Інгулець (Кривий Ріг)

Інгуле́ць — колишнє місто в Україні, що існувало в 1956–2002 роках. У жовтні 2002 року включене до складу міста Кривого Рогу. Розташоване на річці Інгулець (притока Дніпра). Населення — 62 173 жителів (перепис 1 січня 2005 р.)

Інгулець Кривий Ріг
Загальна інформація
47°40′58″ пн. ш. 33°09′31″ сх. д.
Країна	Україна
Район	Інгулецький район
Адмінодиниця	Криворізький район
Засновано	1922
Площа	10,5 км²
Населення	62 тис.
Поштовий індекс	50102
Телефонний код	+380-(564)
Головні вулиці	просп. Перемоги, вул. Каткова
Підприємства	ПАТ "ІнГЗК"
Заклади освіти та культури	Палац культури ПАТ "ІнГЗК"
Парки	Проспект Перемоги
Транспорт
Залізнична інфраструктура	Інгулець (станція)
Карта

Географічне розташування

Місто Інгулець розташовувалося на правому березі річки Інгулець, вище за течією на відстані 1 км розташоване смт Зелене, нижче за течією на відстані 2,5 км розташовувалась смт Миколаївка, на протилежному березі — смт Широке. На відстані 1 км розташоване село Широка Дача. У місті є залізнична станція Інгулець.

Історія

Давня історія

Територія, на якій розташоване місто, була заселена ще в глибокій давнині, про що свідчать знайдені неподалік поселення епохи неоліту, кургани епохи бронзи (ІІІ тисячоліття до н. е.) та скіфські кургани (V-ІІІ ст. до н. е.).

Курган Дубова Могила досліджений експедицією ДНУ 2000 року. Одиночний курган заввишки 2,77 м, діаметром 49,5 м. Виявлено 4 поховання доби енеоліту — № 19, 15, 13, 10. В похованні 10 виявлено мальовану посудину трипільської культури етапу СІІ.

XVIII — ХХІ століття

Свою сучасну історію Інгулець відраховує від кінця XVIII ст. Вона пов'язана передусім із видобутком корисних копалин. Інгулецьке родовище залізних кварцитів представлено залізними кварцитами з масовою часткою кварциту 32,5 — 33,0 %, які містять породи сланців. Запаси родовища — 1 млрд т. З 1891 року тут почалась розробка залізної руди і вже через 10 років діяло 6 копалень. У 1920-ті роки шахтарські поселення злилися в одне селище з назвою річки.

Статус міста Інгулець отримав у 1956 році. У жовтні 2002 року місто Інгулець було включено до складу міста Кривого Рогу.

Свою назву місто отримало від назви річки Інгулець.

Населення

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року:

Національність	Відсоток
українці	81,98 %
росіяни	15,88 %
інші/не вказали	2,14 %

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	77,75 %
російська	21,58 %
інші/не вказали	0,67 %

Промисловість

Залізнична станція Інгулець. Добуваються залізні руди. Інгулецький ГЗК, бетонний завод.

Культура та освіта

На території Інгульця є палац культури з залом на 650 місць, дві бібліотеки з фондом 50,8 тис. книг, музична школа, палац дитячої творчості, палац спорту, стадіони «ІНГУЛЕЦЬ» і «Будівельник», 12 загальноосвітніх шкіл, профтехучилище № 44, Інгулецький технікум ДВНЗ КНУ, лікарняне містечко з дитячим відділенням, два водоймища.

На території Інгулецького району функціонують 35 закладів освіти: з них 12 загальноосвітніх навчальних закладів, Інгулецький ліцей, "Криворізький багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр «Перлина», 16 дошкільних навчальних закладів та 4 позашкільних заклади.

Персоналії

• Білецький Дмитро Юрійович (1987—2014) — молодший сержант (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Бонцевич Сергій Степанович (1981—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Гажур Олександр Анатолійович (1975—2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Андрій Михайлович Козюбчик (1981—2014) — український військовик, боець ДУК ПС.
• Конопацький Сергій Васильович (1973—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Гуреїв Олекса — український письменник.
• Лисечко Антон Ігорович (1988—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Світлини

• 

  Скульптура "Еней"

• 

  Арт-об'єкт "Я кохаю Інгулець"