Імператор Ґо-Фукакуса

Імператор Ґо-Фукаку́са (яп. 後深草天皇, ごふかくさてんのう, ґо-фукакуса тенно; 28 червня 1243(12430628) — 17 серпня 1304) — 89-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 16 лютого 1246 — 9 січня 1259. Ім'я перекладається як «Пізній Фукакуса», також розглядають його як Фукакусу II.

Імператор Ґо-Фукакуса
яп. 後深草天皇
Народився	28 червня 1243
Помер	17 серпня 1304 (61 рік)
Поховання	Fukakusa no Kita no Misasagid
Країна	Японія
Діяльність	суверен
Знання мов	японська
Посада	імператор Японії
Рід	Jimyōin lined
Батько	Імператор Ґо-Саґа
Мати	Fujiwara no Kitsushid
Родичі	Kinshi-naishinnōd і Принц Мунетака
Брати, сестри	Gaishi-naishinnōd, Ekishi-naishinnōd, Sōshi-naishinnōd, Kakujo-hosshinnōd, Kōhō Ken'nichid, Імператор Камеяма, Принц Мунетака і Shōjo-hosshinnōd
У шлюбі з	Fujiwara no Kimikod, Tōin Inshid, Saionji Sukekod, Saionji Seishid, Sanjō Fusakod, Нідзьо, Miyoshi Tadakod і Bettō no tenjid
Діти	Reishi-naishinnōd, Імператор Фушімі, Принц Хісаакі, Eishi-naishinnōd, Eishi-naishinnōd і Kyūshi-naishinnōd
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Другий син імператора Ґо-Саґи. Його матір'ю була Кіссі, донька Сайондзі Санеудзі. При народженні звався Хісахіто, невдовзі стає спадкоємцем трону 1246 року після зречення батька перебрав формальну владу. Втім фактичне управління державою здійснював сіккен Ходзьо Токійорі. Також на палацові справи зберігав вплив Ґо-Саґа, який зрештою 1259 року змусив Ґо-Фукакусу, що захворів на якусь хворобу, викликану блохами, зректися трону на користь зведеного брата — принца Цунехіто, що став відомий як імператор Камеяма. Натомість син відставного імператора — принц Хірохіто — став спадкоємцем нового імператора.

У 1260—1270-х роках підтримував політичні та дипломатичні дії бакуфу стосовно зазіхань імперії Юань. 1268 року на вимогу верховного імператора Ґо-Саґи спадкоємцем імператора Камеями став власний син того — принц Йохіто (відомий в подальшому як імператор Ґо-Уда). Це викликало невдаволення Ґо-Фукакуси. Ще більше напруження додав заповіт Ґо-Саґи, що помер 1272 року, за яким питання спадкування імператорського трону передавалося на розгляд бакуфу. 1274 року імператор Камеяма зрікся трону, маючи намір керувати імператароторським двором як відставний імператор. У свою чергу 1275 року Ґо-Фукакуса спробував відновити титул верховного імператора, втім невдало. Натомість домігся від Ходзьо Токімуне призначення свого сина Хірохіто спадкоємцем імператора Ґо-Уди.

З 1285 року намагався скористатися повстаннями даймьо проти влади молодого сіккена Ходзьо Садатокі, але зрештою домовився з останнім. 1287 року після сходження на трон його сина імператора Фусімі отримав титул верховного імператора. 1289 року його сьомого сина — принца Хісаакі — було призначено новим сьогуном. Втім 1290 року зрікся будь-яких повноважень й став буддійським ченцем.

Джерела та література

• 『新編　日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
• 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. Серія «Історичні портрети»). — 東京: 学研, 2003.
• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.

Посилання

• Список Імператорів Японії(яп.)