Відкрити головне меню

Іменний указ — у Московській державі, згодом у Російській імперії — юридична форма волевиявлення самодержавної і необмеженої влади монарха. Мав силу закону. На відміну від так званих оголошуваних указів у словесній формі іменні укази видавалися в письмовій формі й були звернені до відповідних державних установ або посадових осіб — сенату, колегій чи міністерств, губернаторів, генерал-прокурорів тощо.

Іменні укази відомі ще з часів царювання Михайла Федоровича. Особливо широко послуговувався ними Петро IПро заснування губерній та про розпис до них міст» від 29(18) липня 1708, «Про фіскалів» від 13(2) березня 1711 та інші) Фіскали — спеціальний штат чиновників для негласного контролю за діяльністю державного апарату.

З утворенням Державної ради Російської імперії (1810) питома вага іменної форми указного законодавства в Росії істотно зменшилася. Здебільшого іменні укази видавалися з питань, які мали особливе політичне значення. Наприклад, 23(10) квітня 1905 видано іменний указ про майнову відповідальність сільських громад, селяни яких брали участь у заворушеннях у Прибалтиці під час революції 1905—1907. Були також іменні укази з питань експропріації, призову на військову службу чинів запасу, визначення щорічної кількості рекрутів тощо. Іменні укази, які мали загальнодержавне значення і не належали до таємних, публікувалися відкрито та включалися до Зводу законів Російської імперії.

Джерела та літератураРедагувати