Відкрити головне меню

Ільчук Павло Миколайович

Павло́ Микола́йович Ільчу́к (2 серпня 1991(19910802) — 20 липня 2014) — старший солдат Збройних сил України. Старший розвідник, 8-й окремий полк спеціального призначення.

Ільчук Павло Миколайович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Ільчук Павло Миколайович.jpg
Загальна інформація
Народження 2 серпня 1991(1991-08-02)
с. Вороненко, Івано-Франківська область
Смерть 20 липня 2014(2014-07-20) (22 роки)
м. Луганськ
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Роки служби - 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Війська спецпризначення
Формування
8-й окремий полк спеціального призначення.svg
 8 ОП СпП
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

ЖиттєписРедагувати

З дитинства мріяв стати військовиком. Після закінчення Надвірнянського коледжу Національного транспортного університету його призвали до лав Збройних сил України. Строкову службу проходив у 8-му окремому полку спеціального призначення. По закінченні строкової служби, записався на контракт у той же полк.[1]

Російсько-українська війнаРедагувати

Після початку війни виконували завдання із супроводження конвоїв.

20 липня 2014 року група спецпризначенців під керівництвом майора Олександра Петраківського забезпечувала проходження військової колони техніки ЗСУ та сил добровольчого батальйону «Айдар» до Луганського аеропорту.[2] Спецпризначенці пересувалася двома Уралами. Доїхавши до однієї з лісосмуг, залишили там групу прикриття на одному з Уралів, а інша група, чисельністю у 14 чоловік,[3] під керівництвом Петраківського рушила далі. Після дорозвідки місцевості трьома спецпризначенцями, Петраківський прийняв рішення просуватися вглиб позицій противника. Подолавши кількасот метрів, вантажівка потрапила під ворожий обстріл з РПГ, проте обидва постріли були невлучними. Командир скомандував йти на прорив, а через декілька десятків метрів вантажівку обстріляли повторно з протилежного боку. Вантажівка не зупинялася, бійці відстрілювалися на ходу, пролетівши крізь ворожий блокпост і скосивши вогнем бойовиків.[4]

З'явилися поранені: впав кулеметник групи, а Андрій Василишин зазнав смертельного поранення. Коли продірявлений Урал зупинився, група зайняла кругову оборону, проте їх почали обстрілювати з міномету. Одна з мін влучила в кабіну Уралу, уламками поранило значну частину бійців. Поранень в голову зазнав і командир групи, Олександр Петраківський, проте продовжив керувати боєм.[4][2]

Під час бою зазнав поранення і Павло Ільчук. Йому зробили декілька уколів сильного знеболюючого, проте не змогли його врятувати.[4]

Всього бій тривав 5 годин, до затиснутих вогнем спецпризначенців змогла прорватися група евакуації на БТР і Уралі.[4]

НагородиРедагувати

  • Орден «За мужність» III ступеня (14 листопада 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[5]

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати