Відкрити головне меню

Ільї́нка (рос. Ильинка, чув. Илйинка) — село у Чувашії Російської Федерації, у складі Ільїнського сільського поселення Моргауського району.

село Ільїнка
рос. Ильинка
чув. Илйинка
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Чувашія
Муніципальний район Моргауський район
Поселення Ільїнське сільське поселення
Код ЗКАТУ: 97232825003
Код ЗКТМО: 97632425121
Основні дані
Час заснування: 1719 року
Населення 40 осіб (2010[1])
Поштовий індекс 429545
Географічні координати: 56°10′39″ пн. ш. 46°49′39″ сх. д. / 56.17753600002777858° пн. ш. 46.82771100002777587° сх. д. / 56.17753600002777858; 46.82771100002777587Координати: 56°10′39″ пн. ш. 46°49′39″ сх. д. / 56.17753600002777858° пн. ш. 46.82771100002777587° сх. д. / 56.17753600002777858; 46.82771100002777587
Часовий пояс UTC+3 (UTC+4)
Водойма Чебоксарське водосховище
Веб-сторінка gov.cap.ru/?gov_id=421
Мапа
Ільїнка (Росія)
Ільїнка
Ільїнка

Ільїнка (Чувашія)
Ільїнка
Ільїнка

Населення — 40 осіб (2010; 43 в 2002, 192 в 1979, 249 в 1939, 205 в 1926, 112 в 1906, 199 в 1859).

Село розташоване на березі Чебоксарського водосховища, збудованого на річці Волга, має пристань. На західній околиці села, у сосновому бору на березі Волги, знаходиться база відпочинку. Тут зростає найбільший дуб Чувашії — Дуб Гузовського[2], а також встановлено пам'ятник Броніславу Гузовському (18601914), вченому-лісознавцю родом з Рівного.

ІсторіяРедагувати

Село засноване 1719 року як Ільїнська пустинь монахів Спасо-Юнгинського монастиря. З 1723 року селяни мали статус монастирських, з 1764 року — економічних, а з 1786 по 1866 роки — державних. Займались землеробством, рибальством. З 1720-их років фунціонувала церква Святого Іллі, закрита 1935 року. З 22 вересня 1845 року відрито парафіяльну школу, з 1875 року — початкове земське училище. 1889 року створено Ільїнське лісництво. На межі століть у селі функціонувала хлібна та круп'яна пристань. 1923 року відрито будинок відпочинку «Ільїнський», 1930 року створено колгосп «Іскра». До 1920 року село перебувало у складі Татаркасинської волості Козьмодемьянсього, а до 1927 року — Чебоксарського повіту. З переходом на райони 1927 року село увійшло до складу Татаркасинського району, 1939 року — у складі Сундирського, 1962 року — у складі Чебоксарського, а з 1964 року — у складі Моргауського району.

ГосподарствоРедагувати

У селі діє 2 магазини, будинок відпочинку.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати