Інбер Віра Михайлівна (нар. 28 червня (10 грудня) 1890(18901210), Одеса — 11 листопада 1972, Москва) — українська радянська письменниця і поетеса єврейського походження[7].

Інбер Віра Михайлівна
Народився 28 червня (10 липня) 1890[1][4] або 10 липня 1890(1890-07-10)[5][4]
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[6]
Помер 11 листопада 1972(1972-11-11)[1][2][…] (82 роки)
Москва, СРСР
Поховання Введенське кладовище
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність поетка, журналістка, письменниця, перекладачка, прозаїк
Галузь поезія
Знання мов російська[1]
Членство СП СРСР
Роки активності 19141972
Напрямок конструктивізм
Жанр оповідна поезіяd, оповідання і нарис
Magnum opus Дівчина з Нагасакіd
Партія КПРС
Діти Zhanna Gauznerd
Автограф
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»
Сталінська премія

Біографія ред.

Почала друкуватися в 1910 р. У ранніх віршах І. вже помітні життєлюбність і витончена, твереза іронія, які згодом стають характерними для її зрілої поезії. Збірки «Мета і дорога» (1925) і «Синові, якого нема» (1927) відображають інтерес поетеси до творчих сил нового суспільства.

В середині 20-х рр. Інбер зближується з конструктивістами; тоді ж пробує сили як журналіст, нарисовець (наприклад, путні записки «Америка в Парижі», 1928) і прозаїк (гумористичні розповіді з міського побуту; автобіографічна хроніка «Місце під сонцем», 1928). У збірці віршів «Впівголосу» (1932) передана теплота нових людських відносин, досліджується «ділянка серця», такий же дух і тон поеми про поїздку до Грузії «Шляховий щоденник» (1939).

У роки Другої світової війни Інбер знаходилася в обложеному Ленінграді і з великою художньою силою зберегла героїчну оборону міста: збірка віршів «Душу Ленінграда» (1942), ленінградський щоденник «Майже три роки» (1946), поема «Пулковський меридіан» (1943; Державна премія СРСР, 1946). Член КПРС з 1943.

Перу Інбер належить текст популярної у XXI столітті пісні «Дівчина з Нагасакі» (музика Поля Марселя), відомої також у виконанні Аркадія Північного, Володимира Висоцького, Джемми Халід та Поліни Агурєєвої. Декілька віршів Віри Інбер були покладені на музику Олександром Вертинським, який і став їх першим виконавцем («Джонні», «У дитячій», «Скринька»)

У числі післявоєнних творів — книга віршів «Апрель» (1960), присвячена ленінській темі, книга про літературний досвід «Натхнення і майстерність» (1957). І. — поетеса спокійної вдумливості і роздуму, схильна по-домашньому обживати і «утеплювати» великий світ. Ті ж межі в її широко відомих віршах і прозі, написаних для дітей. Нагороджена 3 орденами, а також медалями.

Присвятила вірш Т. Шевченкові, перекладала його твори, а також твори українських радянських поетів.

Українські переклади ред.

  • Майже три роки. — К., 1948.
  • Пулковський меридіан. // Російська радянська поезія. — К., 1950.
  • Трамвай іде на фронт. // Сузір'я. — Вип. 9. — К., 1975.

Примітки ред.