Відкрити головне меню

Іллінська церква — православний храм у селі Суботів Чигиринського району Черкаської області збудована у 1653 (за іншими даними — у 1656) році за наказом гетьмана Богдана Хмельницького як родова церква-усипальниця.

Іллінська церква
Subotiv Ukraine.png
49°05′39″ пн. ш. 32°33′18″ сх. д. / 49.094361° пн. ш. 32.55500° сх. д. / 49.094361; 32.55500Координати: 49°05′39″ пн. ш. 32°33′18″ сх. д. / 49.094361° пн. ш. 32.55500° сх. д. / 49.094361; 32.55500
Тип споруди церква і православна церква
Розташування Україна Україна, село Суботів, Черкаська область
Засновник Богдан Хмельницький
Кін. будівництва 1653 або 1656
Стиль Українське бароко
Належність Православна церква України
Епонім Ілля
Єпархія УПЦ-КП
Іллінська церква (Суботів). Карта розташування: Черкаська область
Іллінська церква (Суботів)
Іллінська церква (Суботів) (Черкаська область)
Іллінська церква у Вікісховищі?

Зміст

ОписРедагувати

Церква збудована в стилі раннього українського бароко, має оборонні риси (товщина стін — до 2 м, бійниці). Складена з каміння і цегли, однонавова, з гранчастою шестистінною апсидою. Накрита двосхилим дахом із заломом. Фасади пам'ятки вирішені лаконічно: їх кути закріплені пілястрами, в стінах — невеликі вікна в глибоких амбразурах і уступчасті ніші. Фасад увінчує розкрепований карниз, фриз і підфризовий валик. Західний фасад завершений двоярусним фігурним фронтоном виразного малюнку з волютами, розчленований карнизами і прикрашений сонечками на постаментах. По центру фронтон розділений пілястрою, в першому ярусі розміщені декоративні ніші, у другому — ключевидні бійниці в амбразурах. Об'єм нави перекритий напівциркульним склепінням з розпалубками. Хори підтримуються аркадою на двох опорних квадратних у перетині стовпах, і розкриваються в наву другим ярусом аркади. Хід на хори влаштований в товщі західної стіни[1].

Основні розміри церкви: довжина 23 м, ширина 14,08 м, висота стін 7,35 м. Церква збудована із каменю і цегли, товщина стін 1,8 м.[2]

ІсторіяРедагувати

 
Місце захоронення Хмельницького в Іллінській церкві

За даними Івана Крип'якевича,[3] церква була збудована з каменю, який брали зі зруйнованої татарської мечеті в околиці Суботова.[4]

Коли у 1657 році Хмельницький помер, його поховали у Іллінській церкві праворуч від вівтаря. Археологічні дослідження 1970-их показали, що ані труни, ані тіла Хмельницького на місці поховання вже немає, а ґрунт був неодноразово перекопаний.

У 1869 році поруч із церквою збудована дзвіниця і галерея, яка з'єднувала її з церквою.

З приходом радянської влади, в церкві влаштували клуб, пізніше використовували як склад.

Після Радянсько-німецької війни в церкві відкрили музей Богдана Хмельницького. У 1954 році за проектом архітектора І. Шмульсона в церкві встановлено символічний гранітний надгробок Б. Хмельницькому.

У 1978 році архітектором С. Кілессо була завершена реставрація, під час якої була розібрана галерея між церквою і дзвіницею, церква відновлена у первісних формах.

З 1990 року церква повернута релігійній громаді. У 1990-х іконостас було відновлено на основі фотографії 1888 року (проект С. Кілессо, різьблення під керівництвом І. Фізера).

У 1995 році полив'яну черепицю на даху замінено на червону листову мідь.

Образ церквиРедагувати

 
«Богданова церква у Суботові»
 
5 гривень (зворот)

В липні 1845 року Тарас Шевченко, під час подорожі по Україні, побував і в Суботові, де серед інших малюнків намалював і Іллінську церкву. Малюнок Богданова церква у Суботові ввійшов до його альбому 1845 року.

Пізніше, того ж року, перебуваючи на Полтавщині, поет написав вірш «Стоїть в селі Суботові».[5]

Стоїть в селі Суботові
На горі високій
Домовина України,
Широка, глибока.
Ото церков Богданова.
Там-то він молився,
Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився…

Також церкву малювали П. Сплестер, Де ля Фліз та інші.

Зображення церкви присутнє на зворотній стороні 5-гривневих купюр.

ПриміткиРедагувати

  1. «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР»
  2. Суботів - козацька столиця / Музейний простір. Музеї України та світу. prostir.museum (ua). Процитовано 2018-07-18. 
  3. він посилається на «Путешествие антиохийского патриарха Макария…»— М., 1897.— Ч. 1., С. 26; Ч. 2, С. 6
  4. Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький (видання друге, виправлене і доповнене).— Львів: «Світ», 1990.— 408 с.— С. 57. ISBN 5-11-000889-2
  5. Історія українського мистецтва, т. 4, кн. 1, С. 160—161, 217.

ДжерелаРедагувати