Відкрити головне меню

Інгібі́тори ангіотензинперетво́рюючого ферме́нту (АПФ) або Інгібі́тори ангіотензинконверту́ючого ферме́нту інгібують перетворюючий фермент пептидилдипептидазу, що перетворює ангіотензин I в ангіотензин II та інактивує брадикінін — сильний вазодилататор, який стимулює викид NO і простацикліна (простагландина I2). Гіпотензивна активність інгібіторів АПФ є наслідком інгібування дії ренін-ангіотензинової системи і посилення ефектів калікреїн-кінінової системи.

Ангіотензин II, що утворюється з ангіотензину I під час реакції за участю ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ, кінінази II), є потужним вазоконстриктором, первинним вазоактивним гормоном ренін-ангіотензинової системи та важливим компонентом патофізіологічних механізмів гіпертензії. Він також стимулює секрецію альдостерону корою надниркових залоз.

Класифікація інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферментуРедагувати

 
Механізм дії інгібіторів АПФ

Із сульфгідрильними групами

Дикарбоксилатні

Фосфонатні

Природні інгібітори АПФ

Казокініни та лактокініни[1].

ПриміткиРедагувати

  1. Fitzgerald (2004). «Hypotensive peptides from milk proteins.». The Journal of nutrition 134 (4): 980S-8S

ЛітератураРедагувати

1. Katzung, B.G. (ed.) Basic & Clinical Pharmacology (11th ed.). New York: McGraw-Hill, 2009.Section III. Cardiovascular-Renal Drugs Chapter 11 Antihypertensive Agents

2. Rang, H.P., Dale, M.M., Ritter, J.M. and Gardner, P. Pharmacology (6th ed.). New York: Churchill Livingstone, 2007.

3. Lippincott's Illustrated Reviews: Pharmacology, 4th — Richard A Harvey, Richard Finkel, Michelle A Clarke, Lippincott Williams & Wilkins; Fourth Edition edition (July 1, 2008).

4. Goodman and Gilman's The Pharmacological Basis of Therapeutics (11th ed.). New York: McGraw-Hill, 2006. Chapter 30.

5. Essentials of Medical Pharmacology, KD Tripathi, 6ed, 2008.

6. Color Atlas of Pharmacology. Heinz Luellmann, Klaus Mohr, Lutz Hein, Detlef Bieger, Thieme; 3 Rev Exp edition (August 27, 2005).