Архієпископ Іоанн (в миру Сергій Григорович Вахнюк; рід. 12 лютого 1968, Київ, Українська РСР) — архієрей Української православної церкви, єпископ Золотоніський, вікарій Черкаської єпархії.

Іоан (Вахнюк)
Епископ Иоанн (Вахнюк) в Михайловском соборе в Черкассах.jpg
Архієпископ Золотоніський,
вікарій Черкаської єпархії
 
Діяльність: священник
Народження: 12 лютого 1968(1968-02-12) (54 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Священство: 9 червня 1991 року

CMNS: Іоан у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Вахнюк Сергій народився 12 лютого 1968 року в місті Києві. Після закінчення середньої школи навчався у Київському енергетичному технікумі. У 1987 році був покликаний в армію.

В 1989 році був прийнятий у братство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, і в наступному році пострижений у чернецтво.

9 червня 1991 року чернець Сергій (Вахнюк) був висвячений у сан диякона, а 16 червня того ж року — в сан ієрея.

23 червня 1991 року був призначений настоятелем Свято-Троїцького храму міста Іркліїв Чорнобаївського району Черкаської області, а з січня 1992 року очолив Чорнобаївське благочиння Черкаської єпархії.

У 1993 році отримав диплом про закінчення Київської духовної семінарії.

6 грудня 1994 року прийняв чернечий постриг у мантію з ім'ям на честь преподобного Іоанна Багатостраждального.

В 1996 році був удостоєний сану архімандрита.

8 травня 2010 року призначений намісником Черкаського в честь Різдва Пресвятої Богородиці чоловічого монастиря[1].

АрхієрействоРедагувати

1 квітня 2015 року рішенням Священного Синоду Української православної церкви обрав єпископом Золотоніським, вікарієм Черкаської єпархії[2].

3 квітня 2015 року в Аннозачатіївському храмі Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври міста Києва відбулося наречення архімандрита Іоанна в єпископа Уманського, вікарія Черкаської єпархії[3].

5 квітня 2015 року в свято Входу Господнього в Єрусалим в Трапезному храмі преподобних Антонія і Феодосія Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври міста Києва відбулася хіротонія архімандрита Іоанна в єпископа Уманського, вікарія Черкаської єпархії, яку здійснили: Митрополит Київський і всієї України Онуфрій (Березовський), митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павло (Лебідь), митрополит Черкаський і Канівський Софроній (Дмитрук), архиєпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней (Семко), єпископ Угольський Антоній (Боровик), єпископ Боярський Феодосій (Снігірьов), єпископ Ірпінський Климент (Вечеря), єпископ Фастівський Даміан (Давидов)[4].

Після смерті митрополита Софронія (Дмитрука), у червні 2020 року призначений тимчасово керуючим Черкасько-Канівською єпархією[5].

17 серпня 2021 року возведений в сан архієпископа.

ПриміткиРедагувати

  1. Черкаська і Канівська єпархія. [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Патриархия.Ru
  2. [[https://web.archive.org/web/20190226045919/http://news.church.ua/2015/04/01/zhurnali-zasidannya-svyashhennogo-sinodu-ukrajinskoji-pravoslavnoji-cerkvi-vid-1-kvitnya-2015-roku/ Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] Журнали Засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 1 квітня 2015 року.](укр.) Журнал № 18. // Офіційний сайт Української Православної Церкви.
  3. [[https://web.archive.org/web/20190226111150/http://news.church.ua/2015/04/03/kijiv-vidbulosya-narechennya-arximandrita-ioanna-vaxnyuka-u-jepiskopa-mista-zolotonosha-vikariya-cherkaskoji-jeparxiji/ Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] Відбулося наречення архімандрита Іоанна (Вахнюка) у єпископа міста Золотоноша, вікарія Черкаської єпархії.](укр.) // Офіційний сайт Української Православної Церкви.
  4. [[https://web.archive.org/web/20190226111232/http://news.church.ua/2015/04/05/kijiv-predstoyatel-za-liturgijeyu-v-kijevo-pecherskij-lavri-ocholiv-jepiskopsku-xirotoniyu/ Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] Предстоятель за Літургією в Києво-Печерській Лаврі очолив єпископську хіротонію.](укр.) // Офіційний сайт Української Православної Церкви.
  5. У кафедральному Михайлівському соборі відбулося прощання з Митрополитом Черкаським і Канівським Софронієм. cherkasy-orthodox.com.ua. Архів оригіналу за 24 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020. 

ПосиланняРедагувати