Іловайський Іван Григорович
Іван Григорович Іловайський (1831 — 1883) — підприємець та меценат Російської імперії, один із ініціаторів створення З'їзду гірничопромисловців Півдня Росії.
| Іловайський Іван Григорович | |
|---|---|
| Народився |
1831 Російська імперія |
| Помер | 1883 |
| Країна |
.svg){kind=small} Російська імперія |
| Діяльність | підприємець |
| Знання мов | російська |
| Батько | Іловайський Григорій Дмитрович |
Біографія ред.
Походив зі старовинного козацько-дворянського роду Іловайських. Син генерала Григорія Дмитровича Іловайського. Закінчив школу гвардійських прапорщиків та кавалерійських юнкерів. 13 червня 1848 року підвищений до корнета, з 25 червня того ж року — в Лейб-Гвардійському Отаманському полку. 8 квітня 1851 року отримав звання поручика. 28 травня 1855 року переведений у полк Ульянова № 42. Був учасником Східної війни 1853—1856 років у діючих боях за Крим та Севастополь. За відмінність у військовій справі 4 жовтня 1855 року отримав чин осавула.[1]
З 1860-х роках активно займався підприємницькою діяльністю. Заснував Макіївський кам'яновугільний рудник (1859—1870)[2] та механічний завод (1866 рік) в слободі Зуївці (нині м. Зуївка Донецької області)[3]. У 1874 році Іван Іловайський закупив у Великій Британії 3 парові машини та починає технічну реконструкцію копальні, додаючи до неї ще одну шахту. Він став першим підприємцем у Росії, хто обладнав паровими машинами та іншими засобами механізації 5 шахт свого рудника.[4] Окрім ремонтно-механічного заводу, він побудував також великий винокурний завод, відкрив у Зуївці кінний завод, де розводили чистокровних англійських породистих верхових коней.[5]Займався побудовою та інспектуванням парафіяльних шкіл та училищ у Міуській окрузі.[6]
Був одружений з Яновою Катериною Василівною. Мав дев'ятеро дітей.[7]
Похований на кладовищі при підземній церкві пр. Антонія і Феодосія Святогірської лаври.[8]
Примітки ред.
- ↑ Державний архів Ростовської області. — ф. 341 «Послужной список есаула И. Г. Иловайского». — Оп. 1, сп. 289, подл. 41.
- ↑ Бовыкин В. И., Куприянова Л. В. История предпринимательства в России/ Книга 2. Вторая половина XIX — начало ХХ в. — М.: РОССПЭН, 1999. — С. 223.
- ↑ Ляшенко В. Г. Предприниматель Иван Григорьевич Иловайский [II половина XIX в. (Шахтовладелец, промышленник)] // Летопись Донбасса: краевед. сб. — Донецк, 1994. — Вып. 2. — С. 77-78.
- ↑ Ляшенко В. Г. Очерки истории частного предпринимательства в Донбассе. — С. 37.
- ↑ С. М. Нестерцова, Д. О. Заярна. Родина Іловайських — підприємці півдня Росії.[недоступне посилання з вересня 2019]
- ↑ Сборник Миусского окружного земства.-Ст. Новониколаевская, 1880. — С. 44.
- ↑ Держархів Ростовської області. — ф. 46. «Рапорт наказному атаману Войска Донского от заседателя Дикового». — Оп. 1, сп. 2640, арк. 1.
- ↑ Усыпальница рода Иловайских XIX в. и другие захоронения XIX в. Архів оригіналу за 15 вересня 2012. Процитовано 19 червня 2011.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |