Іоанн Гертнер
| Частина інформації в цій статті застаріла. (квітень 2018) |
Іоанн Гертнер[1] або Ян Ґертнер[2] (пол. Jan Gertner)[3] (? - 1757/58)[2] — різьбяр XVIII ст. Разом з Мартином Урбаніком був свідком на весіллі Йозефа Штиля (пол. Józef Sztyl) з Катажиною Маркварт 26 червня 1757 року.[4] Працював в основному у Львові.
- Праці
- на думку Володимира Александровича, в 1756–1757 роках разом з Йоганом Георгом Пінзелем працювали над двома бічними вівтарями (святого Яна де Мата і святого Фелікса Валуа, обидвох називають також патріархами, оскільки вони були засновниками ордену[5]) в Монастирі тринітаріїв у Львові (роботи не збереглися);[6] раніше Катажина Бжезіна припускала, що ці роботи могли бути пов'язані з відновленням старих вівтарів, які пошкодила пожежа, також виготовленням нових різьб.[5]
- у 1755—1757 роках виготовив амвон (казальницю) та орнамент для двох вівтарів костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Теребовлі
- разом з архітектором Бернардом Меретином працював над оздобленням палацу в Роздолі, який його власник — Міхал Жевуський, дідич Роздолу — називав «Франкополь».[3]
Примітки ред.
- ↑ Дуда І. Гертнер Іоанн… — С. 352.
- ↑ а б Горнунґ З. На марґінесі нещодавніх досліджень львівської скульпткури XVIII століття [Архівовано 10 травня 2015 у Wayback Machine.]// Ї. — 2013. — Ч. 72.
- ↑ а б Palkij H. Rzewuski Michał Józef (Józef Michał) h. Krzywda (zm. 1770) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1992. — T. XXXIV/1. — Zeszyt 140. — S. 135. (пол.).
- ↑ Betlej А. Kościoł p. w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii i klasztor OO. Karmelitów Trzewiczkowych w Trembowli // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009. — T. 17. — 806 il. — S. 393. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
- ↑ а б Brzezina K. Materiały do dziejów artystycznych kościoła Trynitarzy p. w. Trójcy Przenajświętszej we Lwowie [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Sztuka kresów wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1996. — № 2. — S. 196. (пол.)
- ↑ Александрович В. Пінзель Йоган-Георг [Архівовано 22 грудня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 258.
Джерела ред.
- Александрович В. Пінзель Йоган-Георг [Архівовано 22 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 257—258. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Возницький Б. Микола Потоцький, староста Канівський та його митці архітектор Бернард Меретин і сницар Іоан Георгій Пінзель. — Львів : Центр Європи, 2005. — 160 с., 220 іл. — C. 78; 80. — ISBN 966-7022-50-1.
- Дуда І. Гертнер Іоанн // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 352. — ISBN 966-528-197-6.
|
Це незавершена стаття про діяча мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |