Відкрити головне меню

Іноземець

особа в країні, громадянства якої не має

Інозе́мець, чужозе́мець[1], чужи́нець[2]  — громадянин, підданий іншої держави, країни. Дослівно — «особа з інших земель».


Зміст

ПоняттяРедагувати

Поняття особи іноземця розглядати у двох аспектах — соціальному та правовому. Дослідження та розуміння сутності правового та соціального статусу іноземців дозволяє з'ясувати їх місце та роль у суспільстві та державі як її членів і пояснює особливості їхнього правового статусу й зв'язок з громадянством іншої держави, зміст та особливості їхнього права на працю за чинним національним та міжнародним законодавством, правові засоби дотримання та забезпечення цього права[3].

ДослідникиРедагувати

Питання правового та соціального статусу в юридичні науці досліджували такі вчені як, М.В.Витрук, Л.Д.Воєводін, В.М.Горшенєв, М.І. Іншин, Т.Н.Кирилова, С.В.Константінов, В.І.Лісовський, М.Г.Матузов, О.Ф.Скакун[4].

Соціальна сутністьРедагувати

Таким чином, розглядаючи іноземця у соціальному аспекті, перш за все слід пам'ятати, що це людина з її невід'ємними правами, свободами та обов'язками. У характеристиці соціальної сутності людини принципово важливим є розуміння її як громадянина, тобто особи, яка має певну сукупність характерних ознак — правову приналежність до тієї або іншої держави, підпадає під дію її законів, інших нормативно-правових актів і узгоджує свою поведінку з правовими установками цієї держави. Основа правового статусу людини створюється правовідношення громадянства.

Правовий статусРедагувати

Правовий статус особи у суспільстві визначається, перш за все, сукупністю наданих їй та закріплених законом прав і обов'язків та необхідністю нести відповідальність за їх порушення, а також правовим механізмом їх забезпечення та захисту. Правовий статус (положення) особистості у правовій демократичній та соціальній державі повинен:

  1. відповідати між народноправовим стандартам (нормам) про права та свободи;
  2. характеризуватися повнотою обсягу прав та свобод, тобто саме у правовому статусі особистості повинні бути присутні політичні, соціально-економічні, культурні, особисті права;
  3. передбачати рівність прав, свобод та обов'язків, адже при рівності прав та нерівності обов'язків правова рівність зникає;
  4. встановлювати гарантії прав та свобод для забезпечення їх реальності, фактичного здійснення;
  5. не допускати та виключати використання прав та свобод, що суперечать інтересам суспільства та держави.

Наразі з загальним правовим статусом існують різновиди спеціального правового статусу як сукупності спеціальних, додаткових прав та обов'язків, що засновані на спеціальному законодавстві та визначають соціальний та правовий стан окремих категорій громадян.

ВиноскиРедагувати

  1. ЧУЖОЗЕМЕЦЬ – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 2019-06-15. 
  2. ЧУЖИНЕЦЬ – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 2019-06-15. 
  3. Олена Кучер. Статус іноземців в Україні // Київський студентський журнал міжнародного права. - 2007. - №10. - С.67
  4. Горбань О.П. Правовий та соціальний статус іноземця та особи без громадянства // Форум права. - 2001. - №1. - С.26

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати