Відкрити головне меню

Гобуло Ваньжун (також Вань Жун; кит. 婉容皇后; нар. 13 листопада 1906, Маньчжурія — пом. 20 червня 1946, Яньцзи) — остання імператриця Китаю з династії Цін (19221924); імператриця Маньчжоу-Го (19341945). Даурка за національністю.

Імператриця Ваньжун
Empress of China.JPG
Народилася 13 листопада 1906(1906-11-13)
Пекін, Династія Цін
Померла 20 червня 1946(1946-06-20) (39 років)
Яньцзіd, КНР
Поховання Західні гробниці Цінd
Громадянство
(підданство)
Flag of China (1862–1889).svg Династія Цін
Flag of Manchukuo.svg Маньчжурська держава
Flag of the Republic of China.svg Республіка Китай
Національність Маньчжури
Діяльність політикиня
Посада консорт-королева
Брати, сестри  • Jin Yunyingd
У шлюбі з Пуї

Ранні рокиРедагувати

Гобуло Ваньжун була донькою міністра внутрішніх справ цінського уряду і глави одного з найбагатших кланів Маньчжурії. Вона навчалася в американській місіонерській школі в Тяньцзіні, одержавши християнське ім'я Елізабет[1].

У віці 17 років Вань Жун була обрана серед низки фотографій у конкурсі майбутньої дружини імператора Сюаньтуна (Пуї) і переїхала до Забороненого міста. Їх весілля відбулося, коли Пу І досяг повноліття. Попри те, що імператор прийняв наречену, він ніколи не любив її, віддаючи перевагу дружині наложницю Вень Сю[2].

Шлюб Пу І та Вань Жун був бездітним. Ба більше, деякі історики вважають, що між ними взагалі не було сексуальної близькості. Враховуючи те, що від наступних п'яти дружин Пу І також не мав дітей, велика ймовірність того, що це він був безплідний. Ба більше, коли Пу І жив в Чанчуні як маріонетковий імператор Маньчжоу-Го, ходили чутки про його захоплення молодими хлопчиками[3].

Ще в підлітковому віці Вань Жун стала вживати опіум, слідуючи моді того часу: куріння опіуму серед китайських дівчат аристократичного походження було звичайним явищем[4].

У 1924 році молоді імператор та імператриця, змушені були втекти із Забороненого міста. Вони переїхали до Тяньцзіня, де влаштувалися під захистом японської концесії[5]. Тут стосунки подружжя погіршилися ще в більшій мірі. Вань Жун ставилася до чоловіка з презирством. Відомо, що у неї був роман з японською розвідницею китайського походження Йосіко Кавасімою, яка була відома своїми лесбійськими нахилами.

Маньчжоу-гоРедагувати

У березні 1932 року Пу І, отримавши з боку японської влади пропозицію очолити новостворену маньчжурську маріонеткову державу Маньчжоу-Го, переїхав з дружиною до Чанчунь, який був перейменований у Сіньцзін. Палац, в якому стала жити імператорська родина, був побудований росіянами. Відносини між Вань Жун і Пу І залишалися напруженими: імператриця жила в окремій кімнаті, рідко трапезувала разом з чоловіком і приділяла йому вкрай мало уваги. Навіть після переїзду до нового розкішного палацу, побудованого спеціально для імператорської родини, Вань Жун продовжувала спати в окремому приміщенні[6]. У цей момент її захоплення опієм досягло своєї межі: імператриця брала близько двох грамів опіуму щодня — величезна кількість — в період між липнем 1938 року і липнем 1939 року[7].

Ходили чутки, що в 1940 році імператриця завагітніла від свого особистого водія. Тоді, згідно з легендою, Пу І запропонував водієві гроші в обмін на від'їзд з Сіньцзіна, а дівчинку, народжену Вань Жун, наказав убити шляхом смертельної ін'єкції. Існує також версія, згідно з якою імператор кинув дитину у вогонь[8].

Арешт та смертьРедагувати

У ході евакуації з Маньчжоу-Го під час радянсько-японської війни в 1945 році Пу І не подбав про порятунок дружини та однієї із своїх наложниць, пославшись на те, що радянські солдати навряд чи зачеплять їх під час окупації. Тоді Вань Жун, дружина її дівера Сага Хіро і ще декілька людей спробували втекти до Кореї, але по дорозі були заарештовані китайськими комуністами в січні 1946 року. У квітні вся група біженців була переведена до поліцейської дільниці в місті Чанчунь, а згодом в Цзілінь. Під час бомбардувань останнього військами Чан Кайші арештантів переправили до в'язниці міста Яньцзи[9].

Колишня імператриця Вань Жун померла у в'язниці Яньцзи у червні 1946 року від недоїдання і наслідків зловживання опіумом у віці 39 років.

У жовтні 2006 року молодший брат Вань Жун організував перепоховання останків сестри в Західній гробниці Цін, де покояться також імператори Їньчжень, Цзяцін, Даогуан та Гуансюєм[10].

В культуріРедагувати

ЗображенняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Gunther, John, Inside Asia. pp.146
  2. Cotter, Kids Who Rule, pp.85
  3. Edward Behr, The Last Emperor, 1987, p. 248—250
  4. Puyi, The Last Manchu,
  5. Rogaski, R: Hygienic Modernity, page 262. University of California Press, 2004
  6. Edward Behr, ibid, p. 247
  7. Edward Behr, ibid, p. 256
  8. Edward Behr, ibid, p. 264
  9. Edward Behr, ibid, p. 268-9
  10. 末代皇后婉容衣冠冢入葬清西陵. http://news.sina.com.cn/s/2006-10-24/012710306918s.shtml

ЛітератураРедагувати

  • Behr, Edward. The Last Emperor. — Bantam, 1977. — ISBN ISBN 0-553-34474-9.
  • Cotter, Edward. Kids Who Rule: The Remarkable Lives of Five Child Monarchs. — Annick Press, 2007. — ISBN ISBN 1-55451-062-7.
  • Gunther, Edward. Inside Asia: 1942 War Edition. — Holly Press, reprint, 2007. — ISBN ISBN 1-4067-1532-8.
  • Pu Yi, Henry. The Last Manchu: The Autobiography of Henry Pu Yi, Last Emperor of China. — Skyhorse Publishing, 1967, 2010. — ISBN 978-1602397323.