Імператриця Ці ( Олджей – хутуг, кит.:奇皇后; монгол.: Öljei Khutugh Өлзий хутуг (完者忽都), кор.: 기황후) (1315–1369/70) - остання імператриця Династії Юань, мати засновника династії Північна Юань Білігту (Аюшірідар)  – хана, дружина Тоґон – Темура.

Імператриця Ці
монг. ᠥᠯᠵᠡᠶᠢᠬᠤᠲᠤᠭ
Правління 1340 -1369(70)
Попередник Баян - хутуг
Біографічні дані
Народження 1315(1315)
Хенджу ( сучасний Коян) , Корьо
Смерть 1369 - 1370
Чоловік Тоґон – Темур ( 11 – й Імператор династії Юань 1320 -1370)
Діти Аюшірідар - Білігту - хан ( засновник династії Північна Юань) (1340 – 1378)
Династія Юань
Батько Ці Дзи Ао

Походження та юністьРедагувати

Олджей - хутуг, також відома, як леді Ці народилася в аристократичній сім'ї чиновників найнижчого рангу (до 19 століття община Корьо була розділена на 14 рівнів з королівською особою зверху та рабами знизу). [1]Вона мала старшого брата на ім'я Ці Чхоль (Хангыль: «Ханья: 轍 轍, монгольський: Байн Буха»).[2][3][4][5][6][7]У ті часи Корьо змушено було відправляти величезну кількість хлопчиків - євнухів, наложниць, соколів, женьшень, зерна, золота та срібла, тканини в «дар» імперії Юань. Також імперія Корьо повинна була раз на три роки відправляти молодих та гарних дівчат аристократичного роду до імператорського гарему як наложниць.[6](1) Саме тому у 1333 році леді Ці попри її бажання покидати батьківщину була відправлена у саме серце імперії Юань.[3]

Шлях до правлінняРедагувати

Прибувши у Ханбалик, леді Ці, завдяки своїй вродливості, майстерності у поезії і каліграфії та таланту до танців і співу, одразу привертає до себе увагу імператора Тоґона.[6] Вона стає його улюбленою наложницею і відвертає увагу імператора від першої імператриці Дайнаширі.[6]Дайнаширі була донькою канцлера Ель – Тимура (який став канцлером при великому хані Туг – Темурі та встановив свою диктатуру).[8]

У 1335 році повстає Танкіши, брат Дайнаширі та син канцлера Ель – Темура, але повстання придушує  генерал Баян з роду Меркід (з 1339 року -  великий канцлер), у результаті чого Ель – Темур помирає, а за ним помирають і його діти. 22 липня 1335 року імператриця Дайнаширі була страчена . [9][5]Тепер Тоґон – Темур здійснив спробу надати наложниці Ці статус другої дружини, але зустрів на своєму шляху сильну опозицію (адже тільки монгольські жінки могли досягти такого високого рівня) і був вимушений відступити. Тогон Темур також намагався зробити Олджей -  хутуг імператрицею, але Баян, який мав тепер  реальну владу, та верховна імператриця мати Тоґон – Темура виступили проти цього, адже вбачали небезпеку у леді Ці. Але у 1339 році наложниця Ці народила сина, і це дало змогу Тоґон Темуру у 1340 році зробити її другою дружиною.[1] Як улюблена дружина імператора леді Ці була дуже впливовою жінкою Юані і після повалення Баяна вона стала другою імператрицею (першою була Баян – хатун з племені хонгірат).

З часом Тоґон Темур все більше і більше втрачав інтерес до ведення  державних справ, а леді Ці все більше і більше проявляла свій політичний та економічний хист. Це призвело до найбільш спокійного, мирного та успішного  періоду правління династії Юань в Китаї.[10](9)Старший Брат Ці Чхоль був назначений командувачем Східного штабу монгольських польових командирів, і це фактично зробило його правителем під впливом леді Ці.[10]

Боротьба за престолРедагувати

У 1353 році син Олджей - хутуг був оголошений кронпринцом. Леді Ці, використовуючи свого євнуха Бак Булву (Хангула: «Ханья: 不 花 花») як агента, хотіла скинути Тоґон - Темура з трону та посадити на престол свого сина Білігту - хана. Але про її наміри дізнався імператор та обірвав із нею зв’язок.

У цей період монголи мало втручалися у справи Корьо. Однак брат імператриці Ці Чхоль став погрожувати Баян-Темуру, вану Конміну, і в 1356 році родина Ці в Корьо була знищена за участь у змові. У результаті Олджей-хутуг і Білігту – хан  розгорнули боротьбу проти Конміна, яка, однак, не була успішною. 

У 1364 році Ці висунула в кандидати на престол Корьо Таш-Темура і дала війська йому на допомогу, але вони були розбиті армією Корьо при переправі на річці Ялу. Олджей-хутуг також висувала іншого кандидата на престол Корьо, представника правлячої династії Корьо, Тогто-Буху, який провів життя при юанському дворі. 

Тим часом розгорнулася міжусобна боротьба між прихильниками і противниками спадкоємця Білігту - хана. Війська опозиції, очолювані монгольським полководцем Болод-Темуром, зайняли Пекін у 1364 році. У той час як Білігту  - хан біг під заступництвом полководця Хухе-Темура, Ці залишилася в Пекіні в полоні у Болод-Темура. Наступного року Хухе-Темур розбив Болод-Темура і Ці спробувала скористатися цим  для того, щоб зробити сина імператором, але знову не досягла успіху. У 1365 році несподівано померла Баян-хатун, і Ці стала першою імператрицею.

Після падіння імперії ЮаньРедагувати

Падіння монгольського правління в Китаї під ударами повстання Червоних пов'язок у 1368 році примусило її разом із двором втекти з Пекіна в Шанду, а в 1369 році в Інчао (應 昌).

У 1370 році помер Тоґон-Темур, і Білігту –хан нарешті  вступив на престол в Інчані. Ці стала імператрицею-матір'ю, але незабаром після цього безслідно зникла.

КритикаРедагувати

Ставлення до імператриці Ці було і досі залишається різним.  Для імперії Юань вона була скоріше негативним персонажем, адже не тільки була жінкою, яка посміла втручатися у справи монгольської імперії, але й кореянкою, що ще більше принижувало її в очах монгольського народу.

Цензор з розслідування Лі Мі згадував присягу Хубілая, який казав про те, що  жінка, а тим паче корейська жінка, не може бути спадкоємницею престола. Він наголошував на тому, що нащадки великого хана покоління за поколінням слідували цьому правилу, але забули про це і сперлися на корейську жінку у палаці (тобто леді Ці). Лі Мі говорив, що жіноче «інь» послабляє чоловіче «ян», що всі негаразди (посухи, землетруси та поширення розбою) спіткали імперію Юань через Імператрицю Ці.[11]

Можна сказати, що згодом ставлення корейців до Імператриці Ці стало протилежним, адже вона була не тільки кореянкою, але і  перебуваючи при державному апараті імперії Юань, вона на деякий час змогла послабити тиск на Корьо (хоча через втручання імператриці та її сина у справи Корьо, ван Конмін і знищив сім’ю Ці).

У теперішній культурі Південної Кореї Імператриця висвітлюється скоріше як національний герой, ніж як жінка – узурпатор.

У КультуріРедагувати

  1. Корейський телевізійний серіал «Шин Дон» (2005)
  2. Корейський телевізійний серіал «Імператриця Кі» (2013) - за мотивами життя Імператриці Ці (факти з історії та біографії були перепрацьовані режисером у художніх цілях).

ПриміткиРедагувати

  1. а б Kyung, Moon Hwang (2010). A History of Korea. London: Palgrave. с. page 56. 
  2. 1964-, Moon, Katharine Hyung-Sun, (1997-01-01). Sex among allies military prostitution in U.S.-Korea relations. Columbia University Press. ISBN 9780231106429. OCLC 794641738. 
  3. а б ...).,, Breuker, Remco E. (1972- (2007). Korea in the middle Korean studies and area studies : essays in honour of Boudewijn Walraven. CNWS Publications. ISBN 9789057891533. OCLC 496778827. 
  4. Suzanne,, Miers,; C.,, Miller, Joseph (2009). Children in Slavery through the Ages.. Ohio University Press. ISBN 9780821443392. OCLC 884016798. 
  5. а б Jinwung,, Kim,. A history of Korea : from "Land of the Morning Calm" to states in conflict. ISBN 0253000246. OCLC 826449509. 
  6. а б в г J.,, Shultz, Edward; W.,, Wagner, Edward (1984). A new history of Korea. Published for the Harvard-Yenching Institute by Harvard University Press. ISBN 9780674615762. OCLC 492996976. 
  7. 1944-, Winchester, Simon, (2005). Korea : a walk through the Land of Miracles. Prentice Hall. ISBN 9780060750442. OCLC 855558535. 
  8. Morris,, Rossabi,; Studies,, Institute of Southeast Asian (2015). Eurasian influences on Yuan China. [Publisher not identified]. ISBN 9789814459723. OCLC 933515753. 
  9. 1964-, Atwood, Christopher P. (Christopher Pratt), (2004-01-01). Encyclopedia of Mongolia and the Mongol empire. Facts On File. ISBN 0816046719. OCLC 905443385. 
  10. а б A History of Korea. London: Palgrave,. 2010. с. page 57. 
  11. 《新元史》卷一百四•列传第一. 

ЛітератураРедагувати

  • A New History of Korea. Harvard University Press
  • Peter H. Lee (13 August 2013). Sourcebook of Korean Civilization: Volume One: From Early Times to the 16th Century
  • Kyung Moon Hwang A History of Korea
  • Lorge, Peter. China Review International 17, no. 3 (2010): 377-79
  • 《新元史》卷一百四·列传第一