Імператор Священної Римської імперії
Імпера́тор Свяще́нної Ри́мської імпе́рії (лат. Imperator Romanus Sacer) — титул виборного монарха Священної Римської імперії. Для зручності першим імператором вважається Карл I Великий, що був коронований папою Левом III у 800 році, як імператор Заходу. Імператори Священної Римської імперії коронувалися папою Римським до XVI століття, а останній імператор — Франц II відрікся в 1806 році, під час Наполеонівських воєн. Слово «Римський» в титулі імператора є вираженням ідеї translatio imperii, згідно з якою імператори Священної Римської імперії були спадкоємцями імператорів Західної, а то і всієї Римської імперії. З 1772 по 1835 рік до повного титулу Імператора Священної Римської імперії серед переліку королівств було додано титул Король Галичини та Володимирії. Офіційна назва — імпера́тор ри́млян (лат. Romanorum Imperator), римський імператор; в німецькій історіографії — римсько-німецький імператор (нім. Römisch-deutscher Kaiser).
| Імператор Священної Римської імперії
Romanorum Imperator | |
|---|---|
 | |
 | |
| Стиль | Його Імператорська величність |
| Тип | імператор і emperor of the Occidentd  |
| Призначає | Рейхстаг (Священна Римська імперія) |
| Створення | 800 |
| Перший на посаді | Карл I Великий як Імператор Заходу, Оттон I Великий як Імператор Священної Римської імперії |
| Останній на посаді | Франц II |
| Скасовано | 1806 |
Наслідування престолу
ред.
Наслідування престолу Священної Римської імперії супроводжувалось великою кількістю особливостей. Імператорський престол, через вибори, був лише частково спадковим. Але часто імператорське звання залишалося довгий час в одній династії, та виборність вимагала від кандидатів робити поступки виборцям (так звані — Wahlkapitulationen, виборні капітуляції). Згідно із Золотою буллою 1356 року імператора обирала Колегія, що складалася з семи осіб (курфюрстів) і призначалася правлячим імператором. Але в 1623 році, під час Тридцятирічної війни, кількість курфюрстів зросла.
Формально обраним міг бути будь-який католик-чоловік.
З 1452 року королями Німеччини (а отже й імператорами Священної Римської імперії) завжди були представники дому Габсбурґів (з короткою перервою у 1742—1745 роках). Постійно, після 1556 року, король вступав на посаду обраного імператора для того, щоб не робити тривалої подорожі до Риму.
Список
ред.Цей перелік включає як коронованих, так і обраних імператорів. Нумерація подається із врахуванням королів Німеччини.
Каролінги
ред.- Карл I Великий (800—814)
- Людовик I Благочестивий (814—840)
- Лотар I (843—855)
- Людовик II (855—875)
- Карл II Лисий (875—877)
- Карл III Товстий (881—887)
Династія Гвідескі
ред.- Гі III Сполетський (891—894)
- Ламберт II Сполетський (894—898)
Каролінги
ред.- Арнульф I Каринтійський (896—899)
- Людовик III Сліпий (903—905)
- Беренгар I (915—924)
Саксонська (Оттоніанська) династія
ред.- Оттон I Великий (962—973)
- Оттон II (973—983)
- Оттон III (996—1002)
- Генріх II (1014—1024)
Салії
ред..svg)
Суплінбурги
ред.Гогенштауфени
ред..svg)
Вельфи
ред.
Гогенштауфени
ред.Люксембурги
ред.
Віттельсбахи
ред.
Люксембурги
ред.
Габсбурги
ред.
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
Віттельсбахи
ред.
Лотаринзький дім
ред.
.svg)
Див. також
ред.Джерела
ред.
- Schneidmüller, Bernd. Die Kaiser des Mittelalters. Von Karl dem Großen bis Maximilian I. — München, 2006. ISBN 3-406-53598-4.
- Schneidmüller, Bernd; Weinfurter, Stefan (Hrsg.) Die deutschen Herrscher des Mittelalters. Historische Porträts von Heinrich I. bis Maximilian I. (919—1519). — München, 2003. ISBN 3-406-50958-4.