Ініціативна група «Першого грудня»

Ініціативна група «Першого грудня» — об'єднання, створене у 20-ту річницю референдуму за незалежність України відомими інтелектуалами та громадськими діячами у відповідь на звернення трьох традиційних українських церков[1][2][3] (Української православної церкви Київського патріархату, Української греко-католицької церкви та Української православної церкви Московського патріархату). В основу програмних документів закладена декларація[4], яка містить базові принципи для об'єднання українського народу, та Хартія Вільної Людини[5], яка відтворює життєві орієнтири для нашого суспільства.

Ініціативна група "Першого грудня"
Дата заснування 2011
Офіційний сайт 1-12.org.ua

ДіяльністьРедагувати

Національний круглий стілРедагувати

Заходи ініціативної групи Першого грудня проходять у вигляді Національних круглих столів (НКС), які збирають провідних експертів, журналістів, правозахисників, економістів, істориків та громадських діячів. Зокрема 2012 року були проведені:

  • НКС «Місія інтелігенції та вільних людей України» (Київ, 5 квітня 2012 року)[6][7]
  • Регіональний круглий стіл (Львів, 21 вересня 2012 року)[8][9]
  • Круглий стіл щодо виборів до Верховної Ради (Київ, 16 жовтня 2012 року)[10][11]
  • НКС «Україна — на шляху до самоусвідомлення» (Київ, 8 грудня 2012 року)[12][13]

Українська хартія вільної людиниРедагувати

8 грудня 2012 року ініціативна група «Першого грудня» представила «Українську хартію вільної людини». Документ було оголошено в Українському домі під час Національного круглого столу, присвяченого 21-й річниці референдуму за незалежність України. Хартію підписали В'ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Семен Глузман, Володимир Горбулін, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський та Ігор Юхновський[14][15][недоступне посилання].

«В Україні настав новий час»Редагувати

Учасники групи «Першого грудня» Богдан Гаврилишин, кардинал Любомир Гузар, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський взяли участь у мітингу на Майдані Незалежності 8 грудня 2013 року. Звернення «В Україні настав новий час»[16][17] від імені групи зачитав академік Мирослав Попович. До Майдану також звернувся кардинал Любомир Гузар[17]. Зокрема, Кир Любомир на Майдані дав настанову українському народу: «Молімося так, наче усе залежить од Нього. Працюймо так, наче усе залежить од нас».

Національний Акт СвободиРедагувати

Звернення 2016 та 2017 років «Збережімо державу від саморуйнації!»Редагувати

  • 27 квітня 2016 року учасники групи «Першого грудня» в інформаційній агенції «УкрІнформ» оприлюднили своє звернення до суспільства і влади під назвою «Збережімо державу від саморуйнації!».[18][19][20]
  • 16 березня 2017 — звернення «Якого миру ми прагнемо?», заклик «Ми не хочемо ілюзорного „миру“ в обмін на національні інтереси»[21][22]
  • 24 листопада 2017 — звернення «Думайте про Україну, не руйнуйте державу!», заклик до правоохоронців припинити між собою війну[23][24]
  • 14 грудня 2017 — звернення «Коли спільний човен перекинеться — провина за це ляже на всіх», заклик до політиків з вимогою припинити війну всіх проти всіх[25][26]
  • 15 грудня 2017 — заклик до Порошенка оголосити 2018 рік Роком утвердження державної мови[27]

2020 рікРедагувати

У 2020 році Учасники ініціативної групи «Першого грудня» заявили про небезпеку, пов'язану із впровадженням проєкту "Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр», який запропонували та фінансують російські мільярдери. Заяву підписали учасники Ініціативної групи «Першого грудня»: Оля Гнатюк, Володимир Єрмоленко, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Ігор Козловський, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.[28]

2022 рікРедагувати

Звернулася до політиків світу до політичних і громадських діячів світу з вимогою зупинити воєнні злочини Росії після того, коли повідомили про облаштування в окупованому Маріуполі російською адміністрацією клітки та інших декорацій, щоби провести показовий суд над захисниками міста, зокрема «Азовсталі»[29].

Склад ініціативної групиРедагувати

Засновники групи у 2011 році[30]
 
В. Брюховецький
  • В'ячеслав Брюховецький (до 2019 року)[31] — український літературознавець, педагог і громадський діяч, Герой України, почесний президент університету «Києво-Могилянська академія». Був головним ініціатором відродження Києво-Могилянської академії як сучасного вищого навчального закладу, побудованого на зразках північно-американських університетів, згодом ректор і президент університету «Києво-Могилянська академія». Член Спілки письменників України (з 1982 р.). Доктор філологічних наук, кандидат педагогічних наук; член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО. Член правління благодійного фонду «Розвиток України» Ріната Ахметова, член Наглядової Ради ВМГО «Союз обдарованої молоді».
  • Богдан Гаврилишин (помер 24 жовтня 2016 року) — український, канадський та швейцарський економіст, громадський діяч та меценат. Дійсний член Римського клубу. Автор більше 100 статей з менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічного та політичного середовищ. Богдан Гаврилишин є засновником Міжнародного Інституту Менеджменту у Києві (де зараз є Головою Наглядової Ради) та благодійного фонду «Богдана Гаврилишина». Також він є головою Наглядової Ради Міжнародного центру перспективних досліджень, голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту, президентом Тернопільської Академії Народного Господарства та головою правління Міжнародного Фонду «Відродження».
  • Семен Глузман (з 1 грудня 2011 року по 18 грудня 2012 року)[32][33]. — правозахисник, колишній дисидент та політв'язень, психіатр, президент Асоціації психіатрів України, директор Українсько-американського бюро захисту прав людини, член Американського товариства психіатрів, Королівського коледжу психіатрів Великої Британії, Товариства психіатрів і неврологів Німеччини, співголова Комітету «Бабин Яр» (разом з Мирославом Поповичем, Іваном Дзюбою). Член Громадської гуманітарної ради при Президенті України.
  • Володимир Горбулін (по січень 2015 року)[31] — український політик, вчений, державний діяч. Доктор технічних наук (1994), професор (1995), академік Національної Академії наук України (1997). Голова та один із засновників Ради із зовнішньої та безпекової політики. Створив та очолював Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України.
  • кардинал Любомир Гузар (помер 31 травня 2017) — єпископ Української Греко-Католицької Церкви, кардинал Католицької Церкви; з 28 січня 2001 року Верховний архієпископ Львівський, з 25 серпня 2005 року по 10 лютого 2011 року Верховний архієпископ Києво-Галицький — предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.
  • Іван Дзюба (до 2019 року; помер 22 лютого 2022)[31] — український літературознавець, критик, громадський діяч, дисидент радянських часів, Герой України, академік НАНУ, другий Міністр культури України (1992—1994), голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999—2001). Свого часу був одним із засновників Народного Руху та другим міністром культури України. Співголова Головної редакційної колеґії «Енциклопедії сучасної України». Головний редактор журналу «Сучасність» (1990-ті рр.), член редколегій наукових часописів «Київська старовина», «Слово і час», «Євроатлантика» та ін.
  • Мирослав Маринович — український правозахисник, публіцист, релігієзнавець, член-засновник Української Гельсінської групи, організатор амністерського руху в Україні, віце-ректор Українського Католицького Університету у Львові, директор Інституту Релігії і Суспільства Львівської Богословської Академії, член Українського Богословського Наукового Товариства. Очолює українське відділення міжнародного ПЕН-клубу.
 
Євген Сверстюк
  • Євген Сверстюк (помер 1 грудня 2014) — український письменник, дисидент та політв'язень, головний редактор газети «Наша віра», президент Українського пен-клубу. Доктор філософії. Автор одного з найважливіших текстів українського самвидаву — «З приводу процесу над Погружальським». Політв'язень радянського режиму. Автор книг, численних статей з літературознавства, психології і релігієзнавства; поезій, перекладів із німецької, англійської, російської мов на українську. За трагічним збігом помер 1 грудня 2014.
  • Вадим Скуратівський (до 2019 року)[31] — український мистецтвознавець, історик, літературознавець, публіцист. Професор кафедри Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Доктор мистецтвознавства (1997), кандидат філологічних наук (1971), член-кор. Академії мистецтв України (з травня 2001 р.), член Спілки кінематографістів України (1990) та Асоціації українських письменників (1997). Доцент кафедри історії та культурології у Національному університеті «Києво-Могилянська академія», заслужений діяч мистецтв України. Автор понад 1000 публікацій з історії української, російської та західних літератур, загальної історії, філософії історії, історії кіна та театру.
  • Ігор Юхновський — український фізик-теоретик, народний депутат України кількох скликань, колишній Голова Українського інституту національної пам'яті. Доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України, народний депутат України І — IV скликань. Почесний директор Інституту фізики конденсованих систем НАН України, почесний доктор Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, доктор Honoris Causa Львівського національного університету імені Івана Франка.

Наступні учасникиРедагувати

Нові члени на 21 лютого 2017 року[34]
Склад групи станом на 29 березня 2021 року[31][35][36]

ДеклараціяРедагувати

Декларація[37][38] є одним з програмних документів ініціативної групи Першого грудня, який ґрунтується на спільному зверненні українських християнських церков до українського народу від 1 грудня 2011 року. Зокрема зазначається, що метою створення ініціативної групи є становлення вільного народу України, об'єднаного спільними духовними вартостями, здатного творити моральну політику, справедливу економіку та соціальне благо. Задля цього суспільство має об'єднатися навколо наступних принципів:

  1. Примат свободи та людської гідності. Людина є вільною особистістю, а не придатком державної машини і фінансового капіталу.
  2. Верховенство права та справедливий суд. Рівність перед правосуддям — замість вибіркового застосування закону, що заперечує сам принцип правосуддя та перетворює його на інструмент авторитарної примхи.
  3. Доброчинство та взаємодопомога в суспільстві — замість патерналістських і авторитарних тенденцій державної політики; солідарність із людьми в потребі.
  4. Партнерство та кооперація у сфері національного господарства — замість олігархічного монополізму, чесна конкуренція — замість хижацького взаємознищення і споживацького світосприйняття.
  5. Взаємна відповідальність влади й суспільства за вибір належних і пропорційних засобів для захисту своїх інтересів. Добрі суспільні справи робляться лише добрими способами.
  6. Спроможність до самоорганізації у вирішенні та обстоюванні соціально-політичних питань — замість політичного маніпулювання або схильності до зневіри.
  7. Особиста посвята і жертовність, особливо політиків, заради суспільного блага — замість спекулятивної політики роз'єднань та ворожнечі. Будь-які суспільні зміни вимагають посилення політичної моралі та культури, особистого прикладу.

Серед основних завдань у декларації зазначені:

  • відновлення чесної, фахової та продуктивної розмови навколо життєво важливих проблем, давши волю творчій ініціативі людей;
  • гарантування в цій дискусії право голосу всіх сегментів суспільного життя, незалежно від регіональних, ідеологічних чи будь-яких інших відмінностей;
  • сформувати критичну масу громадян, які здатні жити у свободі та правді, брати відповідальність за свої вчинки й утверджувати моральну політику та спільне благо.

ПриміткиРедагувати

  1. Офіційний сайт УПЦ КП: Звернення традиційних Українських Церков. Архів оригіналу за 28 березня 2013. Процитовано 17 березня 2013. 
  2. Офіційний сайт УГКЦ: Звернення традиційних Українських Церков до вірних та до всіх людей доброї волі. Архів оригіналу за 17 березня 2013. Процитовано 17 березня 2013. 
  3. Звернення традиційних Українських Церков до вірних та до всіх людей доброї волі з нагоди двадцятиліття референдуму на підтвердження Акту проголошення незалежності України (РІСУ). Архів оригіналу за 17 березня 2013. Процитовано 17 березня 2013. 
  4. Декларацію відродження українського суспільства проголосила неполітична ініціатива «Першого грудня» (Радіо Свобода). Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 17 березня 2013. 
  5. Група «Першого грудня» розповіла українцям, як стати вільними (Українська Правда). Архів оригіналу за 12 лютого 2013. Процитовано 17 березня 2013. 
  6. Національний круглий стіл запросив до суспільного діалогу (Україна Incognita). Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 17 березня 2013. 
  7. Мистецтво жити свободою (Дзеркало тижня). Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 17 березня 2013. 
  8. Група Першого Грудня презентувала Резолюцію Регіонального Круглого Столу у Львові 21 вересня (Galinfo). Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 березня 2013. 
  9. У Львові розпочався Регіональний «круглий стіл» у рамках ініціативи «Першого грудня» (ZIK). Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 17 березня 2013. 
  10. Ініціативна група «Першого грудня» закликала українців прийти на вибори (Газета по-українськи). Архів оригіналу за 10 лютого 2013. Процитовано 17 березня 2013. 
  11. Група «Першого грудня» розказала, чому і як треба голосувати (Радіо Свобода). Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 17 березня 2013. 
  12. Група «Першого грудня» представила «Українську хартію вільної людини» (Телекритика). Архів оригіналу за 3 квітня 2013. Процитовано 17 березня 2013. 
  13. Интеллигенция рассказала украинцам, как стать свободными (Левый берег). Архів оригіналу за 12 грудня 2012. Процитовано 17 березня 2013. 
  14. Хартія вільної людини на офіційному сайті Ініціативної групи «Першого грудня». Архів оригіналу за 16 березня 2013. Процитовано 18 лютого 2013. 
  15. Група «Першого грудня» назвала 10 засад вільної людини (ZIK)
  16. В Україні настав новий час. Звернення ініціативної групи «Першого грудня» [Архівовано 11 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Дата публікації 08.12.2013
  17. а б Група «Першого грудня» закликає до відкритого діалогу президента, політиків та громадськість [Архівовано 11 грудня 2013 у Wayback Machine.], повний текст звернення // Наталя Соколенко — журналістка, учасниця руху «Стоп Цензурі», 08 грудня 2013, 16:24
  18. Збережімо державу від саморуйнації! ​Звернення Ініціативної групи «Першого грудня»​. Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017. 
  19. «Збережімо державу від саморуйнації!». Відеозапис прес-конференції Ініціативної групи «Першого грудня». Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 4 травня 2012. 
  20. Інтелектуали групи «Першого грудня» звернулись до українців щодо виходу із саморуйнації. Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 28 квітня 2016. 
  21. Якого миру ми прагнемо? Звернення Ініціативної групи «Першого грудня». Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017. 
  22. "Ми не хочемо ілюзорного "миру"в обмін на національні інтереси" — Група «Першого грудня». Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017. 
  23. Група «Першого грудня» закликає правоохоронців припинити між собою війну. Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017. 
  24. Думайте про Україну, не руйнуйте державу! — звернення Групи «Першого грудня». Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017. 
  25. Звернення Групи: Коли спільний човен перекинеться — провина за це ляже на всіх. Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017. 
  26. Анонс. Група «Першого грудня» звернеться до політиків з вимогою припинити війну всіх проти всіх. Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017. 
  27. Група «Першого грудня» закликає Порошенка проголосити 2018 Роком утвердження державної мови. Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017. 
  28. Група “Першого грудня” застерігає проти “анексії” Росією української політики пам’яті. Новинарня (укр.). 13 жовтня 2020. Архів оригіналу за 14 жовтня 2020. Процитовано 13 жовтня 2020. 
  29. Корогодський Ю. Припинити безкарність Росії, — група «Першого грудня» звернулася до політиків світу // Лівий берег. — 2022. —
  30. Ініціативна група «Першого грудня»: У державі слід встановити нові правила гри (газета ДЕНЬ). Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 17 березня 2013. 
  31. а б в г д е ж Про нас. Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021. 
  32. Страна кафкианского абсурда [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Дата публікації 17.12.2012
  33. Семен Глузман про вихід з ініціативи «Першого грудня», власний блог у виданні «Известия в Украине». Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 2 березня 2013. 
  34. Не даймо сліпій ненависті запанувати над нами [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.] // 21 лютого, 13:38
  35. [[https://web.archive.org/web/20211010204814/http://1-12.org.ua/2021/03/29/4232 Архівовано 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.] Не допустити колапсу української науки / Звернення Ініціативної групи «Першого грудня»
  36. «Першого грудня» про загрозу колапсу науки. Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021. 
  37. «Декларація» на офіційному сайті Ініціативної групи «Першого грудня». Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 4 травня 2012. 
  38. Українська інтелігенція закликала українців об'єднатися (ТСН). Архів оригіналу за 14 квітня 2013. Процитовано 17 березня 2013. 

ПосиланняРедагувати