. 1494) — знатний венецієць, купець, дипломат і державний діяч.
| Іосафат Барбаро | |
|---|---|
| Народився |
1413[1][2][…] Венеція, Венеційська республіка |
| Помер |
1494[1][2][…] Венеція, Венеційська республіка |
| Країна |
 Венеційська республіка |
| Діяльність | мандрівник-дослідник, суддя, дипломат, військовослужбовець, письменник |
 | |
Біографія ред.
У 1436—1452 роках жив у венеціанській колонії Тана (поблизу нинішнього міста Азов) в гирлі річки Дон. Повернувшись на батьківщину, став державним діячем і виконував важливі доручення Сенату республіки Венеція в Далмації, Албанії, Персії.
Барбаро був освіченою людиною, знав кілька мов, зокрема татарську.
У лютому 1474 посланий урядом Венеції до перського шаха Узун-Хасана з метою схилити його до участі у війні, яку республіка замислила проти Османської імперії (турки загрожували венеціанським володінням в Італії та її впливу в Греції). Протягом трьох років Барбаро безуспішно схиляв Узун-Хасана до війни з Туреччиною. 7 березня 1479 повернувся до Венеції. Видрукував книжки — «Подорож до Тани» і «Подорож до Персії». У першій описав Москву. Можливо, побував там на зворотному шляху з Персії, як це зробив його сучасник Амброджо Контаріні. Однак видавець твору Б. О. Скржинська вважає, що Барбаро не відвідав Москви, а скористався якимось усним чи писемним джерелом.
Примітки ред.
- ↑ а б в http://www.treccani.it/enciclopedia/giosafat-barbaro_%28Dizionario-Biografico%29/
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #101506139 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела ред.
- Котляр М. Ф. Барбаро Іосафат [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 184-185. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Барбаро и Контарини о России. — Л., 1971. (рос.)
Посилання ред.
- Енциклопедія Історії України [Архівовано 31 березня 2013 у Wayback Machine.]